Постанова Дніпровський апеляційний суд № 205/2447/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1096/20 Справа № 205/2447/19 Суддя у 1-й інстанції - Остапенко Н. Г. Доповідач - Макаров М. О. Категорія 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2020 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,- В С Т А Н О В И Л А: У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Позов мотивований тим, що 05 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» та АТ «ОТП Банк», який в свою чергу переуступив права вимоги до ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-301/126/2007, згідно з яким боржник отримав кредит у розмірі 53 804,38 дол. США, строком до 05 квітня 2032 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 05 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCL-301/105/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 3478. Предметом іпотеки за цим договором є трикімнатна квартира, загальною площею: 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності. 12 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року та договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PCL-301/105/2007, від 05 квітня 2007 року, реєстровий № 3478. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2016 року у справі № 205/7364/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року у сумі 703 008,56 грн. та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн., а всього суму у розмірі 706 662,56 грн. Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано, то іпотека ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є дійсною. У зв`язку з чим позивач має законне право задовольнити свої грошові вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки в порядку ст. 38 Закону України «Про іпотеку». На підстави викладеного, просять в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 706 662,56 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL-301/105/2007 від 05 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 3478 - трикімнатну квартиру, загальною площею: 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; передати в управління іпотекодержателю - Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмет іпотеки-трикімнатну квартиру, загальною площею: 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання права Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями, а також судові витрати в розмірі 3 842,00 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що при зверненні до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки позивачем не вказано початкову ціну предмета іпотеки у грошовому вираженні, визначену відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону «Про іпотеку», а також не надано на підтвердження такої ціни відповідного звіту про оцінку предмету іпотеки суб`єктом оціночної діяльності, а відтак суд першої інстанції прийшов до висновку про достатність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі ТОВ "ОТП Факторинг Україна" просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки зобов`язання за кредитом не виконано, то іпотека ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є дійсною, у зв`язку з чим позивач має законне право задовольнити свої грошові вимоги за рахунок реалізації предмета іпотеки. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, з наступних підстав. Так, судом встановлено, що 05 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CNL-301/126/2007, згідно з яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 53 804,38 доларів США, строком до 05 квітня 2032 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 4,49 % річних (а.с. 9). Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору цільове призначення кредиту: -перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги; -другий транш - на споживчі цілі. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 19 квітня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № PCL-301/105/2007, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 3478. Предметом іпотеки за цим договором є трикімнатна квартира, загальною площею: 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцю на праві власності (а.с. 16-18). 12 листопада 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі- продажу кредитного портфелю, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року (а.с. 24-31). Також, 12 листопада 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PCL-301/105/2007 від 05 квітня 2007 року, реєстровий № 3478 (а.с. 31 на звороті-35). Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з необгрунтованості позовних вимог. Проте, колегія суддів в повному обсязі не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу). Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Статтею 38 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки. Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Виходячи зі змісту поняття «ціна» як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що встановивши наявність заборгованості за кредитним договором, порушення обов`язків іпотекодавцем, суд приймаючи рішення про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюється іпотекодержателем від свого імені, у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», за ціною, встановленою за згодою сторін або на підставі оцінки суб`єкта оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. При цьому незазначення судом лише у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень. Суд першої інстанції на вказані вимоги закону не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, у справі встановлено, що Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 серпня 2016 року у справі № 205/7364/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року у сумі 703 008,56 грн. та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн., а всього суму у розмірі 706 662,56 грн. Оскільки зобов`язання за кредитним договором не виконано, іпотека ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є дійсною. Отже, враховуючи положення ст. 12, 33 Закону України «Про іпотеку», встановлення факту невиконання боржником основного зобов`язання, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позову товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" в частині звернення стягнення на предмет іпотеки. Щодо позовних вимог про передачу в управління іпотекодержателю предмет іпотеки шляхом надання права товариству з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" примусового входу до предмета іпотеки обладнання предмета охоронними пристроями, зміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями, колегія суддів вважає необґрунтованими, та таким, що суперечить вимогам чинного законодавства. Крім того, в рішенні суду зазначено, що позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення від його імені договору купівлі-продажу будь-якій особі -покупцю на умовах та в порядку викладеному у ст. 38 Закону України "Про іпотеку", проте у позовній заяві позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а тому суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду скасувати, позов задовольнити частково та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 706 662,56 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а в іншій частині позову відмовити. Також слід зазначити наступне. Так, 03 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України), що повною мірою відповідає лексичному значенню цього слова, яке розкривається в тлумачному словнику української мови. Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільнення від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) зазначене майно. Рішення судів про звернення стягнення на предмет іпотеки, ухвалені до і після прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» залишаються в силі, а їх виконання зупиняється до вдосконалення механізму, передбаченого статтею 3 цього Закону. Крім того, згідно зі статтею 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає виконанню. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1196цс15 та від 10 червня 2015 року у справі № 6-2096цс16. Оскільки квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виступає як забезпечення зобов`язань за споживчим кредитом, площа цієї квартири складає 70,5 кв.м., що не перевищує 140 кв.м., а також те, що дана квартира належала іпотекодавцю з 04 серпня 1999 року, тобто до укладення договору іпотеки, колегія суддів вважає за необхідне відстрочити виконання рішення суду на час дії Закону «Про мораторій». Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 4 802,50 грн.. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" - задовольнити частково. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 серпня 2019 року - скасувати. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № CNL-301/126/2007 від 05 квітня 2007 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 706 662,56 грн., на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № PCL-301/105/2007 від 05 квітня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., реєстровий № 3478 - трикімнатну квартиру, загальною площею: 70,5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Виконання рішення суду відстрочити до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судовий збір з кожного у сумі 4 802,50 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко