Постанова 4857 № 260/1365/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2020 рокуСправа № 260/1365/19 пров. № А/857/953/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Качмара В.Я., суддів Кушнерика М.П., Ніколіна В.В., при секретарі судового засідання Пильо І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (суддя Маєцька Н.Д., м.Ужгород, повний текст складено 22 листопада 2019 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області (далі Сільська рада) в якому просив: визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною, а саме скасувати рішення Сільської ради «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 » від 29.08.2019 №343 (далі Рішення №343); зобов`язати відповідача, вчинити певні дії, зокрема надати позивачу такий дозвіл. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В доводах апеляційної скарги вказує, що згідно поданої позивачем заяви та доданих до неї картографічних матеріалів, бажане місце розташування земельної ділянки у контурі 201 знаходиться в межах господарського двору. В той же час, контур 201 не був розпайований та не був переданий до резервного фонду, а отже залишився у колективній власності всіх членів Колективного сільськогосподарського підприємства «Косино-Шомське» (далі КСП). Оскільки земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту відведення якої має намір отримати позивач не перебуває у комунальній власності Сільської ради, а відтак відповідач не має повноважень для надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Додатково зазначає, що відповідно до Додатку до постанови Центральної виборчої комісії (далі ЦВК) від 11.10.2019, тобто до моменту прийняття оскаржуваного рішення суду було затверджено «Перелік об`єднаних територіальних громад, утворених у межах Закарпатської області, у яких призначаються перші місцеві вибори 22.12.2019». Згідно даної постанови ЦВК Сільська рада об`єднується до Косонської сільської об`єднаної територіальної громади (далі ОТГ), тобто фактично відповідач припиняє своє існування шляхом об`єднання з іншими сільськими радами, а тому покладення обов`язку на Сільську раду про прийняття відповідного рішення у межах своїх повноважень є безпідставним та незаконним. Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав. Учасники справи, в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що підстав відмови, які передбачені частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України (далі ЗК), відповідачем не доведено. Крім того, враховуючи той факт, що позивачу вже було відмовлено в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та рішенням суду зобов`язано відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання такого дозволу, однак, відповідач за результатами повторного розгляду заяви прийняв оскаржене Рішення №343, то цей суд визнав за необхідне зобов`язати відповідача прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення сільського господарства, орієнтовною площею 2,0 га. Такі висновки суду першої інстанції є не вірними та зроблені з неповним з`ясуванням всіх обставин справи, неправильним тлумаченням норм матеріального права, з таких міркувань. Апеляційним судом, з урахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 15.06.2016 позивач звернувся до голови Сільської ради із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель розташованих на території Сільської ради. До вказаного клопотання позивачем додано: копію паспорта громадянина України; копію ідентифікаційного номера та графічні матеріали з позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки. Дане клопотання позивача зареєстроване відповідачем 17.06.2016за №Ш-57/02-22 (далі Клопотання). 15.12.2016 рішенням відповідача №134 «Про відмову в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 » (далі - Рішення №134) відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га у с.Шом в контурі 201 (далі Земельна ділянка) громадянину ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що Земельна ділянка не може надаватися для сільськогосподарського обробітку, а саме для ведення особистого селянського господарства. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року у справі №260/10/19 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року (далі Судові рішення) визнано протиправним та скасовано Рішення №134; зобов`язано Сільську раду повторно розглянути на пленарному засіданні найближчої сесії Сільської ради в порядку та строки, передбачені законодавством України, Клопотання (а.с.14-19). На виконання Судових рішень відповідачем здійснено повторний розгляд Клопотання. Рішенням №343 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення Земельної ділянки у власність, у зв`язку з тим, що згідно доданого ситуаційного плану бажане місце розташування земельної ділянки знаходиться у межах господарського двору та земельна ділянка, дозвіл на розроблення проекту відведення якої має намір отримати заявник досі перебуває у колективній власності (а.с.12). Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. За змістом пункту «б» частини першої статті 81 ЗК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Частиною першою статті 22 ЗК визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо) (частина друга статті 22 ЗК). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (пункт «а» частини третьої статті 22 ЗК). У відповідності до частини першої статті 116 ЗК громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Згідно з частиною другою статті 116 ЗК набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. У відповідності пункту «в» частини третьої статті 116 ЗК безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом. Положеннями частини шостої статті 118 ЗК передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідно до частини сьомої статті 118 ЗК відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З огляду на вказані норми права, слід вказати, що ЗК визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, 13 листопада 2019 року в справі №№545/808/17, 803/1244/16 відповідно. Як видно із оскарженого Рішення №343, відповідачем було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки у зв`язку з тим, що вказана Земельна ділянка знаходиться у межах господарського двору та досі перебуває у колективній власності. Аналізуючи вказане Рішення №343 та матеріали справи суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем на надано доказів на підтвердження перебування вказаної Земельної ділянки у межах господарського двору та у колективній власності. Надана відповідачем поконтурна відомість резерву колективної власності не містить інформації про наявність господарських будівель на вказаній земельній ділянці, які перебувають у власності чи користуванні іншої особи (а.с.29-37). Відсутність у поконтурній відомості інформації про наявність господарських будівель на вказаній земельній ділянці також встановлена вище згадуваними Судовими рішеннями. Стосовно цього, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що дійсно у поконтурних відомостях, які наявні у матеріалах справи відсутні відомості щодо контуру 201 в межах якого позивач бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо Земельної ділянки. Разом з тим, із викопіювання з проекту роздержавлення КСП, що додане відповідачем до відзиву на позов видно, що згідно умовних позначень землі у контурі 201 є землями колективної власності (а.с.38). Крім того, згідно даними із викопіювання карти-схеми с.Шом Сільської ради Берегівського району Закарпатської області в межах контуру 201 розташований гараж (а.с.39). Також необхідно вказати і на те, що у матеріалах справи №260/10/19 є адвокатський запит представника позивача від 18.05.2018 №29-69/0/116-18 до в.о. начальника відділу у Берегівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (далі Відділ) щодо надання відомостей про наявність у контурах 198, 201 Сільської ради земельних ділянок з цільовим призначенням «землі сільськогосподарського призначення» та можливість їх передачі для використання за цільовим призначенням особам у власність, оренду, емфітевзис, постійне користування або будь-яке інше речове право. У відповідь на який Відділом надано відповідь, що відповідно по Національної кадастрової системи по даним контурам з даним цільовим призначенням зареєстрована земельна ділянка за кадастровим номером 2120484000:10:000:0051 (для введення товарного сільськогосподарського виробництва, площа 0,9475 га), інші земельні ділянки, які зареєстровані у контурі 198 мають цільове призначення землі житлової та громадської забудови. Більше того, у розглядуваній справі також наявна довідка від 13.07.2016 №76 видана позивачу фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в тому що бажане місце розташування Земельної ділянки, яка зазначена у заяві, орієнтованою площею 2,0000 га відноситься до категорії земель, згідно статті 19 ЗК землі сільськогосподарського призначення, (згідно форми 6-зем) графа 14 (під сільськогосподарськими дворами та будівлями) до якої також долучено ситуаційний план розміщення Земельної ділянки на території Сільської ради (а.с.59-60). Відповідно до частини першої-другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладені обставини, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваного Рішення №343 не надано доказів перебування бажаної Земельної ділянки у межах господарського двору та у колективній власності, так як наведені вище дані підтверджують правильність позиції відповідача та були залишені поза увагою суду першої інстанції. Таким чином, на переконання апеляційного суду у задоволенні позову необхідно відмовити, оскільки відмова у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту відведення Земельної ділянки у власність, що викладена у Рішенні №343 відповідає вимогам частини сьомої статті 118 ЗК, щодо підстав для надання такої відмови. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач у межах своїх повноважень зважаючи на постанову ЦВК від 11.10.2019 не мав права на прийняття Рішення №343, оскільки об`єднався в одну ОТГ разом з іншими сільськими радами, так як 11.10.2019 було затверджено лише перелік ОТГ, які можуть утворитися в результаті проведення перших місцевих виборів 22.12.2019. Тому Сільська рада в складі ОТГ стала функціонували з часу проведення перших місцевих виборів 22.12.2019. Відповідно до статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи та зроблені з неправильним тлумаченням норм матеріального права, що призвело до безпідставного задоволення позову, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню. Керуючись статтями 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Шомської сільської ради Берегівського району Закарпатської області задовольнити. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року скасувати та прийняти постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді М. П. Кушнерик В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 16 квітня 2020 року.