Постанова 4855 № 640/5056/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5056/19 Суддя (судді) першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого-судді: Черпіцької Л.Т. суддів:Глущенко Я.Б., Пилипенко О.Є., за участю секретаря:Закревської І.Л., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови перерахувати пенсію ОСОБА_1 , врахувати при обчисленні пенсії суму одноразової грошової винагороди в розмірі 500 карбованців, фактично виплаченої ОСОБА_1 05.07.1990, в зв`язку з уточненням дози радіаційного опромінення; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві вчинити дії: перерахувати пенсію позивачу - ОСОБА_1 ; врахувати при обчисленні пенсії суму одноразової грошової винагороди в розмірі 500 карбованців, фактично виплаченої позивачу - ОСОБА_1 05.07.1990, в зв`язку з уточненням дози радіаційного опромінення; визначити розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 50000грн.; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 , заподіяну протиправною бездіяльністю моральну шкоду у визначеному розмірі грошового відшкодування в сумі 50000грн. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2020 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що виплати за нормативними актами, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, в 1986 році позивачу не нараховувалися та виплачувалися, тому не підлягають включенню в довідку для подальшого перерахунку пенсії. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування судом обставин справи. Доводи апеляційної скарги аналогічні, викладеним у позові. У додаткових письмових поясненнях до апеляційної скарги позивач відзначив, що одноразова виплата, яку відповідач відмовляється врахувати при перерахунку пенсії була не лише нарахована, але й виплачена. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином, про що, зокрема, позивач відзначає у заяві про надання пояснень по суті справі від 06.04.2020. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, з урахуванням посилань скаржника у апеляційній скарзі на незаконність рішення суду першої інстанції в задоволеній частині позовних вимог, та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, що підтверджуються, архівною довідкою від 30.07.2017 №107, та має право на відповідні пільги та компенсації, встановлені законодавством України. Позивач з 28.07.1999 перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пенсію призначено відповідно до заяви позивача від 09.08.1999 та додатково поданих документів. Додатково до заяви додано заяву про призначення пенсії без застосування заробітної плати. 30.05.2005 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі. Додатково до заяви Позивачем надано довідку про заробітну плату від 01.06.2005 №343, видану Головним управлінням МНС України в м. Києві. Листом Управління від 30.11.2005 №3237/06 позивача повідомлено про відмову в перерахунку пенсії згідно довідки про заробітну плату, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з наступних підстав: «Пенсії колишнім співробітникам апарату МВС-учасників ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, віднесених до першої категорії, а також тих, які отримали в 1986-1987 роках дозу опромінення в 25бер і більше обчислюється відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.11.1993 №1006-р з їх грошового утримання за період роботи в зоні відчуження із розрахунку посадових окладів і окладів за спеціальними званнями, що діяли в період роботи в зоні Чорнобильської АЕС, у кратних розмірах відповідно до зон небезпеки, де вони несли службу. Тому відсутні правові підстави врахувати премію в розмірі 500,00 карбованців при проведенні перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 29.02.2012 позивач звернувся до Управління із заявою про перерахунок пенсії по заробітній платі. Додатково до заяви Позивачем надано довідку про заробітну плату від 17.02.2012 №370 видану Головним управлінням МНС України в м. Києві, а також маршрутний лист за 23.05.1986. Управління листом від 09.08.2012 повідомило позивача про необхідність надати маршрутні листи за 23.05.1986 та 25.05.1986 завірені підписами та печатками, а також завірені копії особових рахунків за це й же період і виплатні документи підтверджуючі посадовий оклад, що діяв на момент виконання робіт пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. А також звернулося до Головного управління Міністерства з питань надзвичайних ситуацій України в м. Києві (лист від 09.08.2012 №13060/06) з проханням надати маршрутні листи за 23.05.1986 та 25.05.1986 завірені підписами та печатками, копії розрахунково-платіжних відомостей за це й же період і фінансово-виплатні документи підтверджуючі посадовий оклад, що діяв на момент виконання робіт пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Листом від 05.09.2012 №65/3/1730 Головне територіальне управління МНС України в м. Києві направило на адресу відповідача копію розрахункового листа щодо нарахування заробітної плати в зоні відчуження на ОСОБА_1, та додатково повідомило, що надати копію маршрутних листів не може, у зв`язку з їх відсутністю. Управління прийняло рішення від 19.09.2012 про відмову в перерахунку пенсії по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у зв`язку з відсутністю первинних документів, про що повідомлено позивача листом від 19.10.2012 №17929/06. 15.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, в якій просив врахувати при нарахуванні пенсії суми одноразової грошової допомоги в розмірі 500 карбованців, виплаченої позивачу в зв`язку з уточненням дози радіаційного опромінення. Листом від 25.02.2019 №38900/03 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав щодо врахування суми одноразової грошової допомоги в розмірі 500 карбованців при нарахуванні пенсії, оскільки Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що при отриманні гранично допустимої дози опромінення виплачувалася однократна винагорода в розмірі 5 посадових окладів за рахунок коштів союзного бюджету, яка при обчисленні пенсії не враховується. Так, після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифу "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964; постанова Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156; розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031; постанова Ради Міністрів СРСР від 05 червня 1986 року № 655-195; постанова Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші. У вищеназваних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі. Розпорядженнями Ради Міністрів СРСР № 964-рс від 17 травня 1986 року "Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати" дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5, 4, 3 кратному розмірах. Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс було поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ. Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов`язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року №0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших. Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов`язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі. Абзацом 2 пункту 1 цього наказу передбачалося у такому ж порядку і розмірах виплачувати грошове забезпечення військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу, що були зайняті на зазначених роботах у І - ІІІ зонах небезпеки, виходячи з посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам та мічманам - також окладів за військовим і спеціальним званням. Надбавки за вислугу років та інші надбавки нараховувались за основним місцем служби. Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи. Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року №665-195 (абз. 4 підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи. Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю. Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року № 524-156. Звертається увага, що вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою. Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року за № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов`язаних» оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що вираховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця. Додаткова оплата днів роботи, що припадають по календарю на вихідні та святкові дні не проводиться. Також, таке нарахування обумовлене наказом МВС СРСР від 19 березня 1984 року №090, яким не було передбачено преміювання та оплата за несення служби в надурочний час, у вихідні та святкові дні. Першим нормативним актом по оплаті в надурочний час, у вихідні та святкові дні є Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565, який набрав чинності з 1 січня 1991 року і який зворотної дії не має. Грошове утримання виплачувалось атестованим співробітникам за основним місцем роботи до 100% посадового окладу за весь період виконання відповідних робіт, а оплата фактично відпрацьованого часу у відповідних зонах небезпеки проводиться, виходячи із розрахунку посадового окладу за даний місяць роботи, поділеного на календарну кількість днів цього місяця. 23.11.2011 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2012. Право на перерахунок пенсії, згідно із цією постановою, мають учасники ліквідації аварії на ЧАЕС у 1986 - 1990 pp. Пенсія інвалідам-чорнобильцям розраховується від заробітної плати, отриманої за роботу в зоні відчуження, у розмірі відшкодування фактичних збитків. Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії в зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 і 57 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, який визначається згідно із законодавством. Крім того, відповідно до абзацу 8 пункту 1 цієї Постанови, якщо особа пропрацювала у 1986 - 1990 роках у зоні відчуження менше календарного місяця, пенсія обчислюється за бажанням із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців протягом цих років, без подавання суми заробітку за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробіток за весь Фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, одержана сума множиться на 25.4. Коли дні припали на вихідні і святкові дні розрахунок заробітку здійснюється у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні нараховується за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності, додається до суми обчисленого заробітку. Отже, механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону № 796-XII визначено Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210. Відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військкоматами). Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період. Підсумовуючи наведене, колегія суддів відзначає, що, якщо до поїздки працівника в зону відчуження або після його повернення нараховували премію за період виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, її розмір повинні були визначати на підставі положення, що діяло на підприємстві на момент відрядження. В обгрунтування підстав для врахування при обчисленні пенсії одноразової винагороди у розмірі 500 крб, право на яку мали особи, що отримали граничну допустиму дозу радіації, позивача посилається на Наказ МВС СРСР від 26 травня 1988 року №0107, з урахуванням якого йому були такі кошти виплачені у 1990 році. Проте, нормативно-правовими актами, які діяли у період роботи позивача в зоні відчуження, було передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця. В той же час, і встановлена розпорядженням № 964-рс одноразова винагорода у розмірі 500 крб, право на яку мали особи, що отримали граничну допустиму дозу радіації, не передбачає включення цієї винагороди до суми заробітної плати для обчислення пенсій чинним законодавством, зокрема і Порядком №1210. Як підтверджується матеріалами справи, позивач отримував заробітну плату з врахуванням кратності 4 у відповідності до 3-ї зони небезпеки в м. Прип`ять та кратності 3 у відповідності до 2-ї зони небезпеки в м.Чернобиль. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що заробітна плата нарахована та відображена у довідці правильно і проводити її перерахунок правових підстав немає. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 2315/4055/2012 (2а/2315/173/2012), від 22 січня 2019 року у справі № 816/1062/15-а, від 19 березня 2019 року справа №377/613/16-а, від 09 грудня 2019 року у справі №377/521/16-а. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови виготовлено 15 квітня 2020 року. Головуючий суддя:Л.Т. Черпіцька Судді:Я.Б. Глущенко О.Є. Пилипенко