Постанова 4813 № 523/4560/18

Номер провадження: 22-ц/813/4916/20 Номер справи місцевого суду: 523/4560/18 Головуючий у першій інстанції Середа І. В. Доповідач Ващенко Л. Г. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14.04.2020 року м. Одеса Колегія суддів Одеського апеляційного суду у складі: головуючого - судді Ващенко Л.Г. суддів - Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С., у порядку ст. 369 ЦПК України, розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2019 року (одноособово суддя Середа І.В.) у цивільній справі за позовом акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ІІ. ОПИСОВА ЧАСТИНА (короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції) 27.03.2018 року публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі-Банк) звернулось із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 85 950,54 гривень. Позов обґрунтовано наступним. 29.03.2011 року між Банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 50 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Посилаючись на те, що відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, станом на 26.02.2018 року має місце заборгованість в розмірі 85 950,54 гривень за тілом кредиту, Банк просив позов задовольнити. Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2019 року позов Банка задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь Банка 85 950,54 гривень заборгованості за тілом кредиту, а також судовий збір у розмірі 1 762 гривень. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 09.12.2019 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду від 26.04.2019 року залишена без задоволення. (короткий зміст вимог апеляційної скарги) Відповідач ОСОБА_1 не погодився із заочним рішенням суду від 26.04.2019 року і подав апеляційну скаргу, в якій просить заочне рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. (узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу) Апеляційна скарга ОСОБА_1 зазначає: Позивач зазначив, що між ним і відповідачем укладений договір № б/н від 29.03.2011 року, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак позивач не надав суду жодних належних доказів для підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, а суд ухвалив рішення за недоведеністю обставин, що мають значення для справи. Позивач ввів суд в оману, що між ним та відповідачем існують кредитні відносини на підставі кредитного договору № б/н від 29.03.2011 р., оскільки не надав його до суду і в матеріалах справи відсутній зазначений кредитний договір. Висновок суду про те, що відповідач порушив умови зобов`язання і має місце заборгованість за тілом кредиту у розмірі 85 950,54 гривень, є незаконним. Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року справа № 161/1689/15-ц відмовив Банку у стягненні заборгованості, через неналежність доказів існування договірних відносин, оскільки копія Генеральної угоди від 9 серпня 2012 року та виконаний банком розрахунок заборгованості не є належними доказами, які б доводили обґрунтованість вимог позивача..., доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Наданий Банком «розрахунок» є просто папірцем з цифрами, та не може бути доказом обставин, на які посилається позивач, адже такий папірець не є первинним документом, оскільки, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Розрахунок заборгованості не містить всіх необхідних реквізитів, оскільки невідомо від імені якого підприємства складено документ і невідомо ким взагалі складений такий «документ», чи є така особа співробітником Банку. Відповідно до п. 61 «Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» затвердженого постановою правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (далі-Положення), - Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку. Згідно із п. 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Позивач не надав до суду належних доказів виконаних ним відносно відповідача операцій. Витрачання (зняття готівки, безготівкові розрахунки тощо) грошових коштів платіжної (кредитної) карти може бути здійснено кількома способами: безготівкове перерахування третій особі, зняття готівки в касі банку, зняття готівки в банкоматі сплата в платіжних терміналах. Для бухгалтерського обліку та належного підтвердження кожної з банківських операцій існують чітко визначені первинні касові документі. Банківські операції з безготівкового перерахування грошових коштів особі регулюються Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21 2004 р. №22 (далі-Інструкція 1), і, відповідно до п. 1.4. зазначеної Інструкції, на підтвердження зазначених операцій, банк складає меморіальний ордер. Отже, якби витрачання грошових коштів з карткового рахунку відповідача відбувалося шляхом безготівкового перерахування грошових коштів третій особі, такі операції повинні були бути підтверджені лише меморіальними ордерами. Банківські операції зняття готівки в касі банку, зняття готівки в банкоматі, сплата в платіжних терміналах, регулюються Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 337 14.08.2003 року (далі- Інструкція 2). Відповідно до п. 3.2. Розділу IV Інструкції 2, при знятті готівки в касі банку фізичними особами зі своїх поточних/позичкових/карткових рахунків можливе оформлення лише за заявою на видачу готівки, а згідно п. 1.18 Розділу IV Інструкції 2, касові операції, виконані із застосуванням платіжних пристроїв (тобто банкомати та платіжні термін, оформлюються шляхом складання прибутково-видаткових касових ордерів. Суд визнав доведеним встановлення кредитного ліміту на платіжну картку відповідача, однак такий висновок є передчасним і не відповідає реальним обставинам і наявним у матеріалах справи доказам. Банк вказав, що відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок, пославшись на копію «Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку» (далі - Довідка), а також «Анкету-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 29.03.2011 року. Однак, позивач підмінив назви документів, назвавши заяву кредитним договором, чим ввів суд в оману, оскільки така заява ніколи не була та не є кредитним договором. Із «Анкети-заявления» від 29.03.2011 року вбачається, що відповідач виявив бажання проводити у банківській установі фінансові операції з ідентифікацією за паспортом. Відповідач не мав намірів користуватися кредитним коштами і не виявляв жодного бажання отримувати будь-які кредитні ліміти та картки, а мав бажання проводити розрахунки за власні кошти з ідентифікацією за паспортом, що підтверджуються доданою до позовної заяви копією «Анкеты-заявления о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 29.03.2011 року. В графі «Желаемый кредитный лимит по платежной карте «Универсальная» Gold» зазначеної «Анкеты-заявления» відповідач не вказав про бажання встановлення будь-якого кредитного ліміту. В рішенні суд зазначив, що відповідач в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином про дату, час, та місце судового засідання, що підтверджується підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення. Судові повістки надсилались ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , проте з довідок Укрпошти видно, що особа «за зазначеною адресою не проживає, квартира продана» (а.с.74, судова повістка на 25.10.2018 року, а.с. 83, судова повістка на 05.03.2019 року). Суд проігнорував інформацію Укрпошти, що відповідач «за зазначеною адресою не проживає, квартира продана» та знову направив повістку на 23.04.2019 року на ту ж саму адресу. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідач нібито отримав повістку (на адресу, за якою не проживає) на 23.04.2019 року, при цьому, поштове відправлення отримано 23.04.2019 року о 09:30 год., тобто, відповідач, ніби то отримав повістку вже після початку судового засідання і на адресу, за якою не проживає. Таким чином, судове засідання 23.04.2019 р. о 09:20 год. відбулося без належного повідомлення відповідача з ухваленням заочного рішення. (узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи) У відзиві на скаргу представник Банка зазначила: Банк надав до суду першої інстанції виписку за рахунками відповідача, з яких вбачається, що починаючи з грудня 2013 року відповідач активно користувався кредитним коштами (розраховувався в торгово-сервісній мережі, знімав готівку в банкоматі, поповнював мобільний телефон). Матеріали справи містять фото відповідача з карткою, а також довідку про строк її дії та її перевипуск. До липня 2014 року відповідач виконував свої зобов`язання в частині повноти та своєчасності щомісячних погашень і не допускав прострочек, що спростовує доводи скарги. Кредит був отриманий у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, нормативне регулювання якої регулюється, зокрема, Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про електронний цифровий підпис»», постановою НБУ №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів», іншими законами України та нормативно-правовими актами НБУ. Сучасний стан економіки та розвиток фінансової системи вимагає інших (не паперових) підтверджень видачі кредитних коштів, що визначено, у тому числі і в постанові НБУ №705. Банк просив стягнути лише тіло кредиту і не вимагав проценти та штрафи. Враховуючи, що анкетою-заявою не передбачено порядку погашення заборгованості (щомісячні чергові платежі чи повернення кредиту у повному обсязі в строк кредитування), виконання зобов`язання за таким договором відбувається за вимогою кредитора, що узгоджується із ч.2 ст. 530 ЦК України. Оскільки умовами заяви, підписаної позичальником, не передбачено відповідної календарної дати або події, з якою пов`язується виконання зобов`язання за кредитним договором, Банк звернувся із позовом у квітні 2018 року. Тому саме з цього моменту боржник зобов`язаний повернути кредитору суму кредиту, тобто з моменту встановлення Банком вимоги про виконання зобов`язання (аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 31.07.2019 року по справі №755/1907/16-ц, постанові від 23.10.2019 року по справі №750/8986/17, постанові від 04.12.2019 року по справі №750/6058/17-ц). ІІІ.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА (встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини) Судом першої інстанції встановлені і сторонами неоспорені такі обставини. 29.03.2011 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку» (а.с. 16,17). За розрахунками Банка, станом на 26.02.2018 року у відповідача має місце заборгованість в розмірі 216 384,15 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту в розмірі 85 950,54 гривень; заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 90 940,41 гривень і пеня в розмірі 39 493,20 гривень (а.с. 8-14). З доданого Банком до відзиву на заяву про перегляд заочного рішення суду від 26.04.2019 року витягу із особистого рахунку відповідача за картковим рахунком (за період з 01.03.2011 року по 26.09.2019 року, а.с. 142-159) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , в період з грудня 2013 по січень 2018 року, систематично користувався кредитним коштами, які надавав Банк на підставі договору від 29.03.2011 року (поповнював картку готівкою і знімав кошти готівкою в терміналах самообслуговування та банкоматах, поповнював мобільний, розраховувався за покупки через термінали в магазинах та аптеках, частково погашав кредит). Останнє поповнення ОСОБА_1 у терміналі самообслуговування ( АДРЕСА_2 ) мало місце 17.01.2018 року (а.с.150 зворот). Банк звернувся із позовом за захистом порушеного права у березні 2018 року (а.с.3-6). Судом апеляційної інстанції нові обставини не встановлювались і нові докази не досліджувались. Між сторонами виникли правовідносини із кредитних зобов`язань, які регулюються нормами ЦК України. (доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції) Суд першої інстанції, приймаючи 26.04.2019 року заочне рішення про задоволення позову виходив з того, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи (а.с. 101,101 зворот). Колегія суддів не погоджується з висновками суду з таких підстав. Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 1 ст. 280 ЦПК України). Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку (ст. 128 ч.1, ч.5, ч.8 п.1 ЦПК України). В матеріалах справи відсутні відомості про належне сповіщення відповідача ОСОБА_1 на 23.04.2019 року. Відповідно до довідки від 05.03.2019 року, розгляд справи відкладено на 09 годину 20 хвилин 23.04.2019 року (а.с.84). Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судову повістку на 23.04.2019 року на 09 годину 20 хвилин відповідач ОСОБА_1 отримав 23.04.2019 року о 09 годині 30 хвилин (а.с.96). 23.04.2019 року складено довідку, що сторони у судове засідання не з`явились, фіксація судового засідання 23.04.2019 року не здійснювалась, представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, по справі ухвалено рішення (а.с.99). 24.04.2019 року судом постановлено ухвалу про задоволення заяви представника позивача щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на автомобіль відповідача (а.с.100). 26.04.2019 року складено заочне рішення про задоволення позову Банка (а.с.101). Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (ст. 376 ч.3 п.3 ЦПК України). Зважаючи на те, що суд першої інстанції, у порушення ст. 128 ЦПК України, належним чином не повідомив відповідача про розгляд справи 23.04.2019 року, зазначені порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, заочне рішення суду від 26.04.2019 року підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення. Позов Банка підлягає задоволенню з огляду на наступне. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 526 ч.1, 527 ч.1, 530 ч.1 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 610 ч.1, 612 ч.1 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ч.1 ЦК України). З матеріалів справи вбачається і не спростовано відповідачем, що 29.03.2011 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір №б/н, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку». Станом на 26.02.2018 року у відповідача має місце заборгованість за кредитом в розмірі 85 950,54 гривень, що не спростовано відповідачем. Зважаючи на те, що матеріали справи містять належні докази того, що відповідач, в період з грудня 2013 по січень 2018 року систематично користувався кредитним коштами, які надавав Банк на підставі договору від 29.03.2011 року (поповнював картку готівкою і знімав кошти готівкою в терміналах самообслуговування та банкоматах, поповнював мобільний, розраховувався за покупки через термінали в магазинах та аптеках, частково погашав кредит), станом на 26.02.2018 року має місце заборгованість за кредитом в розмірі 85 950,24 гривень, вимоги Банка про стягнення заборгованості за кредитом є обґрунтованими, доведеними і підлягають задоволенню. (мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу) Доводи ОСОБА_1 щодо неналежного сповіщення його судом першої інстанції про день та час розгляду справи, прийняті до уваги колегією суддів і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. Аргументи та доводи відповідача у скарзі, що: Банк не надав суду жодних належних доказів для підтвердження факту отримання відповідачем кредиту в розмірі 50 000 гривень і ввів суд в оману, що між ним та відповідачем існують кредитні відносини на підставі договору № б/н від 29.03.2011 р., в матеріалах справи відсутній такий кредитний договір; Верховний Суд у постанові від 30.01.2018 року справа № 161/1689/15-ц відмовив Банку у стягненні заборгованості, через неналежність доказів існування договірних відносин, оскільки доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»; наданий Банком «розрахунок» не може бути доказом обставин, на які посилається позивач, оскільки він не є первинним документом, відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; розрахунок заборгованості не містить всіх необхідних реквізитів, оскільки невідомо від імені якого підприємства складено документ і невідомо ким складений такий «документ», чи є така особа співробітником Банку, а відповідно до п. 61, особові рахунки та виписки з них мають містити обов`язкові реквізити; якби витрачання грошових коштів з карткового рахунку відповідача відбувалося шляхом безготівкового перерахування грошових коштів третій особі, такі операції повинні були бути підтвердженими меморіальними ордерами; Банк, пославшись на копію «Довідки про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку» (далі - Довідка), а також «Анкету-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 29.03.2011 року підмінив назви документів, назвавши заяву кредитним договором, чим ввів суд в оману, оскільки така заява ніколи не була та не є кредитним договором; він виявив бажання проводити у банківській установі фінансові операції з ідентифікацією за паспортом і не вказував в Анкеті-заяві про бажання встановлення будь-якого кредитного ліміту, в тому числі у розмірі 50 000 гривень, - не заслуговують на увагу. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ст. 639 ч.ч.1,2 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ч.1 ЦК України). Зміст кредитного договору зафіксований в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» від 29.03.2011 року і укладення договору у такій формі не суперечить чинному цивільному законодавству України. Між сторонами, після підписання Анкети-заяви, вчинені дії на набуття цивільних прав та обов`язків, що у розумінні ч.1 ст. 202 ЦК України, свідчить про укладення двостороннього правочину, складовою якого є Анкета-заява від 29.03.2011 року. Матеріали справи містять належні і допустимі докази факту укладення договору, а також наявності заборгованості за договором: копію договору у вигляді Анкети-заяви; розрахунок заборгованості; виписки по рахунку відповідача за період з 01.03.2011 року по 26.09.2019 року. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням і надає оцінку зібраним у справі доказам, як в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі. Відповідач, всупереч ст. 81 ЦПК України, належними і допустимими доказами не спростував докази про наявність кредитних правовідносин між ним та Банком, а також розрахунки Банка щодо заборгованості станом на 26.02.2018 року. Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, однак є письмовим доказом (ст. 76 ч.2 п.1, ст. 95 ч.1 ЦПК України), який містить інформацію щодо фактичного операційного руху грошових коштів по рахунку відповідача і відображає стан нарахувань у певні періоди часу. Банк надав виписку по рахунку відповідача, яка має статус первинного документу, що визначено Переліком типових документів, затвердженим наказом МЮУ від 12.04.2012 року №578/5 (далі-Перелік). Відповідно до цього Переліку, до первинних документів, які фіксують факт виконання господарської операції та служать підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і в податкових документах, віднесені: касові, банківські документи; повідомлення банків; виписки банків; корінці квитанцій і касових чекових книжок. З наданої Банком виписки вбачається, що позичальник ОСОБА_1 протягом 2013-2018 років систематично знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість за договором від 29.03.2011 року і знову користувався кредитним коштами. Користування кредитними коштами у вказаний період свідчить, що відповідачу було відомо про наявність між ним та Банком кредитних зобов 'язань, а також про обов`язок повернути кредитні кошти. Кредит отриманий відповідачем у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку. Порядок використання спеціальних платіжних засобів - платіжних карт, регулюється Законами України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про банки і банківську діяльність», «Про електронний цифровий підпис»» і постановою НБУ №705 «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів». Анкета-заява містить початкову суму кредитного ліміту, проте саме Банку надано право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт, при цьому, встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження. Відповідальність клієнта наступає у момент використання останнім кредитного ліміту, коли клієнт самостійно підтверджує проведення операції в рахунок ліміту шляхом введення ПІН-коду (в банкоматах) або підписанням чека (розрахунок через POS-термінал торгової точки) і саме в цей момент здійснюється перехід коштів у володіння позичальника. Має значення сума фактично отриманих коштів, а не сума стартового кредитного ліміту по карті, тому виписка з карткового рахунку позичальника є належним доказом зняття грошових коштів. З виписки по рахунку відповідача вбачається, що відповідач, в період з 2013 по 2018 роки, користувався кредитними коштами і це свідчить про те, що він визнавав свої зобов`язання за договором від 29.03.2011 року. (чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду) Порушене право Банка на стягнення заборгованості за кредитом підлягає захисту судом апеляційної інстанції шляхом задоволення позову. (висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції) Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою(ст. 376 ч. 1 п.п.1-4, 376 ч. 3 п. 3 ст. ЦПК України). Приймаючи до уваги, що справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не сповіщений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення,рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. СУДОВІ ВИТРАТИ Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1, ч.2 п.п.1-3 ЦПК України). Колегія суддів частково задовольняє скаргу зі скасуванням рішення суду першої інстанції і прийняттям нового судового рішення про задоволення позову. За подачу апеляційної скарги відповідач сплатив судовий збір в розмірі 2 643,00 гривень (1 762х150%), і, оскільки колегія суддів задовольняє позов Банка, відповідач не має права на відшкодування судових витрат. Витрати Банка за подачу позову до суду у вигляді судового збору в розмірі 1 762 гривень, які документально підтверджені (а.с.2), підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА Керуючись ст. ст. 367, 374 ч.1 п.2, ст. 376 ч.1 п.п.1-4, ч. 3 п. 3, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2019 року - скасувати. Позов акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН № НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 29.03.2011 року станом на 26.02.2019 року в розмірі 85 950 (вісімдесят п`ять тисяч дев' ятсот п`ятдесят) гривень 54 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у вигляді судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 1 762 гривень. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженнюу касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови суду апеляційної інстанції складено 14.04.2020 року. Судді Одеського апеляційного суду Л.Г. Ващенко Є.С. Сєвєрова Л.М. Вадовська