Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/311/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" квітня 2020 р. Справа №914/311/19 м. Львів Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії: головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М., суддів: Матущака О.І., Якімець Г.Г., без повідомлення учасників справи розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за № 14/4-601 від 11.05.2019 на рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2019 суддя: Артимович В.М. м. Львів, повний текст рішення складено 22.04.2019 за позовом акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до відповідача об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське, м. Львів про стягнення заборгованості в розмірі 15 876,19 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовний вимог. У лютому 2019 року акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське про стягнення заборгованості в розмірі 15 876,19 грн., з яких: 11 469,84 грн. пені, 1 258,84 грн. 3% річних, 3 147,51 грн. інфляційних втрат, які нараховані за період 16.02.2016 по 26.12.2016 за прострочення оплати поставленого в січні-вересні 2016 року природного газу на суму 279 126,66 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за отриманий природний газ згідно укладеного договору за №1332/16-ТЕ-21 від 21.12.2015, розрахувався з порушенням строків, встановлених договором. Правовою підставою позову позивач зазначає ст.ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст. 20, 173-175, 193, 216, 230-232 Господарського кодексу України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.04.2019 позов публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України задоволено частково. Стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Голосіївське на користь публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1925,54 грн. - пені, 241,87 грн. 3% річних, 1196,09 грн. - інфляційних втрат та 406,98 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні решти частини позовних вимог щодо стягнення 9544,30 грн. - пені, 1016,97 грн. - 3% річних та 1951,42 грн. - інфляційних втрат. Суд першої інстанції встановивши, що частина заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений у серпні та вересні 2016 року природний газ на загальну суму 45 138,19 грн. погашена після 30.11.2016, а решта заборгованості на суму 233 988,47 грн. до 30.11.2016, дійшов до висновку про застосування до спірних правовідносин положень ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» за змістом якої на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. У зв`язку з цим, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що у позивача відсутні підстави для нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних на заборгованість у розмірі 233 988,47 грн. за природний газ, використаний відповідачем для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, погашену до набрання чинності цим Законом, а тому відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 9544,30 грн. пені, 1016,97 грн. трьох відсотків річних та 1951,42 грн. інфляційних втрат. Натомість, суд першої інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 1925,54 грн. - пені, 241,87 грн. 3% річних, 1196,09 грн. - інфляційних втрат, які нараховані на заборгованість 45 138,19 грн., яка погашена після 30.11.2016. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення задоволити позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що місцевий господарський суд без наявності відповідних доказів визнав встановленим факт включення відповідача до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, що є необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії». Відповідач не скористався своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав. У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення господарського суду розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що 21.12.2015 між публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (постачальник) та об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське» (споживач) укладено договір №1332/16-ТЕ-21 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність споживача у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього договору (п.1.1.). Між постачальником та споживачем укладено додаткові угоди від 31.12.2015 № 1, від 29.01.2016 № 2, від 31.03.2016 № 3, від 30.047.2016 № 4, від 15.08.2016 № 5 до договору постачання природного газу від 21.12.2015 № 1332/16-ТЕ-21, якими внесено зміни в тому числі в пункти 3.5. (щодо складання та підписання акта приймання-передачі газу), п. 8.2. (щодо відповідальності за невиконання договірних зобов`язань), п. 12 (щодо строку дії договору). Відповідно до п.3.4. договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця. Договором, а саме п.6.1, встановлено, що оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. На виконання умов договору ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» поставлено об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Голосіївське» у січні-вересні 2016 року природний газ на суму 279 126,66 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 55 203,83 грн., від 29.02.2016 на суму 39 311,85 грн., від 31.03.2016 на суму 40 602,59 грн., від 30.04.2016 на суму 14 529,98 грн., від 31.05.2016 на суму 35 801,82 грн., від 30.06.2016 на суму 9 749,58 грн., від 31.07.2016 на суму 25 044,08 грн., від 31.08.2016 на суму 27 202,74 грн. та від 30.09.2016 на суму 31 680,19 грн. Факт отримання природного газу відповідачем у відповідних обсягах сторонами не заперечується. Судами встановлено, що за умовами пункту 1.2. договору постачання природного газу, укладеного між сторонами, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання», теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; теплотранспортуюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який здійснює транспортування теплової енергії; теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії. Статтею 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання. Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками (ч.ч.1, 2, 4, 7 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»). З огляду на вищезазначене відповідач являється теплогенеруючою організацією в силу ст. 1 Закону України «Про теплопостачання». 30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно з ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії. За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства. Отже, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Таким чином, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі №911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16, 15.05.2018 у справі №908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18, від 12.02.2019 у справі № 917/440/18, від 26.02.2019 у справі № 926/992/18, від 04.04.2019 у справі № 906/576/18, від 13.05.2019 у справі № 914/1535/18, від 14.05.2019 у справі № 905/300/18, від 29.05.2019 у справі № 916/2279/18, від 10.06.2019 у справі № 904/4592/18, від 11.06.2019 у справі № 905/1964/18. Частиною 4 ст. 236 ГПК України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За таких обставин спростовуються посилання апелянта на те, що однією з обов`язкових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. Судами встановлено, що заборгованість по договору постачання природного газу купівлі-продажу природного газу №1332/16-ТЕ-21 від 21.12.2015 за поставлений природний газ у січні-липні та частково у серпні 2016 року на загальну суму 233 988,47 грн. була погашена споживачем до 30.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». Тому, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення нарахованої пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за прострочення виконання договірних зобов`язань по оплаті поставленого в січні-липні та частково в серпні 2016 року природного газу, оскільки такі підлягають списанню згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії». У відповідності до ст. 269 ГПК України, апеляційний господарський суд не переглядає рішення суду першої інстанції в решті частині рішення про задоволення позовних вимог, оскільки воно не стосується доводів та вимог апеляційної скарги, тобто не в цій частині рішення не оскаржується. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставини по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2019 - без змін. Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала предявлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про залишення за апелянтом судового збору в розмірі 2882,00 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 7004519 від 15.05.2019. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: рішення Господарського суду Львівської області від 17.04.2019 у справі №914/311/19 залишити без змін. Апеляційну скаргу акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за № 14/4-601 від 11.05.2019 залишити без задоволення. Судовий збір в розмірі 2882,00 грн. покласти на апелянта. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду. Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко Судді: О.І. Матущак Г.Г. Якімець