Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 263/1435/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2020 року справа №263/1435/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2020 року у справі № 263/1435/20 (головуючий І інстанції Ікорська Є.С.) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Короля Геннадія Павловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії ЕАК №1973732 від 14 січня 2020 року поліцейського роти №4 1-го батальйону УПП в Донецькій області ДПП рядового поліції Короля Г.П. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постанова відповідача є незаконною, оскільки позивач не здійснював інкримінованого йому правопорушення, а сумлінно додержувався ПДР України. При винесенні постанови порушені вимоги ст. 280 КУпАП. Відповідно до ст. 278 КУпАП його не сповістили про місце та час розгляду справи. Крім того, позивача позбавили можливості на ознайомлення із матеріалами справи. Працівники поліції безпідставно не допустили до участі у розгляді справи адвоката позивача, чим порушили його право на захист. Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Постанова відповідача є незаконною, оскільки позивач не здійснював інкримінованого йому правопорушення, а сумлінно додержувався ПДР України. Позивача позбавили можливості на ознайомлення із матеріалами справи та безпідставно не допустили до участі у розгляді справи адвоката позивача, чим порушили його право на отримання юридичної допомоги, що є порушенням ст. 268 КУпАП. Суд першої інстанції безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного провадження. Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, не отримував ухвалу суду про відкриття провадження у справі. Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановила наступне. Фактичні обставини справи. Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення від 14 січня 2020 року серії ЕАК № 1973732 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Nissan LEAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , проїхав перехрестя проспекту Миру та провулку Нахімова у місті Маріуполі на заборонений «жовтий» сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3 «ґ» ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому жодного доказу, який би спростував факти, викладені в постанові, суду не надано, наявність події та складу адміністративного правопорушення підтверджені, тому підстав для скасування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та визнання її протиправною не встановлено. Оцінка суду. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством. Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію". Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Відповідно до вимог статті 40 Закону України "Про Національну поліцію" поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123,статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до ст. 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Наявні в матеріалах справи докази: відео з нагрудного реєстратора інспектора, - підтверджують вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, (на освітленій ділянці дороги по проспекту Миру у місті Маріуполі транспортний засіб «Nissan LEAF» перетинає регульоване перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофору). Між тим, згідно пункту 9 розділу ІІІ Інструкції передбачено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відповідності до частини другої статті 271 КУпАП інтереси потерпілого може представляти представник - адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Право на захист особи, що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, гарантоване пунктом 3 (с) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що включає право захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя. Відповідно до усталеної практики у справах щодо України, поняття «кримінальне правопорушення» в практиці ЄСПЛ має автономне тлумачення, та кримінально-правова суть визнається не лише стосовно Кримінального кодексу, а й Кодексу про адміністративні правопорушення (Рішення від 6 вересня 2005 року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 53 та від 21 жовтня 2010 року у справі «Корнєв і Карпенко проти України» (Kornev and Karpenko v. Ukraine). Судом апеляційної інстанції під час дослідження відеозапису, наявного в матеріалах справи встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 виявив бажання скористатись правовою допомогою, про що зробив відповідну заяву відповідачу. На місце розгляду справи прибув адвокат позивача, проте працівники поліції не допустили його до розгляду справи, зазначивши про відсутність у нього повноваження на представлення інтересів позивача, оскільки ним не надано договір про надання правової допомоги. Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України. Повноваження адвоката на участь у розгляді справи підтверджуються довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. До ордера обов`язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката або обмеження його прав на вчинення окремих дій як захисника. Витяг засвідчується підписами сторін. Якщо особа є суб`єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, у розгляді справи про адміністративне правопорушення може брати участь адвокат, який призначений Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Зазначений адвокат має права, передбачені частиною першою цієї статті та іншими законами. Повноваження адвоката, призначеного Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги, підтверджуються дорученням, що видається Центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Аналіз вказаної норми свідчить, що повноваження адвоката при розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть бути підтверджені довіреністю на ведення справи, посвідченою нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності, або ордером чи дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором про надання правової допомоги. Тобто, надання договору про надання правової допомоги не є обов`язковою умовою для підтвердження повноважень захисника при участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, згідно змісту ст. 271 КУпАП захисником у розгляді справи про адміністративне правопорушення може бути не тільки адвокат, а й інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. До того ж, працівник поліції, маючи сумнів щодо належності підтвердження повноважень захисника позивача, не був позбавлений можливості відкласти розгляд справи на інший час або дату, з метою надання позивачу та його представнику часу для складання договору або укладення довіреності, ордеру тощо. Відтак, суд вважає, що інспектором поліції не було вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги. Суд наголошує , що такі дії інспектора грубо порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності , що в свою чергу є порушенням порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а. Суд зауважує, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Враховуючи, що відповідачем було порушено порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення, постанова відповідача про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню навіть за наявності належних доказів здійснення такого правопорушення. Отже, встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим ст. 2 КАС України, в зв`язку з чим висновок суду першої інстанції про відповідність оскаржуваної постанови вимогам ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення є помилковим. Крім того, матеріали справи не містять доказів на підтвердження обізнаності позивача про дату, час і місце судового засідання, та доказів отримання позивачем ухвали про відкриття провадження у справі. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції не дотримано вимоги ст. 268 КАС України, оскільки позивача належним чином не повідомлено про розгляд цієї справи. Суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини стосовно повідомлення сторін при вирішенні спору щодо їх прав та обов`язків цивільного характеру. У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2018 року у справі "Созонов та інші проти України", зазначено, що на національні суди покладається обов`язок чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення (параграф 8). Суд зауважує, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи наведене, суд вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню. Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Відповідно до положень ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2020 року у справі № 263/1435/20 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 лютого 2020 року у справі № 263/1435/20 скасувати. Позов ОСОБА_1 до поліцейського роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Донецькій області Короля Геннадія Павловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити. Постанову серії ЕАК №1973732 від 14 січня 2020 року поліцейського роти №4 1-го батальйону УПП в Донецькій області ДПП рядового поліції Короля Геннадія Павловича про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 425 грн - скасувати. Справу про адміністративне правопорушення - закрити. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 14 квітня 2020 року та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає. Повне судове рішення виготовлено 14 квітня 2020 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв