Постанова 4818 № 640/13368/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 08 квітня 2020 року м. Харків справа № 640/13368/19 провадження № 22-ц/818/1618/20 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Піддубного Р.М. (суддя - доповідач), суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю., учасники справи: позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Альфа-страхування», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м Харкова від 27 листопада 2019 року, ухвалене у складі судді Якуші Н.В., - встановив: У липні 2019 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі ПрАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулось до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначало, що 29.12.2016 року по вул. Артема у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України. На підставі укладеного 02.09.2016 року між ПАТ «СК«ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 договору добровільного страхування транспортних засобів, рахунку-фактури ТОВ «Техно-Арт» №7-00000012 від 05.01.2017 року, останньому було виплачено страхове відшкодування у розмірі 24910 грн. 47 коп. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована у ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», яка здійснила виплату на користь позивача у розмірі 16884 грн. 19 коп. Посилаючись на вказані обставини ПАТ «СК«ПЗУ Україна» просило стягнути з ОСОБА_1 різницю між сплаченою на користь ОСОБА_2 та отриманою позивачем від ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» суму у розмірі 8026 грн. 28 коп. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» в порядку суброгації 8026 грн 28 коп. та судовий збір у розмірі 1921 грн. В апеляційні скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що розрахунок страхового відшкодування проведений позивачем не відповідає дійсному розміру завданої шкоди, дії відповідача не перебувають у причинному зв`язку зі шкодою, завданою в результаті ДТП, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Судовим розглядом встановлено, що 29.12.2016 року о 15 год. 30 хв. по вул. Алчевських у м. Харкові ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом, не переконалась, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, здійснила наїзд на автомобіль «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Київського районного суду м. Харкова від 30.01.2017 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. 02.09.2016 року між ПАТ «СК«ПЗУ Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № АМ.109026, згідно з умовами якого страховик зобов`язався відшкодувати збитки, що могли настати у зв`язку з пошкодженням або знищенням автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 . Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_1 застраховано у ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» відповідно до полісу АЕ/9467868 від 12.07.2016 року. 16.01.2017 року позивач здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 з урахуванням франшизи у розмірі 24910 грн 47 коп., який розраховано на підставі ремонтної калькуляції № 176015 від 05.01.2017 року, рахунка фактури №7-00000012 від 05.01.2017 року, страхового акту від 13.01.2017 року. 10.05.2018 року ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» сплачено на користь ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» страхове відшкодування з урахуванням фізичного зносу у сумі 16884,19 грн. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сплачене позивачем на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування є меншим, ніж сума, що отримана ним від ПрАТ «СК «Альфа-Страхування», яка розрахована з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу складових, а тому дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 вказаної різниці у розмірі 8026 грн 28 коп. Проте повністю погодитись з таким висновком не можна. За змістом положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Пунктом 1 частини другої статті 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України. За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України). Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди. Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, норми статей 1192, 1194 ЦК України регулюють відносини між потерпілим та заподіювачем шкоди, тоді як правовідносини між потерпілим і страховиком регламентуються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено обов`язок страховика виплатити потерпілому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу страхове відшкодування, що становить витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29 Закону). Спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Згідно зі ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. У разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування шкоди відповідальність щодо сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) покладається на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність ( стаття 1194 ЦК України). Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Із матеріалів справи вбачається, що згідно з ремонтною калькуляцією № 176015 від 05.01.2017 року розмір відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi Lancer», державний номерний знак НОМЕР_1 складає 27825 грн 50 коп. Відповідно до пункту 6 договору страхування безумовна франщиза за ризиками «АК ДТП» та «АК ІВП» складає 1% від страхової суми, тобто 2915,03 грн. Отже страхове відшкодування визначено на підставі ремонтної калькуляції, підтверджено рахунком-фактурою та страховим актом від 13.01.2017 року, розрахунком страхового відшкодування до страхового акту UA2016122900038/L01/01 від 13.01.2017 року. ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» перерахувало ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 24910 грн 47 коп. та отримало ПрАТ «СК «Альфа-Страхування» суму 16884,19 грн., яку розраховано з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Належних доказів на підтвердження завдання пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в іншому розмірі відповідачем не надано і матеріали справи не містять. Разом з тим, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження фактичної сплати ОСОБА_2 у зв`язку з відновлювальним ремонтом автомобіля включеного до рахунку-фактури податку на додану вартість у розмірі 4637 грн. 58 коп., колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині. За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 3388 грн. 70 коп. На підставі ч.ч. 1, 10 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 854 грн. 45 коп. На підставі викладеного, керуючись ст. ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року змінити. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 3388 грн. 70 коп. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 854 грн. 45 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 08 квітня 2020 року. Головуючий Р.М. Піддубний Судді А.В. Котелевець О.Ю. Тичкова