Постанова Одеський апеляційний суд № 501/5193/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №521/5193/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/813/2462/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів - Гірняк Л.А., Цюра Т.В., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 червня 2019 року, постановленого під головуванням судді Пушкарського Д.В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з уточненим в подальшому позовом до ОСОБА_2 , треті особи; ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс», ОСББ «Ілкмаркса 2-Б» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги обгрунтовано тим, що вона є власником квартира АДРЕСА_1 , над якою, знаходиться технічне приміщення № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 04 липня 2015 року її квартиру затоплено шляхом відкриття запорної арматури на стояку центрального опалення, розташованого у приміщенні, що належить відповідачу, внаслідок чого їй спричинена матеріальна шкода в розмірі 18 233 грн. 16 жовтня 2015 року квартиру повторно затоплено за аналогічних обставин, а саме - шляхом відкриття запорної арматури на стояку центрального опалення, розташованого у приміщенні, що належить відповідачу, внаслідок чого їй спричинена матеріальна шкода в розмірі 35 304 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача матеріальну шкоду в загальному розмірі 53 537 грн., а також моральну шкоду, яку вона оцінила в розмірі 10 000 грн. (т.1а.с. 2-3,49-50,61,63-64). У письмових запереченнях відповідач позов не визнав за його безпідставністю (т.1а.с.56-57). Заочним рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 30 травня 2016 року, під головуванням судді Журавля П.І., позовні вимоги задоволено в повному обсязі (т.1а.с.84-86). Ухвалою того ж суду від 03 серпня 2016 року зазначене заочне рішення скасовано на підставі заяви відповідача ОСОБА_2 , а справа призначена до нового розгляду (т.1а.с.109). Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05 серпня 2016 року задоволено заяву представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про забезпечення позову та накладено арешт на 1\3 частини нежитлового вбудованого приміщення №91-н загальною площею 77 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 на праві приватної власності (т.1а.с.125). В подальшому, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 17 листопада 2016 року, задоволена заява представника відповідача про відвід судді Журавля П.І. (т.1а.с.213). Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2016 року головуючим суддею визначено суддю Пушкарського Д.В. (т.1а.с.216). Під час нового розгляду справи представник відповідача Могильда Ю.В. позов не визнала за його безпідставністю та просила призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу (т.1а.с.238-239). Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18 травня 2017 року клопотання представника задоволено та призначена вказана експертиза, проведення якої доручено Одеському НДІСЕ (т.1а.с.248-249). У вересні 2017 року, за неможливістю надання висновку за матеріалами справи у зв`язку з ненаданням сторонами низки необхідних експерту документів щодо квартири позивачки та технічного приміщення відповідача, справа повернута до суду першої інстанції (т.1а.с.261-266). Представники третіх осіб свого ставлення до позовних вимог не висловили. Справа розглянута судом за наявними доказами у відсутність учасників цивільного процесу. Короткий зміст судового рішення першої інстанції Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири 53 537 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди-10 000 грн. та судові витрати в розмірі 3 275,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2 756 грн. Судове рішення мотивовано тим, що факт спричинення позивачці з вини відповідача матеріальних збитків та моральної шкоди, внаслідок залиття квартири за обставин вказаних нею, доведено належними та допустимими доказами (т.2а.с.65-67). Короткий зміст доводів апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові. Неправильність рішення суду мотивована порушенням матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт, зазначив, що ОСОБА_2 не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також є неналежним відповідачем у справі, оскільки позивачка не довела, що належне відповідачу технічне приміщення знаходиться над її квартирою (т.2а.с.78-81). Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно ч.2 ст.282 ЦПК України розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів палати з розгляду цивільних справ зменшилась з 48 до 15 суддів), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.3ч.3ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Встановлено, що розгляд справи, призначений на 13 червня 2019 року відбувся у відсутності учасників судового процесу (т.2а.с.58-62). Матеріали справи не містять дані про те, що відповідач та його представник були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Факт наявності у справі довідки поштового оператора про повернення до суду рекомендованого повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення свідчить про те, що доводи апеляційної скарги в зазначеній частині знайшли своє підтвердження (т.2а.с.58). Враховуючи наведене, відповідно до п.3ч.3ст.376 ЦПК України, рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню, оскільки однією із підстав для скасування рішення суду апелянт зазначив порушення право відповідача на доступ до суду. Чинне процесуальне законодавство не дозволяє суду апеляційної інстанції повертати справу до суду першої інстанції у разі скасування його судового рішення з підстав неналежного сповіщення учасника справи про судовий розгляд, тому апеляційний суд розглядає позовну заяву ОСОБА_3 по суті заявлених вимог. Фактичні обставини, встановлені судом Судом встановлено, що ОСОБА_3 разом з чоловіком ОСОБА_5 та двома малолітніми дітьми проживає в квартирі АДРЕСА_1 , яка належить позивачці на праві приватної власності (т.1 а.с.5-8, 27). Над квартирою позивачки, на 17-му поверсі того ж будинку розташоване технічне приміщення № НОМЕР_1 , яке належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності (т.1 а.с.19-21). Із заперечень ОСОБА_2 на позов вбачається , що належним йому технічним приміщенням № НОМЕР_1 він не користується, що воно не закрито, не має стін і має вільний доступ до нього (т.1а.с.56-57). 04 липня 2015 року квартиру ОСОБА_3 затоплено внаслідок відкриття запорної арматури на стояку центрального опалення, розташованого у технічному приміщенні, що належить відповідачу. Вказане встановлено актом технічного огляду квартири від 04 липня 2015 року, затвердженого директором ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» Калюжною В.Г., та актом огляду технічного поверху будинку від 04 липня 2015 року, а саме - приміщення технічного приміщення, розташованого над квартирою позивачки (т.1 а.с.28, 30). 16 жовтня 2015 року зазначену квартиру повторно затоплено внаслідок відкриття запорної арматури на стояку центрального опалення, розташованого у приміщенні, що належить відповідачу. Вказане встановлено актом технічного огляду квартири від 16 жовтня 2015 року, затвердженого директором ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» Калюжною В.Г.(т.1а.с.29). Крім того, із запиту представника ОСОБА_2 до ГУ Національної поліції в Одеській області від 09 серпня 2016 року вбачається, що крім інших, саме відповідач в дні заливу (04 липня та 16 жовтня 2015 року), як власник технічного приміщення № НОМЕР_1 , викликав поліцію для з`ясування ознак проникнення невідомих у його приміщення (т.1 а.с.130-131, 243 зворот). Згідно висновку експертного дослідження №760/2015 від 13 листопада 2015 року загальна вартість відновлювальних робіт, необхідних для усунення пошкоджень завданих подвійним залиттям квартири, складає 53 537 грн. (т.1 а.с.33-45). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Щодо стягнення матеріальної шкоди Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди - однин із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених статті 16 ЦК України. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України) Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Таким чином, деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Важливим елементом доказування підстав для стягнення шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою потерпілої сторони. Позивачу належить довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому, з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності судочинства, позивач звільняється від обов`язку доказування вини відповідача у заподіянні шкоди. Так, ч. 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди, згідно з якою особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона не доведе відсутність своєї вини, зокрема у зв`язку із наявністю вини іншої особи або через дію об`єктивних обставин (аналогічна усталена правова позиція наведена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 року у справі № 686/10520/15, від 08.05.2018 у справі № 922/2026/17, від 21.09.2018 у справі № 910/19960/15). Як зазначалось вище над квартирою позивачки, на 17-му поверсі того ж будинку розташоване технічне приміщення № НОМЕР_1 , яке належить відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності. Апеляційний суд вважає, що позивачка довела, що двічі залиття її квартири відбулося з причин відкриття запорної арматури на стояку центрального опалення, який знаходиться в технічному приміщення № НОМЕР_1 , що належить на праві власності відповідачу, а останній не довів, що належне йому на праві приватної власності нерухоме майно не знаходиться над квартирою позивачки. Крім того, відповідно до ч.4ст.319 ЦК України власність зобов`язує. Це правило конкретизоване у ст.322 ЦК України, яка встановлює, що власник зобов`язаний утримувати своє майно, котре належить йому, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин посилання відповідача на те, що належне йому на праві власності немає стін, тобто до нього може мати доступ будь-хто, що залиття квартири мало місце з причин відкриття невідомою особою запорної арматури на стоякі центрального опалення, що розташоване у його технічному приміщенні, не звільняє його від цивільно-правової відповідальності. Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає доведеним належними та допустимими доказами факт спричинення позивачці з вини відповідача матеріальної шкоди в розмірі 53 537 грн., правильність якого останнім не оспорюється. Щодо відшкодування моральної шкоди Крім того, суд вважає доведеним і той факт, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачка ОСОБА_3 протягом трьох місяців двічі зазнала моральних та психологічних страждань, пережила нервовий стрес, що призвело до порушення звичного способу її життя та життя її сім`ї, та необхідності докладання зусиль для його нормалізації. Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала. З урахуванням характеру правопорушень, яке відбулось двічі поспіль протягом трьох місяців, глибини душевних страждань позивачки, ступеню вини відповідача, тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки 5 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Щодо судових витрат Стаття 141 ЦПК України передбачає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_3 зазначила, що позбавлена можливості сплатити судовий збір, оскільки вона не працює через малолітній вік дітей, а її чоловік отримує дохід в розмірі 2300-2400 грн., надавши відповідні докази (т.1а.с.2-3, 4-8). Проте, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції висновок про відстрочення, розстрочення або звільнення позивачки від оплати судових витрат не зробив (т.1а.с.1). За проведення експертного дослідження позивачкою було сплачено 3 000 грн., а за клопотання про забезпечення позову - 275,60 грн. (т.1а.с.10, 33-45,122). Враховуючи те, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивачки також підлягають стягненню понесені нею судові витрати в сумі 3 275,60 грн. Правилами ч.6 ст.141 ЦПК України встановлено, що якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 червня 2011 року (із змінами, які вступили в силу з 01 вересня 2015 року) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізічною особою станом на 17 грудня 2015 року складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто за подачу позовної заяви з майновими вимогами позивачка мала сплатити судовий збір у розмрі 535,37 грн. (53537х1:100) та 487, 20 грн. (10000х1:100), у загальному розмірі 1022,57 грн. Тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню несплачений позивачкою судовий збір у розмірі 1022,57 грн. Керуючись ст.ст.368,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 червня 2019 року скасувати. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_3 (прож. АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 53 537,00 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_3 (прож. АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) в рахунок відшкодування моральної в розмірі 5 000 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_3 (прож. АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 3 275,60 грн. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_5 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1705,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення. Головуючий Судді: