Ухвала КЦС ВС № 226/2756/19

У Х В А Л А Іменем України 09 квітня 2020 року м. Київ справа № 226/2756/19 провадження № 61-5708 ск 20 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач),Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, в якому просив суд визначити місцем проживання його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 жовтня 2005 року по 19 лютий 2018 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_1 . Від даного шлюбу подружжя має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До часу розірвання шлюбу їх родина була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_1 . До моменту розірвання шлюбу відповідачка покинула родину, місце її мешкання позивачу невідоме, цікавості до доді дитини не проявляє, незважаючи на те, що позивач не перешкоджає їй у спілкуванні з дитиною. На теперішній час між позивачем та відповідачем залишається юридично невизначеним питання про місце проживання дитини, існує спір. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої дитини громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком громадянином України ОСОБА_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з матеріального стану позивача, забезпеченості його власним упорядкованим житлом, позитивних відгуків, які його характеризують у побуті та за місцем служби, стану його здоров`я, ставлення до дитини, до її утримання та виховання, з урахуванням того, що відповідач власного житла не має, постійного доходу не має, разом з сином не мешкає, оскільки пішла з родини добровільно, а також надала добровільну згоду на проживання дитини у родині батька, крім того, враховуючи думку дитини, яка висловила категоричне бажання проживати разом з батьком, суд прийшов до висновку, що визначення місця проживання дитини разом з батьком не суперечить інтересам дитини. Крім цього, суд першої інстанції також врахував, що ОСОБА_1 під час розгляду справи надала заяву про розгляд справи за її відсутністю та наполягала на задоволенні вимог позовної заяви. Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову . Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору за подання апеляційної скарги. На виконання вказаної ухвали, ОСОБА_1 звернулась з клопотанням про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 11 лютого 2020 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року залишено без руху та надано заявнику строк для звернення до апеляційного суду з зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження. На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 11 лютого 2020 року, ОСОБА_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що вона не отримувала оскаржуване судове рішення, оскільки суд першої інстанції не направляв таке повідомлення за місцем її реєстрації, та фактично дізналася про зміст оскаржуваного судового рішення лише 15 січня 2020 року. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 08 жовтня 2019 року. Судове рішення мотивовано тим, що текст рішення суду першої інстанції було направлено на адресу фактичного проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ), яку відповідач зазначила у своїй заяві. Дане поштове відправлення було отримано нею 19 жовтня 2019 року, що підтверджується її особистим підписом, тому дана підстава для поновлення строку є неповажною. Оскільки клопотання про поновлення строку не містило поважних та обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, суд застосував положення пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. 30 березня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року, в якій скаржник просила скасувати це судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що копія рішення суду першої інстанції на адресу за якою зареєстрована ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , не направлялось. Відповідач ознайомилась з судовим рішенням 15 січня 2020 року. За адресою: вул. Стрітенська, 1, м. Мирноград, Донецька область, заявник зареєстрована не була. Крім того, відсутність можливості протягом тривалого часу ознайомитись з матеріалами справи має суттєве значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. При цьому, пропуск строку на апеляційне оскарження є незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушить принципу res judicata. Проте, суд апеляційної інстанції на доводи заявника уваги не звернув, не надав належної оцінки поданим доказам, не правильно послався на процесуальні норми, які регулюють порядок вручення судових рішень, у зв`язку з чим порушив її права. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Згідно із частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 ЦПК України і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження в порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Апеляційний суд зазначав, що відповідно до частини 1 статті 131 учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. Подавши заяву від 08 жовтня 2019 року з зазначенням адреси вул. Стрітенська, 1, м. Мирноград, відповідач повідомила свою поштову адресу, на яку суд першої інстанції направив копію оскаржуваного рішення. У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, на якому є підпис відповідача про отримання відправлення 19 жовтня 2019 року та відповідач не заперечував цього факту. Таким чином, копія рішення була отримана відповідачкою за місцем фактичного проживання, та не отримання додатково копії рішення за місцем реєстрації відповідача не має правового значення. Суд апеляційної інстанції врахував вимоги наведених норм закону, перевірив доводи заявника, на які він посилався як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження та, встановивши, що ці підстави є неповажними, оскільки рішення суду першої інстанції було направлено на зазначену адресу заявником у заяві та отримано нею 19 жовтня 2019 року, що підтверджується її особистим підписом, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність. Доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків з огляду на таке. Питання про поновлення строку для вчинення процесуальної дії вирішується судом у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження наявності передбачених законом обставин, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас за змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Ураховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надала належних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а переоцінка наданих суду апеляційної інстанції доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Зі змісту касаційної скарги, оскаржуваного судового рішення та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо його незаконності та неправильності. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За правилом статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись частинами четвертою та п`ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, У Х В А Л И В: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 19 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Мирноградської міської ради, про визначення місця проживання дитини відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявниці. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Сімоненко С. Ю. Мартєв Є. В. Петров