Постанова 4803 № 208/6793/17

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2455/20 Справа № 208/6793/17 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С.М. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого Каратаєвої Л.О. суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., за участю секретаря судового засідання Літвінової А.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, - В С Т А Н О В И Л А: 29 листопада 2017 року публічне акціонерне товариство «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Уточнивши свій позов, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 05 грудня 2008 року, станом на 20 вересня 2018 року, в загальній сумі 81352,94 грн., що складається з 6246,21 грн. заборгованість за кредитом; 75106,73 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнути з відповідача судові витрати. 30 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про розірвання кредитного договору, з урахуванням уточнень до позову, просила суд розірвати кредитний договір б/н, зареєстрований 30 травня 2011 року АТ КБ «ПриватБанк» на підставі заяви-анкети ОСОБА_1 ; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 автоматично списані кошти з карткового рахунку в сумі 4138,93 грн., судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» 2463 грн. 72 коп. заборгованості за тілом кредиту; 1921 грн. 00 коп. - витрати по сплаті судового збору. Усього: 4384 грн. 72 коп. В іншій частині позовних вимог, відмовлено. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання кредитного договору, задоволено частково. Розірвано кредитний договір б/н, укладений 30 травня 2011 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. на користь держави (том 2 а.с.152-156). Не погодившись з рішенням суду, АТ КБ ПриватБанк звернулося з апеляційною скаргою. Просить, скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову АТ КБ ПриватБанк та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк. В іншій частині рішення залишити без змін. Позов АТ КБ ПриватБанк задовольнити в повному обсязі. У зустрічному позові ОСОБА_1 до АТ КБ ПриватБанк відмовити у повному обсязі. Вирішити питання судових витрат (том 2 а.с.165-170). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 05 грудня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 6400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ ПриватБанк, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с.6-31). Також, 30 травня 2011 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, згідно з умовами якого, остання отримала кредит у розмірі 6400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ Приватбанк, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До кредитного договору банк додав витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, станом на 20 вересня 2018 року, утворилась заборгованість в розмірі 159843,41 грн., яка складається з: 6246,21 грн. заборгованість за кредитом; 149217,82 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; 4379,38 грн. заборгованість за пенею та комісією. Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч.2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважав, що він вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Задовольняючи частково зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк та на сьогоднішній день позивачем продовжуються нарахування процентів та пені з урахуванням вимог ст.202, 203, 207, 638, 651 ЦК України, суд вважав, що є підстави для розірвання договору б/н, що укладений 30 травня 2011 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Окрім цього, відповідач вимоги, викладені в зустрічному позові щодо стягнення коштів з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 автоматично списані кошти з карткового рахунку в сумі 4 138,93 грн. не підтримав та просив суд їх не розглядати, а також відповідно до матеріалів справи вказані суми повернуті відповідачу. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 травня 2011 року, посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витягом з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих умов), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з тарифів та витяг з умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Надані позивачем правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Не можна брати до уваги при визначенні розміру заборгованості витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» - «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «Приватбанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті, включивши у платіж за кредитом, згідно із ставками, розміром та порядком нарахуванням визначені цими документами 75106,73 грн. несплачених процентів за користування кредитними коштами. Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та витяг з умов та правил надання банківських послуг в банку ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 05 грудня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення на користь банку процентів за користування кредитом, як таких, що передбачені договором. Так, їх розмір та підстави стягнення визначені сторонами в самому договорі, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, що є неприпустимим, фактично визнавши витяг з умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк» ресурс: архів умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті, складовою частиною спірного кредитного договору в частині права банку здійснювати такі нарахування. У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч. 1 ст. 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів». Згідно з п. 22 ч.1 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» не дотримав вимог, передбачених ч.2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Таким чином, в частині стягнення 75106,73 грн. - процентів за користування кредитом правомірно відмовлено. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що судом першої інстанції під час ухвалення рішення не враховано, що при укладенні договору сторони керувалися положеннями ч.1 ст. 634 ЦК України, що підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку позичальник ознайомився та погодився з умовами кредитного договору, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вказані обставин, не були підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку до позичальника. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору, частково сплачуючи заборгованість за договором, а отже визнав свої зобов`язання також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виписка по рахунку не є первинним документом, що також узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року № 61-5191св18. Доводи апеляційної скарги, що у разі незгоди із розрахунком заборгованості, суд повинен був надати свій розрахунок, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, згідно з вимогами ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Крім того, розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є доказом, який підтверджує надання кредиту та наявність кредитних правовідносин, оскільки сам по собі розрахунок заборгованості без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є підтвердженням наявності заборгованості. Будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано. Згідно з ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Частинами 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 29 жовтня 2019 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства. Судді: