Постанова 4802 № 163/542/20

Справа № 163/542/20 Провадження №33/802/289/20 Головуючий у 1 інстанції:Чишій С. С. Категорія:ч. 1 ст. 483 МК України. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 квітня 2020 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лисюка В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 березня 2020 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2582 (дві тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні з конфіскацією в дохід держави 300 пачок сигарет загальною вартістю 2582 гривні, а також конфіскації в дохід держави автомобіля «Фольксваген» 1989 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , вартістю 31 224 гривні. Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок та 16 348 (шістнадцять тисяч триста сорок вісім) гривень витрат на зберігання товарів. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він прямуючи 17.01.2020 з Республіки Білорусь в Україну через пункт пропуску «Піща» митного поста «Піща» Волинської митниці Держмитслужби водієм автомобіля «Фольксваген», номерний знак НОМЕР_1 , намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю у спеціально пристосованому в паливному баку автомобіля сховищі із використанням демонтажу і монтажу складових частин 300 пачок сигарет загальною вартістю 2582 гривні, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст.483 МК України. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не оспорюючи факт вчинення ним адміністративного правопорушення, вважає постанову судді в частині відмови суду у звільненні нього від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП необґрунтованою. Посилається на те, що вартість переміщуваних сигарет становить 2582 гривні, тоді як вартість автомобіля - 31 224 гривні, тобто вартість товару у 12 разів менша вартості автомобіля, що є явно неспіврозмірним. Зазначає, що вину у вчиненому він визнає повністю, щиро розкаюється, тяжких наслідків від його дій не настало, відсутні обтяжуючі покарання обставини. Також вказує на те, що він є безробітним, на його утриманні перебуває вагітна жінка та непрацездатна матір, яка є пенсіонером. Просить постанову судді змінити та звільнити його від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді і застосувати до ОСОБА_1 положення ст.22 КУпАП, доходжу висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Висновки судді про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності. Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок судді в цій частині апеляційним судом не перевіряється. Посилання апелянта на ті обставини, що судом безпідставно конфісковано транспортний засіб, оскільки вартість автомобіля є значно більшою ніж вартість цигарок, є безпідставними. Оскільки санкція ч. 1 ст. 483 МК України передбачає обов`язкову конфіскацію транспортного засобу, який обладнаний спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції повністю врахував дані вимоги закону. А твердження апелянта про безпідставне накладення на нього адміністративного стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, на думку апеляційного суду, не ґрунтується на законі. Так як наявність в автомобілі під керуванням ОСОБА_1 спеціально виготовленого сховища повністю стверджується висновком експерта №023/20 від 06.02.2020 (а.с.31-40). Тому місцевий суд при накладенні адміністративного стягнення, в повній мірі врахував даний висновок експерта та санкцію ч.1 ст.483 МК України. Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий суд правильно у межах санкції ч. 1 ст. 483 МК України наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, яке передбачає штраф у розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосереднього предмета порушення митних правил з безальтернативною конфіскацією транспортного засобу - безпосереднього предмета порушення митних правил через митний кордон України. Щодо доводів апелянта про звільнення його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю правопорушення, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими з таких підстав. Положення ст.ст.23, 33 КУпАП регламентують, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Згідно зі ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Тобто застосування вимог ст.22 КУпАП до особи, на думку апеляційного суду, є правом, а не обов`язком суду. Такі доводи ОСОБА_1 вже були предметом розгляду в суді першої інстанції. Місцевий суд обґрунтовано вказав у своєму рішенні, що сімейний та матеріальний стан правопорушника не дають достатніх підстав для звільнення його від адміністративної відповідальності. Також, наведені правопорушником обставини, не можуть слугувати і підставами для пом`якшення накладеного стягнення, так як санкція ч.1 ст.483 МК України не містить жодних альтернатив щодо виду і розміру стягнення. Слід зазначити, що підстави для застосування ст.22 КУпАП, наведені ОСОБА_1 в суді першої інстанції, не змінилися і на даний час, за виключенням народження дитини. Крім того, як вбачається із копії трудової книжки, ОСОБА_1 в грудні 2019 року звільнився з роботи за власним бажанням (а.с.51-52). При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу правопорушника, зокрема і ті, на які посилається апелянт, а тому правильно прийшов до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів. При цьому суддя обґрунтовано і вмотивовано зазначив про неможливість звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП з урахуванням даних про особу правопорушника та способу приховування товарів від митного контролю. За таких обставин, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а накладене на ОСОБА_1 стягнення відповідає вимогам ст. ст. 23, 33 КУпАП. З огляду на наведене, постанова місцевого суду є законною та обґрунтованою, а підстави для скасування постанови суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, - відсутні. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 20 березня 2020 року щодо нього - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов