Постанова 4854 № 523/18432/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 523/18432/19 Головуючий в 1 інстанції: Мурманова І.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Домусчі С.Д.. суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Гіски Володимира Яковича, третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за порушення Закону України "Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», - В С Т А Н О В И В: 13.11.2019 року, позивач - ОСОБА_1 , звернулася з позовом до начальника управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Гіски Володимира Яковича, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати постанову винесену відповідачем № 355 від 16.10.2019 року про накладення штрафу в сумі 25038,00 грн. Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження в адміністративний справі. Ухвалою від 12.02.2020 року Суворовський районний суд м. Одеси відмовив у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі та адміністративний позов ОСОБА_1 передав на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції від 12.02.2020 року, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, закрити провадження у справі з одночасним роз`ясненням позивачеві його права на звернення до Одеського окружного адміністративного суду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, зокрема помилково застосовані приписи п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України. Оскільки має місце порушення правил предметної юрисдикції (ст. 20 КАС України), на думку апелянта, в цьому випадку слід застосовувати за аналогією порядок дій при порушенні правил предметної юрисдикції, тобто застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України. Позивач та відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Предметом спору в цій справі є постанова № 355 від 16.10.2019 року про накладення штрафу за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми (а.с. 5-6). Оскаржувана постанова була винесена відповідачем з посиланням на приписи ст. 65, 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Приймаючи позовну заяву до розгляду та відкриваючи провадження у справі, Суворовський районний суд м. Одеси встановив, що за приписами ст. 286 КАС України справа підлягає розгляду Суворовським районним судом м. Одеси. Проте, в подальшому суд першої інстанції встановив, що оскаржувана постанова не є постановою про притягнення особи до адміністративної відповідальності, та оскільки справа підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, передав справу на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 124 Основного Закону передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Частинами першою, п`ятою та шостою статті 125 Конституції України встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Згідно з частиною першою статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Чинною редакцією ч. 1 ст. 20 КАС України передбачено, що місцевим загальним судам як адміністративним підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою ст. 20 КАС України. Частиною 3 статті 27 КАС України встановлено, що підсудність окремних категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом. Зокрема статтею 286 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, частиною 1 статті 286 КАС України встановлено, зокрема, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами. Чинне законодавство України не дає визначення поняття адміністративної відповідальності. Відповідно до п. 22 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. Відповідальність за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», а також провадження у справах про порушення цього Закону, законодавства про харчові продукти та корми, встановлені безпосередньо самим Законом України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин». Згідно з частиною третьою статті 2 КУпАП його положення поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законодавством, ще не включеним до цього Кодексу. Притягнення до юридичної відповідальності, зокрема до відповідальності за порушення законодавства про харчові продукти та корми, здійснюється у певному порядку, на підставі положень ст. 66 Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти та корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», якими встановлюються процесуальні норми, які стали органічною частиною законодавства про юридичну відповідальність за порушення законодавства про харчові продукти та корми. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідальність за порушення Закону України «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин», законодавства про харчові продукти та корми є окремими видом юридичної відповідальності, зокрема є публічно-правовою, відмінною від адміністративної відповідальності, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що спір, який виник між сторонами, в цій справі за приписами ст. 20 КАС України має розглядатись окружним адміністративним судом, оскільки предметом спору не є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності. Оскільки справа, яка переглядається апеляційним судом, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції був зобов`язаний закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 235 КАС України. Щодо передачі справи до окружного адміністративного суду з посиланням на п. п. ч. 1 ст. 29 КАС України, апеляційний суд зазначає таке. Відповідно до ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років». Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті. За загальним правилом територіальної підсудності (ч. 1 ст. 25 КАС України) адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 22 КАС України місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Враховуючи вказані норми Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд зазначає, що справа, яка переглядається апеляційним судом, підлягає розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства судом першої інстанції - місцевим адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, з урахування територіальної юрисдикції в межах якої застосовується предметна юрисдикція. Тобто судом першої інстанції є місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд та окружний адміністративний суд). Враховуючи територіальну юрисдикцію такими судами є Суворовський районний суд м. Одеси та Одеський окружний адміністративний суд (як за місцезнаходженням відповідача, так і за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача). При визначені того, який саме місцевий адміністративний суд має розглядати цю справу, застосовуються приписи ст. 20 КАС України щодо визначення предметної юрисдикції. Так, оскільки предметом спору не є рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, то місцевим адміністративним судом, з урахуванням предметної юрисдикції, є Одеський окружний адміністративний суд. За таких обставин, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які ґрунтуються на помилковому розумінні процесуальних норм, оскільки в адміністративному судочинстві в межах територіальної підсудності застосовується також предметна підсудність. Таки висновки апеляційного суду узгоджується із положеннями статті 29 КАС України, яка розташована в параграфі третьому «Територіальна юрисдикція (підсудність) глави другої «Адміністративна юрисдикція» розділу І «Загальні положення» КАС України, та якою визначені обставини, за наявності яких суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду. Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 2-12, 19-29, 242, 294, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області - залишити без задоволення. Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 12 лютого 2020 року у справі № 523/18432/19 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Домусчі С.Д. Судді Семенюк Г.В. Шляхтицький О.І.