Постанова 4824 № 761/732/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/5273/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №761/732/20 13 квітня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року, постановлену під головуванням судді Саадулаєва А.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури, - в с т а н о в и в: 09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури визнано неподаною та повернуто позивачу. Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 14 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року про повернення його позовної заяви є незаконною, необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права. Посилався на те, що він звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. З урахуванням принципу диспозитивності він чітко визначив зміст правовідносин, що стали підставою для заявлених позовних вимог, а також надав фотокопії письмових доказів. При цьому підставою позову є незаконні рішення і дії органів досудового слідства, прокуратури, які порушили його права; предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди; відповідачами є органи державної влади - орган досудового розслідування та орган прокуратури. Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Таким чином, ним на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» правомірно не сплачувався судовий збір за подання позовної заяви. Судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що позовна заява не містить жодної інформації про спір з приводу трудових взаємовідносин та жодних вимог до роботодавця. Також в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції безпідставно послався на порушення ним вимог ч.4 ст.177 ЦПК України, яка визначає необхідність подання до позовної зави документів, що підтверджують сплату судового збору, так як він звільнений від сплати судового збору за подання вказаного позову на підставі закону. При цьому, судом не зазначено про необхідність сплачувати судовий збір та про його розмір. Крім того, підставою для залишення позовної заяви без руху стала погана якість поданих ним фотокопій письмових доказів. Разом з тим, нормами статей 175,177 ЦПК України не передбачено такої підстави для залишення позовної заяви без руху як «погана якість фотокопій письмових доказів» та/або «окремі копії є неналежної якості та є нечитабельними». Вказані питання можна вирішити на стадії підготовчого провадження та/або шляхом витребування/подання оригіналів документів на вимогу суду, тощо. У відповідності до вимог статті 353, 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві (заявникові), що є об`єктом апеляційного оскарження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. В позовній заяві просив суд: стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь майнову шкоду (збитки у формі не отриманого доходу додаткової заробітної плати) у сумі 48 422,00 грн., що завдану незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування Головного управління Національної поліції в місті Києві та Прокуратурою міста Києва; стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу на його користь моральну шкоду в розмірі 3 229 498,99 грн., що завдана незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування Головного управління Національної поліції в місті Києві та Прокуратурою міста Києва. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 травня 2018 року його було прийнято на посаду юриста Малого приватного підприємства «ДЖО» за трудовим договором та відповідно до наказу №13-00013. На вказану посаду він був прийнятий у зв`язку з тим, що є фахівцем у галузі кримінального права, а Мале приватне підприємство «ДЖО» є потерпілим від злочину та зазнало збитків від злочинів пов`язаних із привласненням коштів підприємства в розмірі 3 229 498,99 грн. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (уповноваженими особами) та невиконанням вимог спеціального Закону та посадових обов`язків службовими особами Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві під час здійснення виконавчого провадження ВП №48304119 з виконання рішення від 09.06.2015 року Господарського суду міста Києва в справі №910/11564/15 за наказом від 30.06.2015 року внаслідок чого збитки не відшкодовані. За домовленістю з директором підприємства та відповідно до наказу №13-00013 на період початку трудових відносин йому встановлено лише основну заробітну плату в розмірі посадового окладу - 3743,00 грн. При цьому за усною домовленістю, умови оплати праці можуть бути переглянуті в залежності від складності справи та інших обставин. У червні 2018 року ним, як представником потерпілого у кримінальному провадженні ЄРДР №12018100090012300, було складено та подано до Солом`янського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві заяву про злочин від 14.06.2018 року. Проте органом досудового розслідування не здійснено реєстрацію відомостей із заяви про злочин в ЄРДР протягом 24 годин та не розпочато досудове розслідування. Протиправність такої бездіяльності органу досудового розслідування встановлена ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.08.2018 року. Також вказував, що ним, як представником потерпілої особи, було подано начальнику органу досудового розслідування два клопотання від 22.08.2019 року та від 23.08.2019 року, які не були розглянуті. У вказаних клопотаннях він повідомляв про необхідність здійснити першочергові заходи, зокрема здійснити в порядку глави 15 КПК України тимчасовий доступ до виконавчого провадження ВП №48304119 з вилученням оригіналів документів та зведеного виконавчого провадження про стягнення з ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованості на користь фізичних та юридичних осіб з вилученням завірених копій документів, що стосуються вчинених дій та їх результатів в період з 30.07.2015 року по 01 листопада 2015 року. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 20.02.2019 року встановлено протиправну бездіяльність органу досудового розслідування та зобов`язано виконати імперативну норму ст.220 КПК України - розглянути подані ним клопотання №1 та №2. Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 02.07.2019 року визначено строки для вчинення процесуальних дій слідчим у кримінальному провадженні ЄРДР №12018100090012300. 10 липня 2019 року слідчим суддею Солом`янського районного суду міста Києва розглянуто його клопотання про тимчасовий доступ до документів виконавчого провадження ВП №48304119 та постановлено ухвалу, якою встановлено, що документи виконавчого провадження знищено через закінчення строку зберігання. Таким чином тривала незаконна (протиправна) бездіяльність органу досудового розслідування сприяла знищенню письмових доказів у кримінальному провадженні ЄРДР №12018100090012300. Результатом досудового розслідування кримінального провадження ЄРДР №12018100090012300, що здійснювалося протягом року органом досудового розслідування Національної поліції під процесуальним керівництвом прокурорів Київської місцевої прокуратури №9 є завершення строків досудового розслідування - слідчим винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі абз.14 ч.1 ст.284 КПК України. Внаслідок протиправної бездіяльності та відсутності дій спрямованих на виконання завдань кримінального провадження з вини органів досудового розслідування та органів прокуратури не було отримано прогнозованого та єдиного можливого результату у кримінальному провадженні. У зв`язку з вчиненням ним всіх можливих процесуальних дій для отримання додаткової заробітної плати він склав та подав на розгляд роботодавцю доповідну записку від 10.10.2019 року про призначення та виплату йому додаткової заробітної плати у сумі 48 422,00 грн. у листопаді 2019 року. Проте директором підприємства було відмовлено йому у нарахуванні та виплаті додаткової заробітної плати у формі надбавки в сумі 48 422,00 грн. Отже, у листопаді 2019 року внаслідок незаконної бездіяльності органу досудового розслідування та органу прокуратури він зазнав майнової шкоди (збитків), оскільки не отримав дохід у формі додаткової заробітної плати в сумі 48 422,00 грн., які безумовно отримав би за звичайних обставин, в разі дотримання відповідачами норм КПК України та якби його права, як представника потерпілого у кримінальному провадженні, не були б порушені. Крім того, вказував, що внаслідок незаконної бездіяльності органу досудового розслідування та органу прокуратури йому завдано також моральну шкоду, яку він оцінив в сумі 3 229 498,00 грн. Також в позовній заяві вказав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» а також зазначив, що обсяг доказів є надмірним та наявний у розпорядженні учасників справи. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано йому строк для усунення недоліків. В ухвалі зазначено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175,177 ЦПК України, оскільки окремі копії додані до позовної заяви є неналежної якості та є нечитабельними, що не надає суду можливості перевірити зазначені в них відомості, зокрема: заява про злочин (а.с. 29-40), супровідний лист про направлення матеріалів (а.с. 41); клопотання №1 (а.с.44-47); клопотання №2 (а.с. 48-51); скарга в порядку ст. 303 КПК (а.с. 57-61); клопотання №3 (а.с. 63-65); скарга в порядку ст. 308 КПК України (а.с. 69-72); скарга про протиправну бездіяльність (а.с. 74-78); інформація про розгляд скарги (а.с. 73); заява про злочин і бездіяльність (а.с. 80-87); інформація про опрацювання заяви (а.с. 88); нечитабельні реквізити документу (а.с. 89-90); клопотання (а.с. 97-98); нечитабельні реквізити документу (а.с. 99); скарги (а.с. 100-106); нечитабельні реквізити документів (а.с. 107-110); скарга (а.с. 111-112). Копію ухвали про залишення позову без руху було отримано позивачем 20 січня 2019 року. На виконання вимог ухвали позивачем було подано до суду заяву про усунення недоліків та електронні копії документів. Також ОСОБА_1 повідомив, що оригінали документів, копії яких направлено до суду разом з позовною заявою, є в його розпорядженні. Крім того, додатково повідомив, що відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу. Визнаючи позовну заяву неподаною та, повертаючи її позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі. Зі змісту позову та правовідносин сторін вбачається, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом для захисту своїх трудових прав, а тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.13 ч.2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на позивача. Крім цього, як вбачається з наданих позивачем до позову копій документів, окремі копії є неналежної якості та є нечитабельними, що не дає суду можливості перевірити зазначені в них дані, зокрема: скарга без номера, подана в порядку ст. 308 КПК України, скарга на бездіяльність слідчого, подана в порядку ст. 303 КПК України, клопотання №2 в порядку п.4 ч.1 ст. 56, 91-93, ст. 220 КПК України. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 стало, зокрема те, що окремі копії документів, подані позивачем до позовної заяви , є неналежної якості та є нечитабельними, що унеможливлює перевірку судом зазначеної в них інформації. Статтею 175 ЦПК України встановлено форму та зміст позовної заяви. Згідно ч.1 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Частиною 3 ст.175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. У відповідності до ч.4 ст.175 ЦПК України, якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. Також підставою для повернення позовної заяви стало не виконання позивачем вимог ч.4 ст.177 ЦПК України. Частиною 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У частинах першій,третій статті 185 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. З матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 20 січня 2020 року ОСОБА_1 подано до суду заяву про усунення недоліків, надано електронні копії документів. Також позивач повідомив, що оригінали документів, копії яких направлено до суду разом з позовною заявою, є в його розпорядженні. Посилаючись на невиконання позивачем вимог ухвали від 20 січня 2020 року, суд першої інстанції не врахував вимоги статті 189 ЦПК України, яка визначає, що завданнями підготовчого провадження є: визначення обставин справи, які підлягають встановленню, зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно вимог ч.2 ст.197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема, з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про визнання позовної заяви неподаної та повернення її позивачу, так як обставини та питання, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху та в подальшому для її повернення, можуть бути вирішені в підготовчому засіданні. Відповідно ч.3 ст. 13 ЦПК України, позивач розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Позивач в позовній заяві зазначив найменування суду першої інстанції, до якого подається заява, повне найменування та місцезнаходження учасників справи, ціну позову, зміст свої позовних вимог, докази, якими вони підтверджуються, виклав обставини справи так як вважав за потрібне, навів перелік документів, що додаються, вказав про вжиття заходів досудового врегулювання спору, які не дали позитивного результату, підтвердив, що ним не подано позову до іншого суду до цих же відповідачів, з тим самим предметом та з тих самих підстав, надав копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості відповідачів, також вказав, що оригінали документів, копії яких направлено до суду разом з позовною заявою, є в його розпорядженні та будуть надані на вимогу суду, що відповідає ст.ст.95,175,177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви. Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення позивачу з підстав ненадання копій документів належної якості. Також колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставного повернення позовної заяви з підстави не сплати позивачем судового збору, виходячи з наступного. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури. Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про те, що позивач звернувся із вказаним позовом до суду для захисту своїх трудових прав, так як позивач не перебував у трудових відносинах з відповідачами у даній справі. Підставою даного позову є незаконні рішення і дії органів досудового слідства, прокуратури, які, на думку позивача, порушили його права. Предметом позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, при цьому відповідачами вказано орган досудового розслідування та орган прокуратури. Відповідно до п.13 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Вказану правову підставу звільнення від сплати судового збору позивач зазначав в позовній заяві та заяві про усунення недоліків. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної про те, що позивач не мав сплачувати судовий збір за подання цієї позовної заяви. З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 а у зв`язку з несплатою ним судового збору. Крім того, у відповідності до ч.2 ст.185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановлюється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Залишаючи позов без руху, судом першої інстанції лише викладено зміст ч.4 ст.177 ЦПК України, проте не вказано, що позовна заява залишається без руху з підстав не сплати судового збору та не зазначено точної суми судового збору, яку необхідно сплатити. Враховуючи те, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху судом першої інстанції не вказано про необхідність сплати судового збору позивачем та не зазначено його розмір, суд не мав права повертати позовну заяву з підстав не сплати позивачем судового збору. Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 07 лютого 2020 року про повернення позовної заяви скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві, Прокуратури міста Києва, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві, третя особа: Мале приватне підприємство «ДЖО» про відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням і діями органів досудового слідства, прокуратури направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: