Ухвала КАС ВС № 9901/74/20

УХВАЛА 14 квітня 2020 року Київ справа №9901/74/20 адміністративне провадження №П/9901/74/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бившевої Л.І. розглянув матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій, бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 20.03.2020 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої ради правосуддя, в якому просить визнати бездіяльність Вищої ради правосуддя протиправною, зобов`язати ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя. Верховний Суд ухвалою від 26.03.2020 залишив позовну заяву без руху через невідповідність її вимогам, встановленим у пунктах 4, 11 частини п`ятої статті 160, частинах першій, третій статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, та встановив ОСОБА_1 для усунення недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали. На виконання вимог зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав матеріали на усуненні недоліків позовної заяви, зокрема, документ про сплату судового збору, власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а таких уточнену позовну заяву. У позовній заяві позивач просить визнати бездіяльність Вищої ради правосуддя протиправною, зобов`язати ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, оскільки, 08.01.2019 Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему у загальну судову експлуатацію введено не було, а одна із опцій Автоматизованої системи документообігу суду, котра у підпункту 2.3.2 пункту 2.3 розділу ІІ Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (у редакції від 15.09.2016), прямо протирічить пункту 1.7 розділу І Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених Постановою Пленуму Верховного Суду від 14.12.2017 № 8 (у редакції від 16.11.2018), з огляду на що Вища рада правосуддя повинна була розглянути скарги ОСОБА_1 від 28.08.2019 та від 06.09.2019, розгляд яких мав призвести до реалізації приписів абзацу 3 пункту 23.1 глави 23 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17 (в редакції від 18.12.2018), та частини третьої статті 34 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, Верховний Суд виходить з такого. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Частиною четвертою статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності, зокрема, Вищої ради правосуддя. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя визначені у статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з пунктом 2 частини першої зазначеної статті правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя. За принципом поділу державної влади в України, закріпленому у статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України. Статус, повноваження, засади організації та порядок діяльності Вищої ради правосуддя визначаються Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду правосуддя» та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» Відповідно до положень статті 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка: 1) вносить подання про призначення судді на посаду; 2) ухвалює рішення стосовно порушення суддею чи прокурором вимог щодо несумісності; 3) розглядає скарги на рішення відповідного органу про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді чи прокурора; 4) ухвалює рішення про звільнення судді з посади; 5) надає згоду на затримання судді чи утримання його під вартою; 6) ухвалює рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя; 7) вживає заходів щодо забезпечення незалежності суддів; 8) ухвалює рішення про переведення судді з одного суду до іншого; 9) здійснює інші повноваження, визначені цією Конституцією та законами України. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 3 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» Вища рада правосуддя вживає заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя та незалежності суддів. Положеннями частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» визначено, що Вища рада правосуддя з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя: 1) веде і оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; 2) вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; 3) вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Вищої ради правосуддя; 4) ухвалює та оприлюднює публічні заяви і звернення; 5) звертається до суб`єктів права законодавчої ініціативи, органів, які уповноважені приймати правові акти, із пропозиціями щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя; 6) звертається до прокуратури та органів правопорядку щодо надання інформації про розкриття та розслідування злочинів, вчинених щодо суду, суддів, членів їх сімей, працівників апаратів судів, злочинів проти правосуддя, вчинених суддями, працівниками апарату суду; 7) готує у співпраці з органами суддівського самоврядування, іншими органами та установами системи правосуддя, громадськими об`єднаннями і оприлюднює щорічну доповідь про стан забезпечення незалежності суддів в Україні; 8) вживає інших заходів, які є необхідними для забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Частиною другою статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» встановлено, що Вища рада правосуддя вживає заходів, що визначені у частині першій цієї статті, з власної ініціативи, за зверненням судді, судів, органів та установ системи правосуддя. Порядок розгляду вказаних питань урегульований Главою 23 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17. Згідно з пунктом 23.1 Глави 23 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17, питання про необхідність вжиття заходів з метою забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя Рада розглядає за зверненнями суддів, судів, органів та установ системи правосуддя (далі - звернення), а також із власної ініціативи. Члени Ради можуть запропонувати Раді розглянути питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя за власною ініціативою. Питання про необхідність вжиття таких заходів Рада розглядає з власної ініціативи, якщо під час розгляду дисциплінарних справ чи інших питань діяльності Ради встановлено факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя. У такому випадку Рада або орган Ради, на розгляді якого перебуває відповідне питання, ухвалює рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Якщо член Ради під час проведення попередньої перевірки чи підготовки до розгляду дисциплінарної справи або іншого питання виявляє факти, які свідчать про загрозу незалежності судді чи авторитету правосуддя, він має право ініціювання питання про вжиття заходів щодо забезпечення незалежності суддів та авторитету правосуддя. Пунктом 23.2 Глави 23 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 24.01.2017 № 52/0/15-17, визначено, що до заходів індивідуального характеру належать заходи, передбачені пунктами 1 - 3 частини першої статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя». Вживаючи заходів індивідуального характеру, Рада: веде й оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, проводить перевірку таких повідомлень, оприлюднює результати та ухвалює відповідні рішення; вносить до відповідних органів чи посадових осіб подання про виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії або допущено бездіяльність, що порушує гарантії незалежності суддів або підриває авторитет правосуддя; вносить на розгляд зборів відповідного суду подання про звільнення судді з адміністративної посади у разі невиконання ним рішення Ради. За змістом позовної заяви, предметом позову в якій є вимоги про визнання бездіяльності Вищої ради правосуддя протиправною, зобов`язання Вищої ради правосуддя ухвалити рішення про необхідність розгляду питання про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, позивач наводить свої критичні міркування щодо недотримання Верховним Судом процесуальних вимог автоматизованого розподілу справ та визначення судді доповідача (колегії суддів), вважаючи, що встановлення окремих приписів щодо правил визначення складу суду стосовно моменту реєстрації відповідних документів є негативною практикою, виходячи з роздумів про мінімізацію ризиків впливу на результати розподілу справ - через попереднє ознайомлення з їх матеріалами і відповідне підналаштування Автоматизованої системи документообігу суду тощо. Про вказані порушення позивач повідомив Вищу раду правосуддя шляхом подання відповідних скарг, у яких просив вжити заходів у порядку статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», та на які Вища рада правосуддя надала відповіді від 28.08.2019 № Ч-33-31784/0/9-16 та від 07.10.2019 № Ч-33/15,18-36964/0/9-19. Відповідно до пунктів першого та другого частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник в зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи у публічно-правових відносинах з відповідачем і саме при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій. Оскільки, Вища рада правосуддя листами від 28.08.2019 № Ч-33-31784/0/9-16 та від 07.10.2019 № Ч-33/15,18-36964/0/9-19 надала позивачу відповіді про те, що відомості, наведені ним у скаргах, не підлягають розгляду Вищою радою правосуддя у порядку статті 73 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», а також зважаючи на те, що ОСОБА_1 не відноситься до кола суб`єктів, яким частиною другою статті 73 цього Закону надано право звернення з ініціативою про вжиття заходів щодо забезпечення авторитету правосуддя, то зазначені обставини не породжують у позивача права на захист охоронюваного законом інтересу судом, а відповідно і права на звернення до суду з цим адміністративним позовом. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі належить відмовити. Керуючись статтями 22, 170, 248, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, - УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання дій, бездіяльності протиправною, зобов`язати вчинити дії. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала Верховного Суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Ухвалу може бути оскаржено до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її прийняття. ........................... Л.І. Бившева, Суддя Верховного Суду