LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818639/1675/19

від 15.04.2020 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника Чернишова Бориса Сергійовича - залишити без задоволення.

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 639/1675/19 Провадження № 22-ц/818/1977/20 15 квітня 2020 року м.Харків Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Овсяннікової А.І. суддів - Коваленко І.П., Тичкової О.Ю. учасники справи: позивач фізична особа - підприємець ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника Чернишова Бориса Сергійовича на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року у складі судді Баркової Н.В. по справі № 639/1675/19 за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу,- ВСТАНОВИВ: У березні 2019 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02 березня 2018 року між ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» та ОСОБА_4 укладено Договір страхування наземного транспорту №5024819-02-21-01, за яким страховик зобов`язався відшкодувати шкоду майну потерпілих при експлуатації забезпеченого транспортного засобу - «Volkswagen Tiguan», державний номер « НОМЕР_1 ». 22 квітня 2018 року на перехресті вул. Данилевського та вул. Літературній в м.Харкові ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «ЗA3» державний номер « НОМЕР_2 » допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Tiguan» державний номер « НОМЕР_1 ». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб було пошкоджено. Постановою Дзержинського районного суду м.Харкова від 19 червня 2018 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП. Згідно Акту виконаних робіт №3232 від 02 липня 2018 року та №3968 від 23 липня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» становить 197 226,34 грн. Вартість евакуації з місця ДТП склала 600 грн. Згідно з розрахунком страхового відшкодування вартість страхового відшкодування - 197 226,34 грн. За заявою ОСОБА_4 ПрАТ «СК ВУСО» виплатило суму страхового відшкодування у розмірі 197 226,34 грн. Загальний розмір фактично понесених витрат ПрАТ «ВУСО» склав 197 826,34 грн. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 96 440,16 грн. Отже, ПрАТ СК «ВУСО» отримало право регресної вимоги до відповідача щодо стягнення суми виплаченого страхового відшкодування. 14 січня 2019 року між ним та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено Договір № 14/01/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого він отримав право вимоги по відшкодуванню у порядку регресу збитків, завданих по договору страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору, в тому числі у порядку регресу збитків у вигляді виплаченого страхового відшкодування за Договором страхування (поліс) №5024819-02-21-01 від 02 березня 2018 року. 09 лютого 2019 року відповідачу направлено вимогу № 04479-02 про відшкодування збитків в порядку регресу, але відповідач не проводив ніяких платежів. Просить стягнути збитки в порядку регресу в розмірі 96 440 грн. 16 коп. та судові витрати. Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Також вважає розмір витрат на правову допомогу необґрунтованим, посилаючись на законодавство України та Практику Європейського суду з прав людини. Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 завдані збитки в порядку регресу у розмірі 96 440 грн. 16 коп., судовий збір в розмірі 964 грн. 41 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 11 526 грн. Рішення мотивовано тим, що страхова компанія виплатила страхове відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і отримало право вимоги відповідно до закону щодо стягнення в порядку регресу з ОСОБА_2 , а тому позовні вимоги підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у позові. Зазначає, що позивачем не надано доказів повідомлення його про відступлення права вимоги та заміну кредитора. Не погоджується з розміром стягнутих з нього витрат на правову допомогу. Закон України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» на час укладення вказаної Додаткової угоди № 1 від 15 лютого 2019 року не діяв та втратив свою чинність Також зазначає, що судом безпідставно відхилено клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушено його право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 та його представник Самойленко П.М. просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 3 метою підтвердження факту направлення повідомлення про відступлення права вимоги на адресу відповідача до позовної заяви було долучено копію фіскального чеку відділення Укрпошти від 09 лютого 2019 року, що є належним доказом виконання обов`язку щодо повідомлення про відступлення права вимоги. Він скористався професійною правовою (правничою) допомогою у зв`язку з тим, що не є достатньо обізнаним фахівцем у даній сфері правовідносин. Вважає, що вибір адвоката є його правом та розмір витрат є обґрунтованим та доведеним. Представник відповідача адвокат Чернишов Б.С. двічі подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яка була призначена на 27 листопада 2019 року та на 20 грудня 2019 року через його перебування у відрядженні та зайнятість в іншому судовому засіданні, однак до жодного з клопотань не було надано доказів на підтвердження зазначених вище обставин. При цьому відповідач, будучи повідомленим про день і час розгляду справи, про що свідчить зворотне поштове повідомлення, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Колегія суддів, вислухав суддю - доповідача, дослідив матеріали справи та обговорив доводи апеляційної скарги вважає, що скарга не підлягає задоволенню . Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи 22 квітня 2018 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем ЗАЗ, державний номер « НОМЕР_2 » на перехресті вул. Данилевського та вул. Літературної в м. Харкові, рухаючись другорядною дорогою при проїзді нерегульованого перехрестя, не надав перевагу у русі автомобілю Volkswagen Tiguan», державний номер « НОМЕР_1 »», який рухався головною дорогою, в результаті чого сталося зіткнення автомобілів. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 червня 2018 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Згідно страхового акту № 04479-02 від 17 травня 2018 року ДТП, що мало місце 22 квітня 2018 року, визнано ПрАТ СК «ВУСО» страховим випадком. Цивільно правова відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Tiguan» застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО», про що 02 березня 2018 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_4 укладено відповідний Договір страхування наземного транспорту №5024819-02-21-01, пакет страхування «КАСКО _Антистресс». Згідно полісу № АМ/0398689 Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 як власника транспортного засобу «ЗАЗ» державний номер « НОМЕР_3 » застрахована в ПрАТ «СК «ВУСО». 23 квітня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування. Згідно Акту виконаних робіт №3232 від 02 липня 2018 року та №3968 від 23 липня 2018 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Volkswagen Tiguan» становить 197 226,34 грн. Вартість евакуації з місця ДТП транспортного засобу 600 грн. Загалом страхове відшкодування визначено у сумі 197 826,34 грн. та цю суму 17 травня, 18 травня та 04 липня 2018 року виплачено ОСОБА_4 ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено зарахування страхового відшкодування в межах ліміту, передбаченого полісом №АМ/0398689 в розмірі 99 386,18 грн., не враховуючи суму франшизи в розмірі 2000 грн. 14 січня 2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО» та ФОП ОСОБА_1 укладено Договір № 14/01/2019 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор - Страхова компанія відступає (передає), а новий кредитор -позивач отримує право вимоги по відшкодуванню у порядку регресу збитків, завданих первісному кредитору по договору страхування, перелік яких наведений у Додатку №1 до Договору. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції обґрунтовано виходив з тих обставин, що різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням склала 96 440,16 грн. та підлягає стягненню з відповідача як з винної особи. Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України). Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»). Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом. Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування». У зв`язку з виплатою ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_2 . Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. За правилами статті 1194 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, настає у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди і лише в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідач як особа винна у вчиненні ДТП в силу вимог статті 1194 ЦК України зобов`язаний відшкодувати різницю між завданою шкодою та шкодою, яка відшкодована ПрАТ «СК «ВУСО» потерпілому. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. З матеріалів справи вбачається, що 14 січня 2019 року право вимоги до ОСОБА_2 відступлена ФОП ОСОБА_1 , а тому суд прийшов до обґрунтованого висновку щодо стягнення коштів на користь позивача. Заперечуючи проти позову, ОСОБА_2 зазначає, що позивачем не надано доказів щодо його повідомлення про заміну кредитора, оскільки матеріали справи не містять копії опису відправлення. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Відповідно до частини другої статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Як вбачається з матеріалів справи 09 лютого 2019 року ОСОБА_2 направлено рекомендований лист, а саме -акт(вимога) №04479-02 про відшкодування збитків в порядку регресу, про що надана відповідна квитанція ПАТ «Укрпошта»(а.с. 41). Згідно п. 11, 19 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю можуть прийматися для пересилання з описом вкладення та/або з післяплатою. Положення цивільного кодексу не містить безумовної вказівки на вид поштової кореспонденції, якої має бути направлено повідомлення боржникові. Враховуючи, що вимогами чинного законодавства не передбачено обов`язковість складання опису пересилання у разі направлення будь-якої рекомендованої кореспонденції, то вважати, що ФОП ОСОБА_1 не здійснено дії щодо повідомлення боржника - не можна. Крім того, якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора, то це не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора (статті 516, 613 ЦК України). Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання у повному обсязі не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань взагалі. Вищевикладене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року № 6-979цс15. За таких обставин підстав для відмови у задоволенні позову про стягнення шкоди не вбачається. Щодо витрат на правову допомогу, то суд виходить з наступного. Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи. Відповідно до статті 137 ЦПК України вказані витрати підлягають відшкодуванню на підставі доказів, які підтверджують здійснення цих витрат. Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідачем надано наступні документи: копію Договору про надання правової(правничої) допомоги №6 від 01 лютого 2019 року та Додаткової угоди №1 від 01 лютого 2019 року , копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КВ №6314 виданого 24 січня 2009 року(адвокат Самойленко П.М.) та №6069/10 від 18 травня 2017 року(адвокат Мазуренко С.С.); Ордери на представництво в суді першої та апеляційної інстанції, копію касових чеків щодо сплати винагороди адвокату. Обсяги правової допомоги, наданої адвокатом клієнту визначено у додатковій угоді, відповідно до якого адвокатом здійснено наступні дії з зазначенням кількості годин: визначення матеріалів страхової справи з зазначенням справи, формування правової позиції 4 год., 3073 грн., підготовка та направлення запитів до поліції та суду про отримання адмін матеріалів ДТП( довідка про ДТП, постанова про адмін правопорушення) 2 год., 1536 грн., підготовка позовної заяви - 5 под., 3842 грн., підготовка процесуальних документів у кількості, необхідній для подачі позову- 0,5 год. 384,20 грн., представництво інтересів позивача у Жовтневому районному суді - 1 год., 1921 грн. Матеріали справи свідчать, що ці дії фактично вчинені представником відповідача адвокатами Самойленко П.М. та Мазуренко С.С . За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто 11 526 грн. витрат на правничу допомогу. Посилання відповідача щодо визначення судових витрат виходячи з розміру прожиткового мінімуму, тобто на підставі Закону, що втратив чинність, а тому суд не мав підстав для стягнення судових витрат не приймається судом апеляційної інстанції. Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Отже, одними з визначальних обставин при визначені гонорару є складність справи та витрачений адвокатом час. Вимогами чинного законодавства не визначено межі часу, протягом якого має складатись той чи інший процесуальних документ, а також не зазначено щодо обмежень у визначені розміру гонорару та імперативних правил щодо визначення вартості часу роботи. За таких обставин підстав для відмови у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу не вбачається. Щодо посилання відповідача про порушення його прав на доступ до правосуддя, то суд виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача- адвокатом Чернишовим Б.С. двічі подавались клопотання про відкладення розгляду справи: 27 листопада 2019 року та на 20 грудня 2019 року через перебування у відрядженні та зайнятість в іншому судовому засіданні, однак до жодного з клопотань не було надано доказів на підтвердження зазначених вище обставин. Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся про день і час розгляду справи, про що свідчать зворотні поштові повідомлення; в судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв. Також, суд враховує, що провадження по справі відкрито 15 квітня 2019 року, рішення ухвалено 20 грудня 2019 року. Представник ОСОБА_2 брав участь у судових засіданнях; також було подано відзив на позов. Отже, відповідач мав можливість висловити свою думку щодо позову та надати обґрунтувані заперечення проти вимог позивача, а тому вважати, що має місце порушення його прав на доступ до правосуддя - не можна. За таких обставин підстав для скасування рішення суду не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Рішення ухвалено з дотриманням матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381-384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі його представника Чернишова Бориса Сергійовича - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 15 квітня 2020 року. Головуючий - А.І. Овсяннікова Судді: І.П. Коваленко О.Ю. Тичкова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»