Постанова 4807 № 318/528/17

Дата документу 14.04.2020 Справа № 318/528/17 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 22-ц/807/1264/20 Головуючий у 1-й інстанції: Комишня Н.І. Є.У.№ 318/528/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Кочеткової І.В., суддів: Гончар М.С., Подліянової Г.С., секретар: Остащенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 , заінтересована особа Кам`янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області на дії державного виконавця Кам`янсько-Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 23.05.2019 р., за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кам`янсько -Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2020 року, В С Т А Н О В И В: У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій зазначила, що на виконанні у Кам`янсько-Дніпровському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходяться матеріали виконавчого провадження № 59114171 про стягнення з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 59 363 грн. 56 коп. за виконавчим листом, виданим Кам`янсько-Дніпровським районним судом Запорізької області № 2/318/334/2017 від 18.06.2018р. Постановою від 23.05.2019 року державний виконавець наклав арешт на всі рахунки, відкриті на її ім`я, у тому числі на картковий рахунок в АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_1 тарифний пакет «Зарплатний». У листопаді 2019 вона звернулася із заявами до державного виконавця і до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області щодо зняття арешту із вказаного рахунку, проте останній запропонував їй звернутися до суду. Посилаючись на те, що з моменту накладення арешту на банківський рахунок вона не отримує заробітну плату, що порушує її конституційні права, просила суд визнати дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошту боржника за виконавчим провадженням № 59114171 неправомірними та зобов`язати Кам`янсько-Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області скасувати постанову про арешт коштів боржника від 23.05.2019. Ухвалою Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2020 року скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду. Судове рішення мотивовано тим, що заявник пропустила встановлений ст.449 ЦПК України строк оскарження дій державного виконавця, із клопотанням про поновлення процесуального строку до суду не зверталася. В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення її скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про пропуск процесуального строку, оскільки відповідь від Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області УДВС , якою їй було відмовлено у задоволенні її скарги, вона отримала 23.12.2019, з відповідною скаргою до суду вона звернулася наступного дня - 24.12.2019 року, а не у лютому 20202, як зазначено в ухвалі суду. Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що остання пропустила строк, передбачений п. «а» ч.1 статті 449 ЦПК України для звернення до суду із скаргою на дії державного виконавця, із клопотанням про поновлення строку, до суду не звернулась. Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано таке. Відповідно до частини першої статті 122, частини першої статті 123 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до частини п`ятої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Оскільки пункту «а» частини першої статті 449, частина другої статті 126 ЦПК України передбачають, що сторона виконавчого провадження має право звернутись до суду із скаргою у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи, а частина п`ята статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» уточнює, що таке оскарження відбувається протягом 10 робочих днів, тому у даному випадку необхідно керуватись саме частиною п`ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Зі змісту скарги ОСОБА_1 убачається, що у листопада 2019 вона оскаржила дії державного виконавця до Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області УДВС, 23.12.2019 отримала відповідь про відмову у задоволенні її скарги. На підтвердження своїх доводів заявник додала до скарги відповідні письмові докази. Проте, матеріали справи, які були надіслані до суду апеляційної інстанції, не містять вказаних документів. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 також зазначає, що скарга на дії державного виконавця була подана нею до канцелярії суду 24.12.2019, що підтверджується вхідним штампом на її екземплярі скарги. Зробити висновок про те, що судом першої інстанції була здійснена перевірка викладених у скарзі ОСОБА_1 фактів, неможливо, оскільки всі додані до заяви ОСОБА_1 письмові докази були повернуті заявникові. За фактичними обставинами справи ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо накладення арешту на банківський рахунок, на який їй нараховується заробітна плата. Відповідно до статті 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий та достатній рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Статті 43,46 Конституції України захищають та гарантують права громадянина України на матеріальну винагороду від праці. Суд першої інстанції не перевірив, чи не порушує постанова державного виконавця права ОСОБА_1 , передбачені Конституцією України. За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Вимоги апеляційної скарги про визнання судом апеляційної інстанції неправомірними дії і постанови державного виконавця задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на нормах процесуального права. Фактично скарга ОСОБА_1 судом першої інстанції не розглядалася, а була залишена без розгляду на стадії вирішення питання про відкриття провадження. Керуючись ст. ст. 374, 379, 382 ЦПК України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 лютого 2020 року у цій справі скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий: І.В. Кочеткова Судді: М.С.Гончар Г.С.Подліянова