Постанова 4852 № 160/11176/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 09 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/11176/19 головуючий суддя І інстанції -Юхно І.В. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді (доповідача) Іванова С.М., суддів: Панченко О.М., Чередниченка В.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року в адміністративній справі №160/11176/19 за позовом ОСОБА_1 до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко Оксани Олександрівни у виконавчому провадженні №58654717 від 04.11.2019 р. про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Савенко Оксани Олександрівни від 04.11.2019 року про накладення штрафу в розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_1 . Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4768,40 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що спірна постанова була прийнята відповідачем у відповідності з приписами Закону України «Про виконавче провадження», що свідчить про відсутність підстав для її скасування. Відзив від позивача на адресу суду не надходив. На виконання приписів КАС України, копії ухвал Третього апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду від 14.02.2020 року були направлені сторонам та представнику позивача, адвокату Вербі Андрію Петровичу. Повідомлення про отримання наведених ухвал відповідачем та третьою особою повернулись на адресу суду. Однак, повідомлення про отримання наведених ухвал та копії апеляційної скарги позивачем, до суду апеляційної інстанції не надходило. Також, 28.02.2020 року адвокат Верба Андрій Петрович подав до суду звернення, в якому зазначив, що не має більше повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 . На виконання вимог ч. 2 ст. 268 КАС України, ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 26.03.2020 року про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду були оприлюднені судом на веб-порталі судової влади України, що зумовлює повідомлення позивача належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Також, Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції було подано клопотання про заміну відповідача правонаступником у справі, а саме замінити Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області його правонаступником - Чечелівським відділом державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відповідно до ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Як вбачається з наказу Міністерства юстиції України від 17.12.2019 року № 4053/5, Чечелівський відділ державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області було виведено зі складу Головного територіального управління юстиції в області та введено до складу Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. З огляду на наведене, клопотання Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва підлягає задоволенню. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як було встановлено судом першої інстанції, 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області на підставі постанови апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2018 року було видано виконавчий лист, відповідно до якого: 1) зобов`язано ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перешкоди брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) встановлено наступний час та дні для зустрічей батька з сином: - батько має право на спілкування та проживання з сином, включаючи нічний час, під час своєї відпустки та щорічних шкільних канікул без присутності матері дитини - 60 днів щорічно, з можливістю розподілу цих днів протягом року; - кожні парні тижні місяця з 09:00 години суботи до 20:00 години неділі, включаючи нічний час на території квартири ОСОБА_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 чи за іншим місцем його мешкання, без присутності матері дитини ОСОБА_1 ; - спілкування з 09:00 години до 20:00 години на території власної квартири чи за іншим місцем мешкання ОСОБА_2 , без присутності матері дитини, в наступні святкові дні: Різдво, Пасха, Трійця, День Конституції, День Незалежності (за рік не менше 5 святкових днів, що дорівнюй половині всіх державних свят України) з можливістю змінити ці дні на інші святкові дні за обопільної згоди батьків; - щоденне вільне спілкування з сином телефоном чи іншими телекомунікаційними мережами; - день народження сина 08 листопада з 09:00 години до 20:00 години 09 листопада, кожний парний рік (2016, 2018...) за місцем мешкання ОСОБА_2 ; - день народження ОСОБА_2 11 червня з 09:00 години до 20:00 години 12 червня за місцем мешкання позивача без присутності матері дитини; - під час хвороби дитини з 09:00 години до 20:00 години за місцем знаходження сина з дотриманням його режиму та надавати вільний доступ лікарів для його огляду; - вільне спілкування з сином в дошкільних, шкільних та інших навчальних закладах у час вільний від навчального процесу. 18.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур Анастасією Сергіївною відкрито виконавче провадження № 58654717 з приводу виконання виконавчого листа, виданого 02.07.2018 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, у справі № 175/5360/13-ц. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 58654717 була направлена позивачу 20.03.2019 року та отримана адресатом - 07.05.2019 року. 23.03.2019 року старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено акт державного виконавця, з підстав невиконанням без поважних причин рішення суду. Також, 23.03.2019 старшим державним виконавцем Чечелівського ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Мазур А.С. було складено постанову, якою на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 1 700,00 грн. на користь держави із посиланням на ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з невиконанням без поважних причин рішення суду. 04.11.2019 року відповідачем було винесено оскаржувану постанову про повторне накладення штрафу на позивача в розмірі 3400,00 грн, відповідно до якої підставою для накладення штрафу стало те, що відповідно до заяви стягувача ОСОБА_2 поданої до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ від 28.10.2019 про виконання рішення під час шкільних канікул за період з 28.10.2019 по 03.11.2019, державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 , боржник - ОСОБА_1 разом із дитиною ОСОБА_3 не з`явилася, дитину стягувачу не надано. Жодних підтверджуючих документів про поважні причини щодо не виконання цього рішення від ОСОБА_1 не надходило ні до стягувача, ні до Чечелівського ВДВС міста Дніпра ГТУЮ. Рішення суду не виконується з моменту відкриття виконавчого провадження від 18.03.2019. Не погодившись з обґрунтованістю прийняття наведеної постанови, позивач звернулась до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів. Вирішуючи спір між сторонами ззадовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не підтверджено повторне невиконання без поважних причин рішення суду, а тому, оскаржувана постанова державного виконавця Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Савенко Оксани Олександрівни у виконавчому провадженні № 58654717 від 05.06.2019 року про повторне накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн. на ОСОБА_1 , є протиправною та підлягає скасуванню. Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Приписами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність. Відповідно до ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, здійснюється у випадку відсутності поважних причин такого невиконання. Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для прийняття спірної постанови та накладення на позивача штрафу у подвійному розмірі були висновки відповідача стосовно повторного та безпідставного невиконання позивачем судового рішення по справі № 175/5360/13-ц. З матеріалів справи вбачається, що факт повторності був обумовлений невиконанням позивачем наведеного судового рішення та прийняттям державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 23.03.2019 року. Між тим, як було встановлено судом, рішенням Дніпропетровського окружного адмінстративного суду від 28.10.2019 року у справі №160/3463/19, залишеного без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено та скасовано постанову державного виконавця від 23.03.2019 р. про накладення штрафу в розмірі 1700,00 грн. на ОСОБА_1 . Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що в силу приписів ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» штраф на боржника у подвійному розмірі може бути накладений у разі повторного та безпідставного невиконання судового рішення. В свою чергу, факт повторності наявний у разі вчинення боржником первинного невиконання судового рішення, за що останнього було притягнуто до відповідальності шляхом прийняття постанови про накладення штрафу. Відтак, оскільки первинна постанова про накладення штрафу від 23.03.2019 року була скасована в судовому порядку як протиправна, то підстави для застосування до позивача штрафу у подвійному розмірі за повторне невиконання судового рішення, в межах спірних правовідносин, відсутні. Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції відносно протиправності прийняття відповідачем спірної постанови та необхідності її скасування. Що стосується обґрунтованості стягнення на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області суми понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000.00 грн., то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції позивачем до суду було надано: договір про надання правової допомоги від 05.11.2019 року., копії квитанції № 39367 від 07.11.2019 року та № 20589 від 24.12.2019 року, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) від 07.11.2019 року. Згідно акту виконаних робіт від 05.11.2019 року, адвокатом відповідно до договору від 05.11.2019 року була надана наступна правнича допомога: - усні консультації з правових питань: кількість витраченого часу - 1, сума витрат 1000 грн.; - проведення на вимогу клієнта аналізу судової практики з розгляду подібної категорії справ: кількість витраченого часу - 0,5, сума витрат 500,00 грн. - збір доказів, ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження: кількість витраченого часу - 1, сума витрат 1000,00 грн.; - підготовка позовної заяви: кількість витраченого часу - 3, сума витрат 3000,00 грн.; - надання інших видів правничої допомоги на вимогу клієнта в тому числі правова оцінка судової перспективи справи: кількість витраченого часу - 1, сума витрат 1000 грн. Відповідно до квитанцій від № 39367 від 07.11.2019 року та № 20589 від 24.12.2019 року, позивачем було сплачено адвокату Вербі А.П. грошові кошти у розмірі 4000.00 грн. Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг та пов`язаністю таких послуг безпосередньо з веденням конкретної справи. Отже, з огляду на викладені обставини та часткове підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу (у розмірі 4000.00 грн.), заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 1000 грн., що свідчить про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат (правничої допомоги). Також, з матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з адміністративним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 768.40 грн. Відтак, належні до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати становлять 1768.40 грн. (1000.00+768.40 грн.). Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Допустити заміну відповідача у справі №160/11176/19 - Чечелівського відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на його правонаступника - Чечелівський відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Апеляційну скаргу Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції - задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року в адміністративній справі №160/11176/19 - змінити в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Чечелівського відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 4768,40 грн., визначивши належну до стягнення суму понесених судових витрат в суді першої інстанції в розмірі 1768.40 грн. В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 року в адміністративній справі №160/11176/19 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ч. 4 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.М. Іванов суддя О.М. Панченко суддя В.Є. Чередниченко