Постанова 4850 № 200/9609/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року справа №200/9609/19-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Гаврищук Т.Г., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року (повне судове рішення складено 28 жовтня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/9609/19-а (суддя в І інстанції Стойка В.В.) за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: В липні 2019 року представник позивача Гуревич Р.Г. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення (далі - Управління), в якому разом з іншим просив: зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з травня місяця 2016 року по серпень місяць 2018 року із урахуванням компенсації, яка проводиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III) та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.10.2019 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням з 01.08.2016 по 31.08.2018. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 страхові регресні виплати за період з 01.08.2016 по 31.08.2018. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. 17.10.2019 до місцевого суду представником позивача було надано заяву про ухвалення додаткового судового рішення, згідно змісту якого зазначено, що позовна вимога про виплату заборгованості саме з урахуванням компенсації, яка проводиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, вирішена не була. Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Управління виплатити позивачу компенсацію, яка проводиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, - відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати додаткове рішення місцевого суду, посилаючись на порушення останнім норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги стверджується, що нормативне регулювання спірних правовідносин не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Встановивши під час розгляду справи, що саме Управління незаконно припинило нарахування позивачу страхових виплат за відповідний період, суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення від 28 жовтня 2019 року дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення нарахування та виплати страхових виплат із урахуванням компенсації втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Всі особи, які беруть участь в справі, до апеляційного суду не прибули, тому апеляційне провадження здійснено в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні вимог в частині зобов`язання Управління виплатити позивачу компенсацію, яка проводиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку № 159, місцевий суд зазначив, що компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 01.08.2016 по 31.08.2018 повинна бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому здійсниться виплата основної суми заборгованості. Поряд з цим, адміністративний спір підлягає вирішенню за фактом своєї наявності та не може бути врегульованим на майбутнє, тому такі позовні вимоги є передчасними. Колегія суддів з такими висновками не погоджується, виходячи з такого. При нарахуванні компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати слід керуватися Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат» (далі - Закон № 2050-III), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів в зв`язку з порушенням строків їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 (далі - Порядок № 159). Стаття 1 Закону № 2050-III визначає, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до статті 2 Закону № 2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Згідно з п. 3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат); соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо); стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення). Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 7 листопада 2012 року № 6-131цс12. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. У такому випадку правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Використане у ст. 3 Закону № 2050-ІІІ та п. 4 Порядку № 159, формулювання щодо обчислення компенсації, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення. Отже, основною умовою для виплати громадянину компенсації передбаченої ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Водночас компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення. Водночас, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст. 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень наведеного Порядку, дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені. Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом України у постановах від 19 грудня 2011 року (справа № 6-58цс11), від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16), та Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17). Таким чином, апеляційна скарга представника позивача підлягає задоволенню, а позовні вимоги ОСОБА_2 про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати індексації щомісячних страхових виплат з 01.08.2016 по 31.08.2018 з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати - задоволенню. Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати додаткове рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нову додаткову постанову про задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_2 заборгованість по щомісячним страховим виплатам із урахуванням компенсації, яка проводиться відповідно до Закону № 2050-III та Порядку №

159. Розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 139 КАС України апеляційним судом не здійснюється. Керуючись статтями 139, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника позивача Гуревича Родіона Геннадійовича - задовольнити. Додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року у справі № 200/9609/169-а - скасувати. Прийняти нову додаткову постанову. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Костянтинівського міського відділення виплатити ОСОБА_2 компенсацію, яка проводиться відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Повне судове рішення - 14 квітня 2020 року. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. В. Сіваченко Судді А. А. Блохін Т. Г. Гаврищук