Постанова 4823 № 740/864/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 13 квітня 2020 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 740/864/19 Головуючий у першій інстанції - Бараненко С. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/588/20 Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Іванової Г.П., суддів: Бечка Є.М., Онищенко О.І., секретар: Кривопиша Я.О. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області у складі судді Бараненка С.М. від 23 січня 2020 року (повний текст рішення складений 02 лютого 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадщину, стягнення грошових коштів і відшкодування моральної шкоди, У С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , в якому просив: відповідно до вимог ст. 1216, ст. 1218 ч.2, ст. 1220, ст. 1269 ЦК України визнати за ним, як за спадкоємцем першої черги за законом, право власності на грошові кошти у сумі 269358 грн, які були сплачені його батьку ОСОБА_3 відповідно до умов п.1 Договору купівлі-продажу його житлового будинку, укладеного ІНФОРМАЦІЯ_1 в день його смерті та відкриття спадщини після нього; стягнути відповідно до вимог ч.5 ст. 1268 ЦК України на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 269358 грн, які входять до складу спадщини після його батька ОСОБА_3 і були отримані відповідачем при продажі в день смерті належного батьку нерухомого майна на умовах п.1 Договору купівлі-продажу жилого будинку від 27.07.2018; стягнути відповідно до вимог ст. 536 ЦК України на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 26677,51 грн за користування належними йому на праві спадщини грошовими коштами у сумі 269358 грн за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня відкриття спадщини) і до дня звернення до суду 14.02.2019 виходячи з облікової ставки НБУ, тобто протягом 202 днів; стягнути відповідно до вимог ст. 625 ЦК України на його користь з відповідача інфляційні втрати в сумі 1366,19 грн, пов`язані зі знеціненням грошових коштів, за весь час утримання відповідачем у своєму володінні за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 14.02.2019 належних йому на праві спадщини грошових коштів; стягнути відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України на його користь з відповідача 200000 грн у вигляді відшкодування моральної шкоди. Заявою від 22.05.2019 ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги і просив: відповідно до вимог ч.5 ст. 1268 ЦК України стягнути на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 134679 грн, які входять до складу спадщини після його батька ОСОБА_3 і були отримані відповідачем при продажі в день смерті належного батьку нерухомого майна на умовах п.1 Договору купівлі-продажу жилого будинку від 27.07.2018; стягнути відповідно до вимог ст. 536 ЦК України на його користь з відповідача грошові кошти у сумі 19797,82 грн за користування належними йому на праві спадщини грошовими коштами у сумі 134697 грн за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 (дня відкриття спадщини) і до дня звернення до суду 22.05.2019 виходячи з облікової ставки НБУ, тобто протягом 300 днів; стягнути відповідно до вимог ст. 625 ЦК України на його користь з відповідача інфляційні втрати в сумі 12390,47 грн, пов`язані зі знеціненням грошових коштів, за весь час утримання відповідачем у своєму володінні за період з ІНФОРМАЦІЯ_1 по 22.05.2019 належних йому на праві спадщини грошових коштів; стягнути відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України на його користь з відповідача 200000 грн у вигляді відшкодування моральної шкоди; всього 370234,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 . Позивач як син померлого батька, має право першої черги на спадкування за законом, і у відповідності до норм ч.1, ч.2 ст. 1269, ч 1 ст. 1270 Цивільного Кодексу України прийняв спадщину після його батька, подавши заяву про прийняття спадщини до Носівської державної нотаріальної контори. Як стало відомо позивачу, в день відкриття спадщини, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем ОСОБА_2 від імені його батька було укладено Договір купівлі-продажу його житлового будинку по АДРЕСА_1 . За умовами цього договору будинок батька в день його смерті разом з усіма господарськими будівлями та спорудами відповідачем було передано у власність покупцеві ОСОБА_4 , яка сплатила йому обумовлену договором грошову суму (абз.1 п.1 Договору купівлі-продажу). Укладений ІНФОРМАЦІЯ_1 між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Договір купівлі-продажу батьківської садиби, в цей же день (ІНФОРМАЦІЯ_1) було посвідчено приватним нотаріусом Носівського районного нотаріального округу Чернігівської області Чуєнко Л.А. та зареєстровано в реєстрі за №496. Таким чином, беззаперечним вважає те, що грошові кошти у сумі 269 358 грн. які були сплачені на умовах договору його батьку ІНФОРМАЦІЯ_1 готівкою, в день відкриття його спадщини в якості оплати від продажу належного йому на праві власності нерухомого майна, є такими, що входять до складу його спадщини, незважаючи на те, що були отримані відповідачем ОСОБА_2 . Відповідач ОСОБА_2 , який в межах договору купівлі-продажу, укладеного ІНФОРМАЦІЯ_1, представляв інтереси його батька як власника нерухомого майна, після отримання грошових коштів, які фактично були сплачені батьку, заволодів ними, неправомірно привласнивши їх після отримання, не визнаючи при цьому його права як спадкоємця першої черги за законом на зазначені грошові кошти батька, які залишилися після його смерті, з дня відкриття спадщини. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає в повному обсязі, оскільки позивачем не доведено, що грошові кошти за продаж будинку, про які він зазначає в позові, належать до складу спадщини, визначеної ст. 1218 ЦК України, оскільки судом встановлено, ОСОБА_3 розпорядився ними ще за життя, тобто до часу відкриття спадщини. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги та стягнути з відповідача на його користь 370234,27 грн. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до того, що рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року є незаконним і таким, що грубо суперечить нормам матеріального права, які регулюють питання укладання угод між фізичними особами та наслідки недотримання письмової форми у встановлених законом випадках. Також ОСОБА_1 вважає хибним висновки суду першої інстанції, які стосуються встановлення обставин справи, необхідних для надання вірної оцінки наявним у справі доказам та постановлення незаконного рішення. ОСОБА_1 вважає, що суд допустився найгрубіших порушень процесуального права, які полягають в тому, що він вже під час розгляду справи по суті допустив збирання стороною відповідача якихось нових доказів, пошуку інших обставин, ніж ті, що були викладені у заявах по суті, після чого задовольнив всі його заяви про допит свідків, залучення якихось нових письмових доказів, створених самим же відповідачем, і всі свої висновки зробив на їх підставі, що призвело до незаконного створення судом процесуальних переваг одній зі сторін, спотворення встановленого законом порядку вирішення спору, що є неприпустимим з точки зору забезпечення змагальності, і винесення судом очевидно неправомірного та незаконного рішення у справі. ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду, які пов`язані з встановленням обставин та фактів щодо укладення правочинів, предметом яких визначені грошові кошти у сумі 363000 грн ( в т.ч. 269358 грн від продажу будинку), які до цього були отримані його батьком ОСОБА_1 в якості розрахунку за продані ІНФОРМАЦІЯ_1 належні йому власний будинок і земельні ділянки, є хибними, оскільки ґрунтуються виключно на показах свідків і грубо суперечать вимогам ч.2 ст. 208, ч.2 ст. 218 ЦК України. Жодних письмових угод, предметом яких було б відчуження його батьком ОСОБА_3 належних йому грошових коштів, які були сплачені йому в якості оплати від продажу його будинку на адресу інших осіб, не укладалося. Також не існує жодних письмових правочинів, які могли б підтвердити факт передачі відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів, отриманих згідно договору купівлі-продажу житлового будинку від ІНФОРМАЦІЯ_1. Також ОСОБА_1 вважає, що суд безпідставно визнав показання свідків, а також розписку, надану відповідачем вже під час розгляду справи, належними та допустимими доказами. Крім того, ОСОБА_1 вважає безпідставним висновок суду про визнання довіреності від 27.06.2018 повністю достовірним доказом, який підтверджує добровільне та свідоме волевиявлення надзвичайно хворої престарілої людини, направлене на відчуження ним всього належного йому майна шляхом передачі прав відповідачу. Також хибним і надуманим є висновок суду про те, що розрахунок за договором купівлі-продажу будинку, укладеним відповідачем від імені батька в день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , відбувся 15 липня 2018 року. Висновки суду щодо встановлення часу смерті його батька приблизно о 17-00 год. ІНФОРМАЦІЯ_1 є хибними, необґрунтованими та такими, що не підтверджуються належними та допустимими доказами. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу 23.03.2020 відповідач ОСОБА_2 в порядку ст. 360 ЦПК України подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року - без змін. ОСОБА_2 вважає рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року законним та обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню чи зміні. Позивачем не надано жодного доказу на спростування його доводів щодо обставин продажу спірного житлового будинку та не доведено належними та допустимими доказами свої позовні вимоги. 03.04.2020 позивач ОСОБА_2 подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що відзив на його апеляційну скаргу ОСОБА_2 подано суду після закінчення встановленого судом строку, а йому направлено копію відзиву у спосіб, який суперечить вимогам п.8 ст.43 ЦПК України, а в паперовому вигляді взагалі направлено не було. Також зазначає, що наведені у відзиві аргументи жодним чином не спростовують заявлені ним вимоги апеляційної скарги. Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 13 березня 2020 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 16 березня 2020 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 13 год. 00 хв. 06 квітня 2020 року. В судове засідання належним чином повідомлені учасники справи не з`явилися. Від позивача ОСОБА_1 03.04.2020 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, н перешкоджає розгляду справи. Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Відповідно до приписів ч.5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій По справі встановлено, що згідно довіреності від 27 червня 2018 року, зареєстрованої в реєстрі за № 766, ОСОБА_3 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником в різних державних органах з питань, пов`язаних з підготовкою документів для продажу належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 , належної йому земельної ділянки площею 0,0863 га та земельної ділянки площею 0,22 га, що розташовані в АДРЕСА_1 , після чого продати за ціну та на умовах на його розсуд належне йому нерухоме майно з правом визначення на власний розсуд основних та факультативних умов договору та розпоряджатися всіма коштами від реалізації належного йому нерухомого майна (т.1 а.с.96). З Договору купівлі-продажу житлового будинку від ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в реєстрі за № 496, вбачається, що ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , продав ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 . Продаж цей вчинено за 269358 грн 00 коп. ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору (т.1 а.с.11-14). З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , вданого 18.08.2018 вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.10). 16.11.2018 ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Ніжинського міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини після свого батька ОСОБА_3 (т.1 а.с.15). Позиція апеляційного суду Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі Відповідно до статті 1003 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Відповідно до статті 1006 ЦК України, повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Згідно з нотаріально посвідченою довіреністю, 27 червня 2018 року ОСОБА_3 уповноважив свого сина ОСОБА_2 бути його представником в різних державних органах з питань, пов`язаних з підготовкою документів для продажу належного йому житлового будинку АДРЕСА_1 , належної йому земельної ділянки площею 0,0863 га та земельної ділянки площею 0,22 га, що розташовані в АДРЕСА_1 , після чого продати за ціну та на умовах на його розсуд належне йому нерухоме майно з правом визначення на власний розсуд основних та факультативних умов договору та розпоряджатися всіма коштами від реалізації належного йому нерухомого майна (т.1 а.с.96). Для здійснення цих повноважень представнику надано право, зокрема, укласти та підписати договори про купівлю-продаж нерухомості, також додаткові договори, одержати належні ОСОБА_3 гроші, розпоряджатися належними йому коштами. Отже, між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 був укладений договір доручення, який регулюється статтями 1000 - 1010 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що довіритель ОСОБА_3 доручив повіреному ОСОБА_2 не тільки укласти та підписати договори про купівлю-продаж нерухомості, додаткові договори, одержати належні ОСОБА_3 гроші, але й розпоряджатися належними ОСОБА_3 коштами, одержаними від реалізації належному йому нерухомого майна; при цьому умови укладеного договору доручення не містили вимогу до повіреного надати звіт про виконання доручення та виправдні документи. Цей договір доручення, викладений у вигляді посвідченої нотаріально довіреності, у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, і згідно із змістом позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 не оспорює дійсність цього правочину. Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 27 липня 2018 року, ОСОБА_2 , що діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_3 , продав ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 ; продаж вчинено за 269358 грн 00 коп.; ця сума повністю сплачена покупцем готівкою і отримана продавцем особисто до підписання цього договору (т.1 а.с.11-14). Цей договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку не визнаний недійсним, і згідно із змістом позовної заяви та заяви про зменшення розміру позовних вимог, ОСОБА_1 не оспорює дійсність цього правочину. Позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до того, що нерухоме майно його батька ОСОБА_3 вже відчужене ним, а всі грошові кошти, одержані внаслідок відчуження цього майна, він вважає майном, яке входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_3 . Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 після вчинення нотаріальних дій - укладення договору купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 . Такі висновки суду першої інстанції ґрунтуються на відомостях щодо часу реєстрації нотаріальних дій, показаннях допитаного як свідка відповідача ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 - сина ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_4 - покупця нерухомого майна ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не спростований висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 помер після укладення договору купівлі-продажу. Крім того, зазначені обставини не були заявлені позивачем як підстава позовних вимог. Судом першої інстанції також встановлено, що грошові кошти в сумі 269358 грн 00 коп. повністю сплачені покупцем ОСОБА_4 готівкою і отримана ОСОБА_2 особисто 15 липня 2018 року - до підписання договору купівлі-продажу, що не суперечить пункту 2 договору купівлі-продажу, підтверджується письмовою розпискою (а.с.16), а також показаннями допитаного як свідка відповідача ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 - сина ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , свідка ОСОБА_4 - покупця нерухомого майна ОСОБА_3 . Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_4 грошових коштів за нерухоме майно в сумі 269358 грн 00 коп. позивачем також не спростований. Суд першої інстанції також встановив, що ОСОБА_3 ще за життя розпорядився грошовими коштами, вирученими від купівлі-продажу належного йому житлового будинку, що підтверджується показаннями допитаного як свідка відповідача ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_6 - сина ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та онука ОСОБА_3 , показаннями свідка ОСОБА_7 . Оскільки ОСОБА_3 доручив ОСОБА_2 не тільки укласти та підписати договори про купівлю-продаж нерухомості, одержати належні ОСОБА_3 гроші, але й розпоряджатися належними ОСОБА_3 коштами, одержаними від реалізації належному йому нерухомого майна, то суд першої інстанції з урахуванням змісту довіреності, розписки про одержання грошових коштів, договору купівлі-продажу та показань свідків дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 ще за життя розпорядився грошовими коштами від реалізації належного йому нерухомого майна, продаж якого доручив своєму сину ОСОБА_2 , якого одночасно наділив правом розпорядження вирученими від продажу грошовими коштами. Довіреність також не передбачала надання звіту про виконання доручення та надання виправдних документів. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності таких висновків. Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, визначені у частині 3 статті 376 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено посилання на такі порушення процесуального закону, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Інші порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Апеляційним судом не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи. Подання відповідачем клопотання про допит свідків та приєднання доказів було надано перед початком судового засідання до розгляду справи по суті, при цьому наведено належне обґрунтування щодо поважних причин, які заважали своєчасному поданню доказів. Розподіл судових витрат До апеляційного суду представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Гринь Л.В. подана заява про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн. Докази понесених ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції додані до заяви та до відзиву на апеляційну скаргу: Додаткова угода від 10 березня 2020 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 травня 2019 року, Акт про виконані роботи по Договору про надання правничої (правової) допомоги по справі №740/864/19 від 18 березня 2020 року та меморіальний ордер №@2PL231805 від 18 березня 2020 року. Позивачем ОСОБА_1 подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Вважає, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують, що витрати відповідача на правничу допомогу не підтверджуються належними та допустимими доказами, не містять ознак достовірності та чіткої обґрунтованості, є завищеними, а тому мають бути зменшеними до 2000 грн. Крім того, ОСОБА_1 просить покласти ці витрати на відповідача. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у цій справі надавалася відповідачу ОСОБА_2 Адвокатським об`єднанням "Адвокатська компанія "Гринь та Партнери" на підставі Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 травня 2019 року. Згідно Додаткової угода від 10 березня 2020 року до Договору про надання правничої (правової) допомоги від 08 травня 2019 та Акту про виконані роботи по Договору про надання правничої (правової) допомоги по справі №740/864/19 від 18 березня 2020 року, об`єм виконаної роботи та оплата визначені таким чином: вивчення рішення суду від 23 січня 2020 року та додаткового рішення від 05 лютого 2020 року (час - 05 год., сума - 500 грн), складання відзиву на апеляційну скаргу (час - 2 год., сума - 3000 грн), складання відзиву на апеляційну скаргу на додаткове рішення (час - 1 год., сума - 1500 грн), а всього - 5000 грн. Оплата наданих послуг підтверджується меморіальним ордер №@2PL231805 від 18 березня 2020 року. Оскільки наразі розглядається апеляційна скарга лише на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року, розподілу підлягають судові витрати, пов`язані з апеляційним переглядом саме цього рішення, тобто не береться до уваги розмір правової допомоги, пов`язаної з переглядом додаткового рішення суду від 05.02.2020. Таким чином, розмір понесених і документально підтверджених витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції при апеляційному перегляді рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року складає 3250 грн (1/2 вартості роботи з вивчення рішення та додаткового рішення + складання відзиву на апеляційну скаргу). З врахуванням наданих доказів та поданого позивачем ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, апеляційний суд приходить до висновку, що з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 2000 грн в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Керуючись статтями 137, 141, 367, 368, 374 п.1 ч.1, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 23 січня 2020 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) грн. в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 13.04.2020. Головуючий: Судді: