Постанова КЦС ВС № 644/9566/14-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року м. Київ справа № 644/9566/14 провадження № 61-37530 св 18 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Русинчука М. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Корнійчук Олена Валентинівна, розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С., ВСТАНОВИВ : Описова частина 07 травня 2018 року ОСОБА_1 подано заяву про роз`яснення постанови апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року. Зазначає, що у постанові наявні взаємовиключні висновки: з одного боку суд встановив, що спірний будинок є самочинним будівництвом, а з іншого - не надав оцінки договору купівлі-продажу цих споруд як самочинного будівництва, які в договорі зазначені як об`єкт нерухомого майна, належний на праві власності ОСОБА_2 . Просить роз`яснити, чи є будинок за адресою: АДРЕСА_1 самочинно збудованим нерухомим майном станом на 25 квітня 2018 року; що було відчужено ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 28 серпня 2014 року - споруди, які є самочинним будівництвом, чи житловий будинок, який належить на праві власності ОСОБА_2 . Короткий зміст позовних вимог та рішень судів У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участі третьої особи приватного нотаріуса Корнійчук О. В. та просила визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку від 28 серпня 2014 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , провести поділ спільного майна подружжя, визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 , зобов`язати реєстраційну службу ХМУЮ провести державну реєстрацію права власності на 1/2 частину житлового будинку за нею з внесенням відповідного запису до Державного реєстру прав. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення. Суд першої інстанції виходив із того, що спірний будинок поділу не підлягає, оскільки не є спільним сумісним майном подружжя, набутий ОСОБА_2 до шлюбу із позивачем. У зв`язку із наведеним при укладенні договору купівлі-продажу спірного будинку не потрібна згода позивача, оскільки вона не є співвласником предмету купівлі-продажу. Постановою апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 08 лютого 2018 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа приватний нотаріус Корнійчук О. В. про поділ майна подружжя та визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку відмовлено з інших підстав. Апеляційний суд виходив із того, що зведені споруди підпадають під поняття самочинного будівництва і в силу статей 331, 376 ЦК України не можуть бути предметом розподілу майна подружжя. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про роз`яснення постанови апеляційного суду Харківської області від 25 квітня 2018 року. Апеляційний суд виходив із того, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу є похідними від позовних вимог щодо визнання права власності на спірний будинок в порядку поділу майна подружжя, у задоволенні яких було відмовлено, то підстав роз`яснення судового рішення в цій частині не вбачається. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення апеляційного суду. Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в даній справі. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про роз`яснення постанови від 25 квітня 2018 року, направити справу в апеляційний суд для надання роз`яснення судового рішення. Зазначає, що апеляційний суд ухилився від роз`яснення своєї постанови та не зазначив, чим є споруда по АДРЕСА_1 - житловим будинком чи самочинним будівництвом. Заперечення/відзив на касаційну скаргу Відзив/заперечення на дану касаційну скаргу до Верховного Суду від інших учасників справи не надходили. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 15 червня 2007 року по 16 травня 2013 року перебували у зареєстрованому шлюбі. 16 червня 2006 року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого відповідач 22 вересня 2006 року отримав державний акт на право власності на земельну ділянку з цільовим використанням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель. У 2008 році ОСОБА_2 подав позов, у якому зазначив, що будинок по АДРЕСА_1 є самовільним, побудований ним без отримання відповідних погоджень, в експлуатацію не здавався, тому просив в судовому порядку визнати за ним право власності на нього. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 18 липня 2008 року у справі № 2-2884/08 визнано за ОСОБА_2 право власності на самовільні споруди, розташовані по АДРЕСА_1 та зобов`язано КП «Харківське БТІ» зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на ці будівлі. 28 серпня 2014 року ОСОБА_2 уклав із ОСОБА_3 і ОСОБА_4 договір купівлі - продажу спірного будинку. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2016 року у справі № 2-2884/08рішення суду першої інстанції від 18 липня 2008 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії відмовлено з підстав недоведення законності будівництва спірного будинку.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року), підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої воно має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Апеляційний суд у своїй ухвалі обґрунтовано зазначив, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу є похідними від позовних вимог щодо визнання права власності на спірний будинок в порядку поділу майна подружжя, у задоволенні яких було відмовлено, тому підстав роз`яснення судового рішення в цій частині не вбачається. Відповідно до частини першої статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про відсутність підстав для роз`яснення рішення, оскільки обставини щодо правового статусу спірної будівлі встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 серпня 2016 року у справі № 2-2884/08, апеляційний суд у своїй постанові про це зазначив при вирішенні позовної вимоги про поділ майна. Правові підстави для відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу апеляційним судом також у рішенні зазначені, всі обставини викладено зрозуміло. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE , № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). У контексті вказаної практики Верховний Суд уважає наведене обґрунтування цієї постанови достатнім. Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, ПОСТАНОВИВ : Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 липня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: Н. О. Антоненко В. І. Журавель М. М. Русинчук