Постанова 4855 № 826/1208/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1208/16 Суддя (судді) першої інстанції: Костенко Д.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Шурка О.І., Кузьменка В.В., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича, у якому просив: - визнати протиправним рішення відповідача про визнання нікчемним безготівкового зарахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_2 та здійснене у зв`язку із цим повідомлення; - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо включення позивача до Переліку вкладників із відшкодування коштів у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом, наданого Уповноваженою особою; - зобов`язати відповідача включити позивача до Переліку вкладників із відшкодування коштів у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2019 закрито провадження у справі в частині визнання протиправним рішення Уповноваженої особи про визнання нікчемним безготівкового зарахування коштів на рахунок позивача № НОМЕР_2 та здійсненого у зв`язку із цим повідомлення. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 задоволено частково адміністративний позов. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Інтеграл-банк» за договором від 09.09.2015 № 3606-ФП банківського рахунку (поточний рахунок фізичної особи-резидента), за яким ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів у сумі 190000 грн. (сто дев`яносто гривень 00 копійок) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову в іншій частині. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору, та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. У відповідності до ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.09.2015 між ПАТ «Інтеграл-банк» (банк) і позивачем (клієнт) укладено договір № 3606-ФП банківського рахунку (поточний рахунок фізичної особи-резидента), згідно з яким, банк надає послугу з відкриття клієнту поточного рахунку № НОМЕР_2 в національній валюті України та здійснює його обслуговування (у т.ч. переказ грошей). (а.с. 11-12) 09.09.2015 між ПрАТ «СК «Солідарність» (позикодавець) і позивачем (позичальник) укладено договір позики № 09/09-2015П, згідно з яким, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти (позика) у розмірі 190000 грн., а позичальник зобов`язується використати позику і повернути її. Позика надається шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника, вказаний у п. 9 цього договору (п. 3.2). У свою чергу, ПАТ «Інтеграл-Банк» не було стороною вказаного договору. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі засвідченими позивачем копіями договору № 3606-ФП банківського рахунку (поточний рахунок фізичної особи-резидента) від 09.09.2015 з додатками, договору позики від 09.09.2015 № 09/09-2015П. (а.с. 111-118) Під час розгляду спору по суті суд першої інстанції звернув увагу на відсутність у договорі позики п. 9 та/або реквізитів поточного рахунку позичальника. Разом з тим, 09.09.2015 ПрАТ «СК «Солідарність» перерахувало із свого рахунку на рахунок позивача № НОМЕР_2 кошти, у сумі 190000 грн. з призначенням платежу «надання позики згідно договору позики № 09/09-2015П від 09.09.2015 без ПДВ», що підтверджується копією виписки Першої Київської філії ПАТ «Інтеграл-банк» за 09.09.2015. (а.с. 119) Зарахування коштів на рахунок позивача визнається й відповідачем, зважаючи на зміст повідомлення Уповноваженої особи від 10.12.2015 № 031/2417, в якому про даний факт зазначається. (а.с. 125) Рахунок позивача № НОМЕР_2 , був закритий відповідачем, у зв`язку із закриттям Першої Київської філії ПАТ «Інтеграл-банк», натомість, відкрито новий рахунок № НОМЕР_1, що підтверджується копією повідомлення Уповноваженої особи від 02.11.2015 № 09-1-04/1955-598 про зміну рахунків. (а.с. 120) Постановою Національного банку України від 13.08.2015 № 527/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії проблемних», ПАТ «Інтеграл-банк» визнано проблемним та запроваджено обмеження у його діяльності. Постановою Національного банку України від 15.09.2015 № 606 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії неплатоспроможних» та рішенням виконавчої дирекції Фонду від 16.09.2015 № 170 запроваджено строком на три місяці з 16.09.2015 по 15.12.2015 тимчасову адміністрацію та призначено на той самий строк уповноваженою особою на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Інтеграл-банк» з делегуванням останній всіх повноважень, визначених ст. ст. 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Андронова Олега Борисовича . На підставі постанови Правління Національного банку України від 25.11.2015 № 816 про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.11.2015 № 210 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким, розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Інтеграл-банк» та призначено уповноваженою особою на ліквідацію цього банку Андронова Олега Борисовича на період з 27.11.2015 по 26.11.2017 включно. Рішеннями виконавчої дирекції Фонду від 16.11.2017 № 5073, від 08.11.2018 № 3011 та від 24.10.2019 № 2710, продовжено строки здійснення процедури ліквідації банку та повноваження Уповноваженої особи до 26.11.2020 включно. У листопаді, грудні 2015 року, позивач неодноразово звертався до Уповноваженої особи із заявою про визнання кредитором ПАТ «Інтеграл-банк», щодо залишків коштів на усіх її рахунках, щодо виплати йому коштів у сумі 190000 грн., які обліковуються на рахунку № НОМЕР_1 . (а.с. 121-124) Листом Уповноваженої особи від 10.12.2015 № 03-1/2417, позивачу повідомлено про нікчемність безготівкового зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_2 , що здійснено ПрАТ «СК «Солідарність» 09.09.2015. (а.с. 125) Спірні правовідносини виникли у сфері функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та стосуються правомірності не включення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування Фондом коштів за вкладом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про таке: - у матеріалах справи відсутні докази, які б достовірно і переконливо свідчили про нікчемність договору банківського вкладу (поточний рахунок фізичної особи-резидента) від 09.09.2015 з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, або про наявність судового рішення про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину щодо позивача; - зазначений у повідомленні Уповноваженої особи висновок про нікчемність безготівкового зарахування коштів на рахунок позивача, відхилено судом першої інстанції, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15, згідно з яким, операція із зарахування коштів не є правочином, укладеним між банком та позивачем. Крім цього, відповідачем не зазначено конкретного пункту ч. 3 ст. 38 Закону № 4452, як правової підстави визнання такого зарахування коштів нікчемним; - грошові кошти на рахунок позивача зараховані до запровадження тимчасової адміністрації банку (16.09.2015), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону № 4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними; - під час розгляду даного спору, судом першої інстанції судом не було встановлено обмежень щодо укладення договору банківського рахунку чи зарахування на нього коштів від іншої особи, а також передбачених ч. 3 ст. 36 і ч. 3 ст. 38 Закону № 4452 обставин, з якими пов`язується нікчемність правочину. Інших підстав нікчемності правочину відповідачем не зазначалось. Колегія суддів при прийнятті цієї постанови виходить з наступного. Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відповідно до положень ч. 1 ст. 3 Закону України від 23.02.12 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, надалі по тексту також - Закон № 4452-VI), встановлено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Управління поточною діяльністю Фонду здійснює виконавча дирекція Фонду. (ч. 1 ст. 11 Закону № 4452-VI) Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначені в статті 12 Закону № 4452-VI. Зокрема, відповідно до пунктів 2, 4 частини третьої цієї статті виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку. Приписами ст. 26 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Так, вкладник - це фізична особа (крім фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката. ( п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI) Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 26 Закону № 4452- VI). Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (ч. 2 ст. 26 Закону № 4452- VI). Згідно з ст. 27 Закону № 4452-VI, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Положеннями ч. 1 ст. 28 Закону № 4452-VI передбачено, що Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону. Повноваження уповноваженої особи Фонду визначені в статті 37 Закону № 4452-VI. Так, уповноважена особа Фонду, має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відповідно до ст. 38 Закону 4452-VI, протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа, дійсно, наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу. Відповідно до приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Так, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. За приписами норм ст. 1062 ЦК України, на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому, вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Укладення зазначеного договору позики та перерахування коштів у сумі 190000 грн. є правочином, який спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків саме ПрАт «СК «Солідарність» та позивача. Натомість, ПАТ «Інтеграл-Банк» у цих правовідносинах виконувало виключно технічну функцію з перерахування коштів, не було учасником правочину та не набувало за результатами його вчинення цивільних прав і обов`язків. З контексту наведених норм слідує, що на момент укладення спірного договору та надходження коштів від юридичної особи на виконання договору, законодавець не встановлював обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме, що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Кошти були зараховані на рахунок, на квитанції міститься штамп банку з підписом уповноваженої особи від банку. (а.с. 19) За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що операція з перерахування коштів на рахунок позивача не належить до правочинів, передбачених ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які можуть бути перевірені Уповноваженою особою на предмет нікчемності. Колегія суддів зазначає, що посилання Уповноваженої особи на постанову Національного банку України від 13.08.2015 № 527/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Інтеграл-банк» до категорії проблемних», якою встановлено обмеження в діяльності банку, що була наявна на момент укладання договору банківського рахунку та, яка перешкоджала його укладенню та зарахуванню коштів, повинно оцінюватись критично, зважаючи на те, що вищезазначена постанова становить банківську таємницю і позивач не міг знати про її зміст та встановлені обмеження. У свою чергу, грошові кошти в сумі 190000 грн. на рахунок позивача зараховані до запровадження тимчасової адміністрації банку (16.09.2015), що не суперечить ч. 3 ст. 36 Закону № 4452, якою встановлено, що правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними. Отже, кошти розміщено на рахунку банку до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладами, на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI. Таким чином, висновки уповноваженої особи Фонду стосовно порушення позивачем умов договору і правил при зарахуванні коштів на рахунок спростовуються нормами чинного законодавства. Будь-яких документальних доказів на підтвердження факту надання банком за результатами укладення договору банківського рахунку з позивачем переваг третім особам перед іншими кредиторами банку в отриманні відшкодування з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понад законодавчо гарантовану суму коштів, відповідач суду не надав. Колегія суддів наголошує, що апелянтом також не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави та/або про визнання в судовому порядку недійсними договору банківського вкладу (депозиту). Отже, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що позивач є особою, який набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Інтеграл-банк» за рахунок Фонду. Варто зазначити, що при виявленні нікчемних правочинів, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи була проведена передбачена ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк». Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваному рішенні та покладені в основу для часткового задоволення позову. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, в її задоволенні необхідно відмовити, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Інтеграл-банк» Андронова Олега Борисовича - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.11.2019 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді О.І. Шурко В.В. Кузьменко