Постанова 4852 № 212/9431/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 212/9431/18 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року (суддя Прудник С.В.) у справі №212/9431/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- в с т а н о в и В: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі начальника Покровського відділу обслуговування громадян м Кривого Рогу Куценко О.П., яка виявилася в не підкорені конституційним принципам та не забезпеченні гарантій ст. ст. 3, 22, 34 Конституції України, та зобов`язати його протягом 15-ти днів вжити заходи нормативно-правовими актом для забезпечення належної правової процедури згідно заяви від 29.10.2018р вх. №С17103-18, чим встановити формування єдиної правозастосовної практики правового режиму розгляду заяв; - притягнути до адміністративної ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі начальника Покровського відділу обслуговування громадян м Кривого Рогу Куценко О.П. згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України, ст. 60 Конституції України за протиправну бездіяльність, за не забезпечення гарантій ст. ст. 3, 22, 34, 68 Конституції України; - зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі начальника Покровського відділу обслуговування громадян м Кривого Рогу Куценко О.П. протягом 15-ти днів надати документи згідно заяви від 29.10.2018р. вх. №С17103-18; - визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Дніпропетровській області в особі начальника Покровського відділу обслуговування громадян м Кривого Рогу Куценко О.П., яка виявилася у не вжитті заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 29.10.2018р. вх. №С17103-18. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачем строк для усунення недоліків шляхом, зокрема, надання клопотання про поновлення строку звернення із цим позовом до суду та надання доказів сплати судового збору у розмірі 1409,60грн. 17.10.2019р. до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття провадження по справі та усунення недоліків, в якій містилось клопотання про поновлення строку звернення до суду та клопотання щодо звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 процесуальний строк звернення до суду із позовом; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору; позов повернуто позивачу, у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, в частині не надання доказів щодо сплати судового збору. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк позивачем вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконані, у зв`язку з чим наявні правові підстави для її повернення позивачеві на підставі п.1 ч.4 ст.169 КАС України. При цьому, суд вказав на те, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального стану та відсутності достатніх коштів для сплати судового збору, у зв`язку з чим заявлене ним клопотання не підлягає задоволенню. Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвали суду першої інстанції скасувати. Апеляційна скарга фактично обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Скаржник вказує на те, що має складний майновий стан та його річний дохід не дозволяє сплатити судовий збір у визначеному судом розмірі. Зазначає, що суд зобов`язаний самостійно витребувати при необхідності відомості щодо матеріального стану позивача. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Судом першої інстанції встановлено, що всупереч вимогам наведеної норми, позивачем не долучено до позовної заяви документу про сплату судового збору. При цьому, матеріали свідчать про те, що документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачем також не надано. В той же час ОСОБА_1 подано заяву про звільнення від сплати судового збору у зв`язку зі складним майновим станом. За приписами частини першої статті 133 КАС України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Як слідує з наведених положень процесуального закону, вирішуючи питання про звільнення від сплати судового збору, суд враховує майновий стан сторони. Втім, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. На підтвердження своїх аргументів щодо складного майнового стану позивачем долучено до заяви довідку Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради №9053 від 01.10.2019р. про отримання ним щомісячної компенсаційної виплати непрацюючій працездатній особі, яка доглядає за інвалідом 1 групи ОСОБА_2 , 1939 р.н., згідно змісту якої позивач знаходиться на обліку в Управлінні і отримує щомісячну компенсаційну виплату непрацюючій працездатній особі, та за період з жовтня 2017 року по вересень 2019 року отримано компенсацію всього на суму 747,07 грн. Разом з тим, вказана довідка не дає можливості оцінити повно та всебічно майновий стан позивача. Зважаючи на те, що звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, а позивачем, окрім довідки УПСЗН, жодних інших документів на підтвердження скрутного матеріального становища не надано, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про звільнення від сплати судового збору. Частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір"). Вирішуючи питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору, прийнявши до уваги аргументи поданої заяви, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що надана позивачем довідка УПСЗН не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній рік, так як відображає лише інформацію про отримання позивачем щомісячної компенсаційної виплати. Доказів того, що вказана виплата є єдиним доходом, а також інших доказів щодо тяжкого матеріального стану позивачем суду не надано. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позовної заяви ОСОБА_1 не дотримано вимог ст.161 КАС України, а тому суд обґрунтовано залишив позовну заяву без руху та надав термін на усунення її недоліків. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що суд зобов`язаний самостійно витребувати при необхідності відомості щодо матеріального стану позивача, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такого обов`язку на суд, у разі вирішення питання про звільнення особи від сплати судового збору, Законом не покладено. У такому випадку позивач повинен самостійно надати до суду переконливі докази, які свідчать про неможливість сплати ним судового збору і лише у разі неможливості самостійно подати такі докази з об`єктивних причин, позивач повинен про це зазначити у позові, заявивши відповідне клопотання про їх витребування. У поданій позовній заяві позивачем не наведено причин, які унеможливлюють самостійного подання до суду доказів його матеріального стану. При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що надання таких доказів не може бути підставою лише для звільнення позивача від сплати судового збору, оскільки положення статті 133 КАС України передбачають і інший порядок вирішення питання щодо сплати судового збору, а саме: зменшення розміру належного до оплати судового збору, відстрочення або розстрочення сплати судового збору. Таких клопотань позивачем заявлено не було. З огляду на викладене, встановивши, що позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження скрутного матеріального стану та відсутності достатніх коштів для сплати судового збору, а також актуальних відомостей щодо розміру річного доходу за весь попередній календарний рік, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. У встановлений судом строк позивачем недоліки позовної заяви усунуті не були, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до ст.169 КАС України, повернув позовну заяву позивачу. З огляду на викладене, дослідивши аргументи позивача, які ним наведено в апеляційній скарзі та які, на його думку свідчать про незаконність і необґрунтованість ухвалу суду першої інстанції про повернення позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції постановлено законну і обґрунтовану ухвалу, у зв`язку з чим підстав для її скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує. На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.315, ст.ст.316 321, 322, 325 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2019 року по справі №212/9431/18 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у строки. які визначено ст..329 КАС України. Повний текст судового рішення складено 14.04.2020р. Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк