Постанова Полтавський апеляційний суд № 554/8937/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 554/8937/19 Номер провадження 22-ц/814/1037/20Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 квітня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шеруди Олени Павлівни на заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2020 року у складі судді Савченко Л.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, в с т а н о в и в: В жовтні 2019 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення збитків. Позов мотивовано тим, що у лютому 2018 року вона уклала договір на туристичне обслуговування з метою оздоровлення та відпочинку своєї дочки ОСОБА_3 та малолітніх онуків ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно вказаного договору нею був придбаний тур до Єгипту в період з 11.03.2018 року по 18.03.2018 року. Також вказала, що її дочка ОСОБА_3 перебувала у шлюбі із ОСОБА_2 з серпня 2009 року по 21.05.2018 року, від якого мають двох синів. Вона, яка бабуся, має право на участь у вихованні та спілкуванні із онуками, також їм допомагає. На даний час дочка та онуки тимчасово перебувають у Чеській республіці у зв`язку із навчанням дітей та роботою дочки. Її колишній зять безпідставно чинить перешкоди їй у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров`я дітей, їх фізичний та духовний розвиток, зокрема, не надав дозвіл на виїзд дітей за кордон, хоча обіцяв надати таку згоду вчасно. В результаті, дочка та онуки вимушені були відмовитися від поїздки, згода через судове рішення вже була неможлива, внаслідок чого їй спричинено збитків у розмірі 23 770 грн. Посилаючись на викладене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 заподіяну (майнову шкоду) збитки у розмірі 23 770 грн. вартості туру з білетами на переліт. Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових та фактичних підстав для відшкодування шкоди (збитків) відповідачем. Не погодившись з вказаним рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Шеруда О.П. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у позові у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки нею до позовної заяви додано всі належні докази наявності вини відповідача. Вказує також, що суд дійшов помилкового висновку про те, що позивачка не довела спричинення їй шкоди через невиїзд за кордон її дочки ОСОБА_3 , адже для виїзду останньої дозволу відповідача не потребується, оскільки вважає виїзд дітей на відпочинок без матері не доцільним. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного. Частина третя статті 3 ЦПК України встановлює, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частина четверта статті 19, стаття 274 ЦПК). Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (частина перша статті 369 ЦПК). Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (частина 13 статті 7 ЦПК). Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. По справі встановлено, що 19 лютого 2018 року між Туроператором Join Up, від імені, за рахунок та за дорученням якого на підставі субагентського договору діє ФОП ОСОБА_6 , Турсубагент, та ОСОБА_1 укладено Договір № К306/180219-1 на туристичне обслуговування. Згідно Додатку № 1 до Договору на туристичне обслуговування № К306/180219-1 від 19.02.2018 року, ОСОБА_1 придбано туристичні послуги, а саме переліт та проживання в готелі у країні Єгипет з 11.03.2018 року по 18.03.2018 року, для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до п. 6.2 Договору вартість послуг складає 23 773 грн. 93 коп., які позивачкою сплачено у повному обсязі, що підтверджується Розрахунковою квитанцією для готівкових розрахунків №№ К306/180219-1 від 19.02.2018 року, Ваучером № 101028 від 07.03.2018 та Чартерними пасажирськими квитками № 06/5660001243189, № 06/5660001243187, № 06 / 5660001243188 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 витрат, понесених позивачкою на придбання туру, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності складу правопорушення в діяннях відповідача, що є обов`язковою умовою відповідальності за завдану майнову шкоду, що передбачена статтею 1166 ЦК України, з чим погоджується і судова колегія апеляційного суду. Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду. Саме наявність усіх вищезазначених умов, крім виключень, передбачених окремими спеціальними нормами глави 82 ЦК України, разом із фактом заподіяння шкоди утворюють склад правопорушення та є підставами юридичної відповідальності у деліктних правовідносинах. У відповідності до статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Статтею 313 ЦК України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Згідно Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону (в редакції Закону № 1474-VIII від 14.07.2016 року). Правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України. Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: 1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; 2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску; якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі дитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на постійний консульський облік у дипломатичному представництві або консульській установі України за кордоном; у разі пред`явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері); виданої органом державної виконавчої служби довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Відповідно до цілей Гаазької Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, її суть полягає в тому, що один із батьків (або будь-яка інша особа, якій належать права піклування про дитину) не має права одноосібно приймати рішення про зміну місця проживання дитини або переміщення дитини на необмежений час у інше місце, зокрема, вивозити її в іншу державу або не повертати дитину до держави її постійного проживання. Таким чином, порядок тимчасового виїзду за межі України неповнолітніх дітей у супроводі одного з батьків або іншої уповноваженої повнолітньої особи визначається законодавством України та відсутність згоди другого з батьків не створює деліктного зобов`язання. За нормами статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Згідно частини п`ятої статті 157 СК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, той із батьків, з ким за рішенням суду проживає дитина, самостійно вирішує питання щодо тимчасового виїзду дитини за межі України з метою лікування, навчання дитини за кордоном, відпочинку, за наявності довідки, виданої органом державної виконавчої служби, про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців. Довідка про наявність заборгованості зі сплати аліментів видається органом державної виконавчої служби у порядку, встановленому законом. Оскільки по справі не встановлено і суду не доведено наявність винних протиправних дій відповідача ОСОБА_2 , які б перебували у причинному зв`язку із понесеними позивачкою витратами на придбання туристичних послуг, підстав для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати такі витрати, не вбачається. Доводи апеляційної скарги представника позивача обов`язкових передумов виникнення деліктного зобов`язання не доводять та висновків суду першої інстанції не спростовують. Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шеруди Олени Павлівни - залишити без задоволення. Заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 23 січня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна