Постанова 4875 № 905/1362/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" квітня 2020 р. Справа № 905/1362/19 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Плахов О.В. розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фонд земля", с. Галицинівка, Мар`їнський район, Донецька область (вх.№ 544 Д/2), на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 (повний текст складено та підписано 28.12.2019), ухвалене у складі судді Величко Н.В. у справі №905/1362/19, за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки" (код ЄДРПОУ 34046320, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н. п. 43), до відповідача: Приватного підприємства "Фонд земля" (код ЄДРПОУ 30349061, адреса: 85620, Донецька область, Мар`їнський район, с. Галицинівка, вул. Кірова, буд. 36), про стягнення 62340,48 грн., В С Т А Н О В И В: Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки" (далі ТОВ "Газові автомобільні заправки") до Приватного підприємства "Фонд земля" (ПП "Фонд земля") про стягнення 62340,48 грн. задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Фонд земля" (код ЄДРПОУ 30349061, адреса: 85620, Донецька область, Мар`їнський район, с. Галицинівка, вул. Кірова, буд 36) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки" (код ЄДРПОУ 34046320, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н. п 43) заборгованість у сумі 50000,00 (п`ятдесят тисяч гривень) грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 6889,79 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 79 коп.), три проценти річних у сумі 2305,48 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 48 коп.) та судовий збір у сумі 1824,09 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні 9 коп.); в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням, ухваленим господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ПП "Фонд земля", в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду від 19.12.2019, зупинити дію оскаржуваного рішення, рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у cправі №905/1362/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю; розподілити судові витрати згідно з нормами діючого процесуального законодавства. Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 прийняте з порушенням вимог чинного законодавства, судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; господарський суд неправильно та неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи. А також судом не вірно застосовано норми як матеріального, так і процесуального права, що потягло за собою неправильне вирішення господарського спору. Скаржник зазначає, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не розглянуто клопотання відповідача про визнання доказів неналежними та недопустимими. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги посилання відповідача, що додані до позовної заяви докази, які надано у копіях, не засвідчено належним чином - не містять дату засвідчення. Апелянт вважає, що матеріали справи не містять доказів виконання позивачем умов договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 17.07.2017 №04/6 щодо перерахунку коштів за даним договором відповідачеві, а платіжне доручення №1044 від 17.07.2017 є неналежним та недопустимим доказом у даній справі та містить посилання на договір №04/6 від 17.06.2017. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2020 поновлено ПП "Фонд земля" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП "Фонд земля" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19; встановлено позивачу строк до 18.03.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розгляд апеляційної скарги ПП "Фонд земля" на рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 ухвалено розпочати з 19.03.2020 без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19. У своєму відзиві, що надійшов до апеляційного суду 19.03.2020, позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 без змін. Як вже зазначалось вище, вказана апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи, зважаючи на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, якими передбачено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне. 17.07.2017 між ТОВ "Газові автомобільні заправки" (позикодавець) та ПП "Фонд земля" (попередня назва Приватне сільськогосподарське підприємство "Фонд земля") (позичальник) підписано договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі №04/6 (далі договір), за умовами якого позикодавець надає позичальнику фінансову допомогу у розмірі 100000,00 грн. на поворотній основі зі строком повернення до 31.12.2017, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору). Поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до даного Договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. (п.1.2. договору). Відповідно до розділу 2 "Порядок надання та повернення фінансової допомоги" Договору, фінансова допомога надається у безготівковому порядку (платіжним дорученням), шляхом перерахування суми коштів фінансової допомоги, визначеної п. 1.1. цього Договору, на рахунок Позичальника. Фінансова допомога надається для поповнення обігових коштів Позичальника. Днем повернення фінансової допомоги вважається день зарахування суми фінансової допомоги на поточний рахунок Позикодавця останнього платежу суми наданої позики. У будь-який момент суму фінансової допомоги (її частину) може бути достроково повернуто Позичальником у порядку, передбаченому п. 2.2 Договору. Умовами пункту 4.1., 4.2. Договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення фінансової допомоги, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої фінансової допомоги за кожний день прострочення, до повного погашення суми заборгованості. У випадках, не передбачених цим Договором, Сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України. Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за цим договором. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п. 7.1., 7.2., договору). Відповідно до п. 8.1. Договору, всі зміни та доповнення до даного Договору укладаються у письмовій формі та підписуються обома Сторонами. Усі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками з прикладенням печаток Сторін та оформлені у вигляді додаткових угод до цього Договору. Факсимільні копії документів та у електронному вигляді мають юридичну силу до заміни їх оригіналами (п.8.2 Договору). Жодна із Сторін не має права передавати свої права та обов`язки за Договором третім особам без попередньої письмової згоди на те іншої сторони (п.8.3 Договору). Даний договір підписаний обома Сторонами без розбіжностей та скріплений печатками підприємств. З боку позикодавця договір підписано генеральним директором ТОВ "Газові автомобільні заправки" Слесь Романом Васильовичем. З боку позичальника - директором ПСП "Фонд земля" Гринцовим Василем Григоровичем. На підтвердження виконання обов`язку позикодавця щодо перерахування грошових коштів, позивачем до позовної заяви надано платіжне доручення №1044 від 17.07.2017. Отримання цих грошових коштів відповідачем не заперечується. В подальшому, 03.08.2017 відповідачем було повернуто частину грошових коштів позивачу у розмірі 50000,00 грн. Факт повернення грошових коштів у розмірі 50 000 грн. сторонами не заперечується та підтверджується заключною випискою АТ КБ "ПриватБанк". Враховуючи, що ПП "Фонд земля" не повернуло ТОВ "Газові автомобільні заправки" суму позики у повному розмірі, а строк повернення позики, що встановлений договором сплив, позикодавець звернувся до господарського суду із даним позовом. Як зазначалося, рішенням Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 позовні вимоги ТОВ "Газові автомобільні заправки" до ПП "Фонд земля" про стягнення 62340,48 грн. задоволено частково; стягнуто з ПП "Фонд земля" (код ЄДРПОУ 30349061, адреса: 85620, Донецька область, Мар`їнський район, с. Галицинівка, вул. Кірова, буд 36) на користь ТОВ "Газові автомобільні заправки" (код ЄДРПОУ 34046320, адреса: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н. п 43) заборгованість у сумі 50000,00 (п`ятдесят тисяч гривень) грн., інфляційне збільшення боргу у сумі 6889,79 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 79 коп.), три проценти річних у сумі 2305,48 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 48 коп.) та судовий збір у сумі 1824,09 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять чотири гривні 9 коп.); в іншій частині позовних вимог відмовлено. Судом першої інстанції встановлено факт укладання позивачем та відповідачем договору №04/6 від 17.07.2017 про надання фінансової допомоги на поворотній основі, та факт виконання позивачем зобов`язання щодо перерахування відповідачу суми фінансової допомоги в розмірі 100000,00 грн. в повному обсязі. Оскільки матеріали справи не місять доказів повернення відповідачем фінансової допомоги у повному обсязі, залишок заборгованості за договором №04/6 від 17.07.2017 складає 50000,00 грн., суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за договором про надання фінансової допомоги на поворотній основі. Здійснивши перевірку розрахунку позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що сума 3% річних позивачем обрахована вірно, тому вимоги в цій частині задовольняються у пред`явленому до стягненні розмірі - 2305,48 грн. (дві тисячі триста п`ять гривень 48 коп.). Що стосується інфляційної складової, то в цій частині вимоги підлягають задоволенню частково - в сумі 6889,79 грн. (шість тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять гривень 79 коп.), оскільки за визначений позивачем період сукупний індекс інфляції складає 1,138%, а не 120,07 як вказує позивач. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч.ч. 4, 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 180 Господарського кодексу України вказано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Аналогічні приписи встановлені ст. 638 Цивільного кодексу України. Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину. Згідно з ч. 1, 3 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. З правового аналізу умов договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі № 04/6 від 17.07.2017, вбачається, що за своєю правовою природою даний Договір є договором позики. Згідно зі ст. 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частина 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України визначає обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.3 ст. 1049 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України). Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України). Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. За приписами п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України саме у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Матеріали справи свідчать, що правочин щодо надання фінансової допомоги вчинено у формі єдиного документа - договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі №04/6 від 17.07.2017; його умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними; цей договір підписано уповноваженими особами обох сторін та засвідчено печатками; поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Доказів внесення змін до цього договору у формі, обумовленої сторонами у п.8.2 такого договору, матеріали справи не містять. Отже, Договір про надання фінансової допомоги на поворотній основі №04/6 від 17.07.2017 є обов`язковим для виконання обома сторонами на умовах встановлених ним. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість посилань відповідача на існування усної домовленості між сторонами про відсутність обов`язку повертати залишкову частину фінансової допомоги у сумі 50000,00 грн. (п`ятдесят тисяч гривень) та не укладання з позивачем договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі №04/6 від 17.07.2017. Східний апеляційний господарський суд зазначає, що твердження апелянта про фальсифікацію договору є необґрунтованими оскільки жодних процесуальних рішень щодо визнання договору №04/6 від 17.07.2017 недійсним, чи визнання ПП "Фонд земля" потерпілим внаслідок кримінального правопорушення, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, або таких де встановлено факт підробки зазначеного договору скаржником не надано. На підтвердження виконання зобов`язання позивача щодо перерахування відповідачу суми фінансової допомоги в розмірі 100000,00 грн. (сто тисяч гривень) позивачем надано платіжне доручення № 1044 від 17.07.17, заключну виписку АТ КБ "ПриватБанк" за 17.07.2017, картку рахунку 3772 за період 01.07.2016 - 30.09.19, а також журнал-ордер і відомість по рахунку 3772. Щодо твердження апелянта про неналежність доказу, а саме платіжного доручення № 1044 від 17.07.17 на суму 100 000, грн., колегія суддів зазначає наступне. Як встановлено апеляційним судом, ТОВ "Газові автомобільні заправки" було перераховано 17.07.2017 грошові кошти ПСП "Фонд земля" у розмірі 100 000,00 грн. за платіжним дорученням №1044, призначення платежу: возвратна фін. допомога за дог. №04/6 від 17/06/17 без ПДВ. Проведення зазначеної банківської операції також відображено у заключній виписці АТ КБ "ПриватБанк" за період з 07.07.2017 по 07.07.2017 та у картці рахунку: 3772 Контрагенти: ФОНД ЗЕМЛЯ ПСП за 01.07.2016-30.09.2019. Апелент зазначає, що зазначене платіжне доручення №1044 від 17.07.2017 не має жодного відношення до спірного договору, оскільки в призначенні платежу цього платіжного доручення міститься посилання на договір від іншої дати, а саме замість 17.07.2017 зазначено 17.06.2017. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що під час оформлення платіжного доручення було допущено описку та в призначені платежу неправильно зазначено дату договору. Як встановлено матеріалами справи факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується (т. 1 а.с. 26), оскільки останній зазначає по це у своєму відзиві на позовну заяву б/н від 02.09.2019. Доказів того, що між сторонами укладався договір №04/6 від 17.06.2017, та саме на виконання умов цього договору здійснено перерахування коштів, сторонами не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні. Разом з тим, відповідачем 03.08.2017 було здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 50 000,00 грн. на рахунок ТОВ "Газові автомобільні заправки", призначення платежу: повернення фінансової допомоги на поворотній основі за дог №04/6 від 17.07.2017 без ПДВ (т. 1 а.с. 78). Із зазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем було здійснено перерахування грошових коштів відповідачу відповідно до умов Договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 17.07.2017 №04/6. Доказів того, що відповідачу було перераховано іншу суму, ніж передбачено умовами Договору про надання фінансової допомоги на поворотній основі від 17.07.2017 №04/6, матеріали справи не містять. Враховуючи, що факт перерахування відповідачу суми фінансової допомоги у розмірі 100000,00 грн. підтверджується матеріалами справи та поведінкою самого відповідача, що полягає в частковому поверненні отриманої фінансової допомоги, колегія суддів приходить до висновку, що описка допущена під час оформлення платіжного доручення не свідчить про невиконання ТОВ "Газові автомобільні заправки" свого обов`язку за спірним договором. Щодо твердження скаржника, що додані до позовної заяви докази не є належними та допустимими, оскільки жоден документ не містить дату засвідчення кожної копії документа, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1 , ч. 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Частиною 1 ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Згідно з ч. ч. 1, 2, 6 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Порядок засвідчення копій документів визначений пунктом 5.27 Національного стандарту України, затвердженого Державним комітетом з питань технічного регулювання та споживчої політики №55 від 07.04.2003 "ДСТУ 4163-2003", відповідно до якого відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. З матеріалів справи встановлено, що до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газові автомобільні заправки" додано копії: платіжного доручення №1044 від 17.07.2017, Договору № 04/6 від 17.07.2017 про надання фінансової допомоги на поворотній основі, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо позивача. Як вбачається, під час засвідчення копій вказаних документів позивачем не вказано дати засвідчення копій. Відповідно до п. 2.2. Постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з`ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи. Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія платіжного доручення №1044 від 17.07.2017, яка було долучена до письмових пояснень позивача (вих. №01-2019-1110/2 від 11.10.2019 (а.с. 81 т. 1) на вимогу суду першої інстанції. З матеріалів справи судом встановлено, що у судовому засіданні 14.11.2019 Господарським судом Донецької області у присутності представників позивача та відповідача було досліджено оригінал Договору № 04/6 від 17.07.2017 про надання фінансової допомоги на поворотній основі, про що вказано у протоколі судового засідання від 14.11.2019 та зазначено у рішенні Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19. Оригінал Договору № 04/6 від 17.07.2017 про надання фінансової допомоги на поворотній основі було надано у судовому засіданні 14.11.2019 представником позивача - адвокатом Шеїною Н.О., повноваження якої підтверджуються копією довіреності б/н від 11.11.2019 та копією договору про надання правової допомоги від 11.11.2019. Присутній у судовому засіданні суду першої інстанції 14.11.2019 представник відповідача мав можливість ознайомитися з оригіналом наданого до суду Договору №04/6 від 17.07.2017 про надання фінансової допомоги на поворотній основі. Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції відповідачем не заявлялися заперечення щодо того, що у судовому засіданні дійсно було оглянуто оригінал зазначеного договору. Щодо копії виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, доданої до позовної заяви, колегія суддів звертає увагу на те, що відомості, які містяться у Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкритими та загально доступними. Крім того, господарським судом першої інстанції долучено до матеріалів справи витяги з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача станом на 17.10.2019 та 02.12.2019. Відповідно до статті 6 Конвенції кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії", заява № 48778/99). Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі Белле проти Франції від 04 грудня 1995 року). Право доступу до суду має не тільки існувати, але й бути практичним та ефективним. Просте існування права доступу в законі не є достатнім. Наприклад, воно може бути порушене такими чинниками: існуванням процесуальних перепон, які заважають або зменшують можливості звернення до суду (занадто суворе тлумачення національними судами процесуальної норми (надмірний формалізм), що може позбавити заявників права доступу до суду ("Perez deRada Cavanilles проти Іспанії", № 2809095, рішення від 28 жовтня 1998 року). З матеріалів позовної заяви вбачається, що додані до нього копії документів, засвідчені директором товариства - Слєсь Р.В., містять його підпис та зазначення "Згідно з оригіналом". Визнання зазначених доказів неналежними та недопустимими лише з тих підстав, що вони не містять дату їх засвідчення може свідчити про надмірний формалізм органу судової влади. Таким чином господарський суд першої інстанції здійснив всі необхідні заходи, зокрема витребував оригінали документів, якими обґрунтовано позовні вимоги, та пересвідчився в їх належності та допустимості. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 ухвалене за результатами дослідження належних та допустимих доказів. Східний апеляційний господарський суд зазначає, що посилання скаржника на ту обставину, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання відповідача про визнання доказів неналежними не є тією обставиною, що може бути віднесена до підстав скасування судового рішення господарського суду першої інстанції, а питання щодо накладення штрафу на позивача на підставі ч. 2 ст. 135 ГПК України (про що у зазначеному клопотанні також просив відповідач у суду першої інстанції) є виключно правом суду, а не його обов`язком. Здійснивши перевірку розрахунку суду першої інстанції трьох відсотків річних та інфляційного збільшення боргу, апеляційним судом встановлено, що він є арифметично правильним. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "Фонд земля" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 підлягає залишенню без змін. З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фонд земля" - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.12.2019 у справі №905/1362/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України. Головуючий суддя І.А. Шутенко Суддя Н.О. Мартюхіна Суддя О.В. Плахов