Постанова 4824 № 381/1943/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 381/1943/19 Головуючий у суді першої інстанції: Ковалевська Л.М. № апеляційного провадження: 22-ц/824/822/2020 Головуючий: Гаращенко Д.Р. 12 лютого 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі: Головуючого судді Гаращенка Д.Р. суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. при секретарі Гавриленко М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року у справі за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення пені та 3% річних і інфляційних витрат, ВСТАНОВИЛА: У травні 2019 року ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, стягнення пені та 3% річних і інфляційних витрат. Просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київської області АТ «Ощадбанк» 3% річних та інфляційні втрати на загальну суму 73 893,27 гривень; Стягнути з ОСОБА_1 пеню за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 26.02.2019 за період з 26.02.2016 по 12.12.2018 в розмірі 94 613,43 гривень, та звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 20.08.2008 №12963, посвідчений приватним нотаріусом Фастівського районного нотаріального округу Чернишовою О.А., та зареєстрованим в реєстрі за № 2977, укладеного між АТ «Ощадбанк» та ОСОБА_1 , а саме - двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 м. кв. та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною реалізації предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку предмета іпотеки, здійснити погашення заборгованості 20.08.2008 №3772 перед ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» на загальну суму 226 689,96 грн., що включає в себе: 152 796,69 грн. - загальна сума заборгованості за кредитом (по основному боргу); 59 143,04 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу з лютого 2016 року по лютий 2019 року; 14 750,23 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених сум по кредиту з лютого 2016 року по лютий 2019 року. Вирішити питання про розподіл судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.08.2008 між ВАТ «Державна ощадний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 3772, за умовами якого, AT «Ощадбанк» надало ОСОБА_1 кредит на споживчі цілі у розмірі 235 000,00 гривень строком на 10 років з терміном остаточного погашення не пізніше 20.08.2018 під 20.5% річних. 31.03.2011 між Банком та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір №1 до Кредитного договору, яким змінено термін остаточного погашення кредиту - не пізніше 20.08.2023. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між AT «Ощадбанк», та ОСОБА_1 20.08.2008 укладено Іпотечний договір № 12963, відповідно до якого, предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_2 . Загальною площею 44,1 м. кв. 31.03.2011 року між AT «Ощадбанк», Позичальником та ОСОБА_2 укладено Договір поруки від №13615. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надав позичальнику ОСОБА_1 кредит розмірі 235 000,00 гривень. У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, несплатою чергових платежів по кредиту та процентам, АТ «Ощадбанк» звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 211 629,15 гривень. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року по справі №381/4232/14-ц позов Банку задоволено в повному обсязі. Рішення набрало законної сили 06 жовтня 2014 року. Ухвалою від 17 грудня 2014 року розстрочене виконання рішення суду про стягнення заборгованості в сумі 211 629,15 гривень строком на три роки по 5 878,60 гривень. Протягом всього часу ОСОБА_1 порушував умови наданої судом розстрочки. На даний час, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у справі №381/4232/14-ц фактично не виконано, заборгованість за кредитним договором, в тому числі і в розмірі визначеному судом не погашено. 17 листопада 2014 року між Банком та Позичальником укладено додатковий договір № 2 до Кредитного договору, яким внесені зміни до умов кредитування, а саме п.5.2 Кредитного договору викладено в наступній редакції: «За порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми Кредиту з 17 листопада 2014 року Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05616 % від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення». Сума пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за кредитним договором станом на 26.02.2019 за період з 26.02.2016 по 12.12.2018 становить 94 613,43 гривень. Станом на 26.02.2019 три відсотки річних та інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості складають суму 73 893,27 грн. та включають в себе: 59 143,04 гривень - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу з лютого 2016 року по лютий 2019 року; 14 750,23 гривень - загальна сума 3% річних від прострочених сум г кредиту з лютого 2016 року по лютий 2019 року. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» задоволено частково. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу, на те що іпотечна вимога на адресу відповідача не надходила, судом першої інстанції порушені права дитини, оскільки звернувши стягнення на квартиру у якій проживає та зареєстрований неповнолітній син ОСОБА_1 . Апелянт зазначив, що відповідно до рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2014 року позивачу відмовлено у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 3772 від 20.08.2008 року на предмет іпотеки. На підтвердження своєї позиції, апелянт посилається на висновки Верховного Суду України у справі № 6-1206цс15, №6-2631цс15, відповідно до яких положення ст. 625 ЦК України не поширюються на спірні правовідносини та не застосовуються у спорах, що виникають після винесення рішення суду про стягнення боргу. Згідно висновків постанови ВСУ від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15, правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватись норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 ЦПК України). Апелянт вважає, що суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі за позовною вимогою про стягнення на предмет іпотеки відповідно до ч.1 п. 3 ст. 255 ЦПК України. Просив рішення від 30.09.2019 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Державний ощадний банк» та закрити провадження у справі стосовно позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру. Судом першої інстанції встановлено, що 20 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3772, згідно якого останньому надано кредит на споживчі цілі у розмірі 235 000,00 грн. строком на 10 років з терміном остаточного погашення не пізніше 20.08.2018 під 20,5 % річних (а.с.18-19). В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитний договором, між AT «Ощадбанк» та ОСОБА_1 20.08.2008 було укладено Іпотечний договір № 12963, відповідно до якого, предметом іпотеки є двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 м. кв. Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується договором дарування частини квартири від 04.10.2002 №7987 та свідоцтвом про право власності на житло від 17.04.2001 №3018 (а.с.26-28). 31 березня 2011 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору № 3772 від 20 серпня 2008 р. яким зокрема змінено термін остаточного погашення кредиту - не пізніше 20.08.2023 та Додатковий договір №1 до іпотечного договору № 12963 від 20.08.2008, укладено договір поруки №13615 ((а.с.20-30). За кредитним договором, договором поруки та договором іпотеки виникли зобов`язання: у Банку - надати ОСОБА_1 , кредит у розмірі, встановленому Кредитним договором; у ОСОБА_1 , - повернути отримані ним кредитні кошти у встановлена Кредитним договором строк, починаючи з місяця наступного за звітним частково погашати заборгованість за кредитом, сплачувати відсотки, повернути одержані кошти в строк визначений договором, а також сплатити пеню та штрафні санкції (разі їх наявності); у ОСОБА_2 , - нести фінансову відповідальність у разі невиконання Боржником умов Кредитного договору. Банк виконав свої зобов`язання за кредитним договором та надати позичальнику кредит розмірі 235 000,00 гривень. Відповідачем ОСОБА_1 систематично порушувались умови кредитного договору. Несвоєчасне виконання зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів (повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом) протягом строку дії кредитного договору призвело до виникнення заборгованості. 13 червня 2014 року на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено лист - вимогу №53/08/143, а фінансовому поручителю ОСОБА_2 лист-повідомлення №53/08/144, якими Банк повідомляв про невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором, про наявність і розмір простроченої заборгованості, а також про відкликання всієї суми кредиту вразі не погашення наявної простроченої заборгованості не пізніше 30 днів з дати направлення даних листів (а.с.36-39). Жодного реагування на листи повідомлення з боку відповідачів до банку не надійшло. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено (а.с.40). Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.12.2014 року в задоволені позову ПАТ «Державний ощадний банк України» про звернення стягнення на майно в предмет іпотеки відмовлено (а.с. 42-43). Ухвалою суду від 17.12.2014 заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення - задоволено (а.с. 41). Розстрочено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2014 року строком на три роки по 5 878,60 гривень щомісячно (а.с.41). Проте ОСОБА_1 ухвалу суду щодо наданої розстрочки не виконував. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ПАТ «Державний ощадний банк України» задоволено (а.с.44-46). Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 09 вересня 2015 року рішення Апеляційного суду Київської області від 31 березня 2015 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до цього суду (а.с.46-47). Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року залишено без змін (а.с.48-50). Станом на 26.02.2019 три відсотка річних та інфляційні втрати від прострочених сум заборгованості складають суму 73 893,27 грн. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції вважав, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України, що зазначено в постанові ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017 року. Суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку позивач звернувся до суду в цій справі не з вимогою про стягнення з відповідачів цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення. 17.01.2020 року представник АТ «Ощадбанк» адвокат Щербак Н.В. подав відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, рішення є законним та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились про день, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи. Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів встановила, що 20 серпня 2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3772, згідно якого останньому надано кредит на споживчі цілі у розмірі 235 000,00 грн. Банк зобов`язання за кредитним договором виконав. ОСОБА_1 систематично порушував умови кредитного договору. Несвоєчасно виконував зобов`язань щодо сплати щомісячних платежів протягом строку дії кредитного договору, що призвело до виникнення заборгованості. 13 червня 2014 року на адресу ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направлено лист - вимогу №53/08/143, а фінансовому поручителю ОСОБА_2 лист-повідомлення №53/08/144, якими Банк повідомляв про невиконання Позичальником зобов`язань за Кредитним договором та про наявність і розмір простроченої заборгованості, а також про відкликання всієї суми кредиту вразі не погашення наявної простроченої заборгованості не пізніше 30 днів з дати направлення даних листів (а.с.36-39). Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що банк не надсилав лист - вимогу про погашення суми заборгованості за кредитним договором, зокрема і за іпотечним договором, що спростовується наявними в матеріалах справи доказами. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26.09.2014 стягнуто з ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" заборгованість за кредитним договором №3772 від 20.08.2008 року у сумі 211 629,15 гривень (двісті одинадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 15 коп.) та судові витрати в сумі 2116,29 гривень (а.с.40). Ухвалою суду від 17.12.2014 року розстрочено виконання рішення від 26.09.2014 року за заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розстрочку виконання рішення (а.с.41). Станом на 26.02.2019 року відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості складає 73 893,27 грн. та включають в себе: 59143,04 грн. - загальна сума інфляційних втрат від прострочених сум заборгованості по основному боргу з лютого 2016 року по лютий 2019 року; 14 750,23 грн. - загальна сума 3% річних від прострочених суми кредиту з лютого 2016 року по лютий 2019 року (а.с. 8-15). Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від прострочення суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України). Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України) Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» , що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Стягнення заборгованості за основним зобов`язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов`язання. Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 грудня 2015 року після перегляду справи Вищим спеціалізованим судом України від 09 вересня 2015 року рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2014 року залишено без змін (а.с.48-50). Судом першої інстанції встановлено та не заперечується самим ОСОБА_1 про невиконання ним ухвали від 17.12.2014 року про розстрочку заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що оскільки рішенням суду було стягнуто заборгованість за кредитним договором, тому відсутні підстави для подачі такого позову повторно та для нарахування пені та відсотків. Колегія суддів звертає увагу, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другої статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України, що зазначено в постанові ВСУ у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017 року. Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством, що випливає із змісту норми ст. 593 ЦК України, ст.ст. 7 і 33 Закону України «Про іпотеку». Велика Палата звернула увагу на те, що позивач набув право вимоги до боржників за укладеними з ними кредитними договорами та реалізував це право вимоги, звернувшись до суду, рішення якого про стягнення на його користь заборгованості не виконані. Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на висновки Верховного Суду України у справі № 6-1206цс15, №6-2631цс15, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам даної справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що в даному випадку позивач звернувся до суду не з вимогою про стягнення з відповідачів цієї ж суми заборгованості, а саме для звернення стягнення на предмет іпотеки у межах забезпечення відповідачем виконання основного зобов`язання, для чого є необхідним судове рішення. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що пункт 5.2 кредитного договору викладеного в наступній редакції: «За порушення взятих на себе зобов`язань по поверненню основної суми кредиту з 17 листопада 2014 року Позичальник зобов`язується сплатити на користь Банку пеню в розмірі 0,05616% від суми несплаченого платежу, за кожний день прострочення, що в даному випадку становить 94 613,43 гривень, та є фактично більшим чим половина суми боргу, є несправедливим, суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків відповідача як споживача послуг банку, оскільки така умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків суми боргу -168 506,70 гривень) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Також колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо зменшення розміру нарахування пені. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив права дитини звернувши стягнення на квартиру як на предмет іпотеки у якій зареєстрований та постійно проживає неповнолітній син ОСОБА_1 ОСОБА_3 колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 2 частини першої статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд, за заявою іпотекодержателя, виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Статтею 109 Житлового кодексу УРСР передбачено, що звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства можна дійти висновку, що наявність зареєстрованих неповнолітніх осіб не перешкоджає зверненню стягнення на нерухоме іпотечне майно боржника. Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Колегія суддів встановила, що підставою даного позову є невиконання ОСОБА_1 умов кредитного договору виконання якого забезпечено іпотечним договором. Сторони вказаних договорів є ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк». Власником предмета іпотеки є ОСОБА_1 . Неповнолітній син ОСОБА_1 не має права власності на предмет іпотеки, а має лише право користування у зв`язку із реєстрацією місця проживання в даній квартирі. Разом з тим, досліджуючи матеріали справи колегія суддів встановила, під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 надав Банку довідку від 22.07.2008 року № 2345 відповідно до якої у квартирі за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 44,1 м. кв. зареєстрований лише ОСОБА_1 (а.с. 104). Відповідно до п. 5.1.2 Розділу 5 Іпотечного договору, підписаного ОСОБА_1 останній підтвердив, що не існує прав, обтяжень та вимог інших осіб на предмет іпотеки. Банком вимоги про виселення мешканців квартири не висувались, тому відсутні підстави стверджувати, що даний позов стосується прав неповнолітнього сина ОСОБА_1 . Колегія суддів дослідивши кожен доказ окремо та в їх сукупності пришла до висновку, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують на законність та обґрунтованість рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 375, 381, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду з підстав визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 21 лютого 2020 року. Головуючий Д. Р. Гаращенко Судді Т. О. Невідома А. А. Пікуль