Постанова КАС ВС № П/811/2034/17

ПОСТАНОВА Іменем України 14 квітня 2020 року Київ справа №П/811/2034/17 адміністративне провадження №К/9901/52740/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Шишова О.О., суддів: Дашутіна І.В., Мартинюк Н.М., розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу №813/2917/17 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді-Пасічник Ю.П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Прокопчук Т.С., суддів: Круговий О.О., Шлай А.В.) у с т а н о в и в : І. Суть спору:

1. У листопаді 2017 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області якому просив суд: 1.1. - визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, щодо нездійснення нарахування судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік"; 1.2. - стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за травень - жовтень 2017 року в сумі в сумі 114 442,65 грн.; 1.3. - допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення винагороди.

2. Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що що відповідачем безпідставно недоплачена йому суддівська винагорода. Оскільки, як вважає позивач, розмір суддівської винагороди регулюється нормами Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Недоплату суддівської винагороди позивач вважає протиправною, що зумовило його звернення до суду. ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року в задоволені позовних вимог було відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що, ураховуючи пункт третій розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774, у травні-жовтні 2017 року суддям місцевих загальних судів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, відповідно до штатних розписів правомірно встановлено посадові оклади у розмірі 16 000 грн. IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить суд скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.? 5.1. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги позивач зазначає, що посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання має становити 10 мінімальних заробітних плат, тобто 32000 грн. Позивач указує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 не внесено зміни до Закону України « Про судоустрій і статус суддів» №1402 чи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402, відсутні законодавчі підстави враховувати п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 при нарахуванні суддівської винагороди.

6. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. ОСОБА_1 Указом Президента України від 18.05.2012 року №336/2012 призначений на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області строком на п`ять років. Наказом голови Кіровоградського районного суду Кіровоградської області №21-к від 05.06.2012 року ОСОБА_1 призначено на посаду судді Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

8. На час розгляду цієї справи позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання на предмет підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді чи відповідності займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", що передбачено п.п. 4 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України, п. 22 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".

9. З травня 2017 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 здійснюється нарахування суддівської винагороди із розрахунку розміру посадового окладу 16000грн. Зазначені обставини не є спірними між сторонами.

10. Уважаючи, що посадовий оклад судді має становити 32000 грн., позивач звернувся до суду із даним позовом. V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

11. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

13. Згідно з частиною першої статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

14. За пунктом 22 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

15. Відповідно до пункту 23 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону № 2453-VІ.

16. Згідно з частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

17. За змістом пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774-VІІІ (у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин та ухвалення судових рішень, які є предметом касаційного перегляду в цій справі) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

18. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень. VІ. Позиція Верховного Суду

19. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач є суддею, якого на цю посаду призначено до набрання чинності Законом №1402-VIII, і яка (на дату звернення з цим позовом до суду) не проходив кваліфікаційного оцінювання.

20. Також судами встановлено, що відповідач, з огляду на вимоги пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, суддівську винагороду позивачці нараховував відповідно до статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), але з урахуванням приписів пункту 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ (у наведеній редакції), тобто з розрахунку 10 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначено на рівні 1600,00 грн (отже, у сумі 16000,00 грн).

21. Зі спірних правовідносин, що склались у цій справі, убачається, що позивач наголошує на безпідставному незастосуванні відповідачем приписів частини третьої статті 133 Закону №2453-VI, у якій обумовлено, що посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

22. З цього приводу необхідно зазначити, що наведена норма є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього.

23. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі приписи, зокрема пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VІІІ, яким установлено, що мінімальна заробітна плата (3200,00 грн) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

24. Отже, у такий спосіб законодавець заборонив застосовувати новий розмір мінімальної заробітної плати (3200,00 грн) як розрахункову величину для визначення посадових окладів, у тому числі суддів, і водночас передбачив, що «до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн».

25. Аналіз вказаного правового регулювання дає підстави зробити висновок, що законодавець установив: по-перше, два види (розміри) мінімальної заробітної плати; по-друге, заборонив застосовувати для визначення розмірів посадових окладів розмір мінімальної заробітної плати 3200,00 грн; по-третє, чітко передбачив, що для визначення посадових окладів суддів застосовується розмір мінімальної заробітної плати 1600,00 грн.

26. При цьому, таким регулюванням не порушено гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення окладу судді підлягає застосуванню розмір мінімальної заробітної плати, який не є меншим від того, що застосовувався раніше до такого регулювання.

27. Аналогічний правовий висновок у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 25 липня 2019 року в справі №823/1695/17, від 26 червня 2019 року в справі №804/3789/17, від 21 лютого 2020 року в справі №819/622/17, від 27 лютого 2020 року в справі №815/3907/17, від 05 березня 2020 року в справі №820/2567/17 і Суд не вбачає підстав відступу від нього у цій справі.

28. Таким чином, з 01 січня 2017 року розмір посадового окладу суддів, як тих, що пройшли кваліфікаційне оцінювання, так і тих, що не пройшли його визначається відповідачем із розрахункової величини в розмірі 1600,00 грн.

29. Розмір доплати за вислугу років також визначається відповідачем, виходячи з указаного розміру посадового окладу (16000,00 грн).

30. За таких обставин і правового врегулювання Суд уважає, що рішення суду апеляційної інстанцій, яке є предметом касаційного перегляду в цій справі, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування чи зміни відсутні. Доводи касаційної скарги висновків суду та обставин справи не спростовують.

31. Водночас Суд звертає увагу на те, що Рішенням від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), зокрема положення частини третьої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII).

32. Це положення, за висновком Конституційного Суду України, підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат».

33. Відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 положення частин третьої, десятої статті 133 Закону №2453-VI (у редакції Закону №192-VIII), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

34. Зважаючи на особливості касаційного розгляду та ураховуючи, що рішення Конституційного Суду України мають лише дію «на майбутнє», за винятком питань щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності, його Рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 не може бути ураховано Судом при розгляді цієї касаційної скарги.

35. Положеннями частини першої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

36. Відповідно до частини другої статті 341 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. За таких обставин, Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. VІI. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасником справи, на користь якого ухвалено судове рішення, у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

40. Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О.О. Шишов Судді І.В. Дашутін Н.М. Мартинюк