Постанова Харківський апеляційний суд № 621/3471/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 13 квітня 2020 року м. Харків справа № 621/3471/19 провадження № 22-ц/818/2261/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання неповнолітньої доньки за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року, постановлене під головуванням судді Бібіка О.В., в залі суду в м. Зміїв, Харківської області, - в с т а н о в и в: В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання доньки, в якому просила суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі ј частини усіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та додаткові витрати на утримання неповнолітньої доньки в розмірі 24 275,00 грн. Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 28 листопада 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог про стягнення додаткових витрат скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в цій частині позов задовольнити, стягнути з відповідача на її користь додаткові витрати на утримання дитини в розмірі 24 275,00 грн. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Судом першої інстанції не було надано належної оцінки тому факту, що до суми додаткових витрат позивачем віднесені витрати на платне навчання доньки в спеціалізованій гімназії за межами місця постійного проживання та у вищому навчальному закладі. Витрати на навчання дитини сплачені позивачем самостійно. Суд першої інстанції під час ухвалення постанови не застосував до спірних правовідносин принцип рівності батьків в утриманні дитини. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 04 березня 2020 року відповідно до ст. 369 ЦПК України розгляд справи був призначений в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 75). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року в частині стягнення аліментів сторонами не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається. Частково задовольняючи позов та стягуючи з відповідача на користь позивача ј частку всіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття, суд першої інстанції виходив з рівності обов`язків батьків на утримання дитини та майнового положення відповідача. Навчання у гімназії та вищому навчальному закладі не відноситься до особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Позивачем не доведено, що навчання доньки в двох навчальних закладах викликане розвитком певних здібностей дитини. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 03 жовтня 2001 року між сторонами зареєстровано шлюб, який рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20 жовтня 2014 року було розірвано (а.с.7). Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8). ОСОБА_3 зареєстрована та проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 (а.с. 10, 12). ОСОБА_1 працює на підприємстві Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго» на посаді машиніста насосних установок 3 розряду, загальна сума її доходу за період з травня 2019 року по жовтень 2019 року становила 61 238, 64 грн. (а.с. 14). ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки сплачуються в добровільному порядку з 01 вересня 2014 року. ОСОБА_2 працює на підприємстві Зміївська ТЕС ПАТ «Центренерго», загальна сума його доходу за період з січня 2019 року по грудень 2019 року становила 322 526, 75 грн., з яких утримано аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання доньки в розмірі 64 908,51 грн. (а.с. 14). ОСОБА_2 на своєму утриманні має мати - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та батька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має II групу інвалідності та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 45, 46, 48, 49, 50). З 01 вересня 2018 року ОСОБА_3 навчалася в спеціальній економіко-правовій школі I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови при Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія». Вартість навчання становила 31 200,00 грн. на рік (а.с. 13). З 2019 року ОСОБА_3 навчається в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» за освітньою програмою «бізнес-економіка» з метою здобуття вищої освіти за ступенем бакалавр. Вартість навчання становить 16 800,00 грн. на рік (а.с. 17). ОСОБА_3 страждає розладом зору, діагноз - міопія високого ступеню обох очей (а.с. 22). 06 вересня 2018 року в медичному закладі ОСОБА_3 було проведено обстеження стану зору. Позивачем за дане обстеження було сплачено 550,00 грн., на підтвердження чого матеріали справи містять відповідну квитанцію (а.с. 21). Як на підставу позовних вимог про стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, ОСОБА_1 посилалася на те, що наявні підстави для стягнення з відповідача на її користь додаткових витрат на дитину, пов`язаних з розвитком здібностей дитини та станом її здоров`я. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з вимогами частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Відповідно до вимог частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно. Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину. Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягає доведенню особою, яка пред`явила відповідний позов. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.2 ст. 78, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ч.6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати. Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття. Колегія суддів вважає, що відповідач, як батько дитини, зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину. Разом з тим витрати на навчання ОСОБА_3 успеціальній економіко-правовій школі I-III ступенів з поглибленим вивченням іноземної мови при Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» та в Харківському гуманітарному університеті «Народна українська академія» не можна вважати додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України. Даних про наявність будь-яких особливих здібностей дитини, в тому числі до вивчення іноземних мов, - матеріали справи не містять. Навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини. Витрати, пов`язані з проведенням обстеження стану зору ОСОБА_3 в розмірі 550,00 грн. є додатковими витратами на дитину, в яких зобов`язаний брати участь відповідач. Ці витрати забезпечували потреби дитини, оскільки ОСОБА_3 страждає розладом зору, діагноз - міопія високого ступеню обох очей. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов до висновку про відсутність підстав для стягнення додаткових витрат на дитину. Колегія суддів вважає, що у даній справі додатковими витратами на дитину, в яких має брати участь батько, є лише витрати ОСОБА_1 на проведенням обстеження стану зору дитини. Сімейний Кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. З урахуванням вказаного з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути додаткові витрати на дитину в сумі 275,00 грн. (50% від 550,00 грн.). Відповідно до п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дитину підлягає зміні з ухваленням в цій частині рішення про стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на дитину в сумі 275,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог про стягнення додаткових витрат на дитину слід відмовити. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20 січня 2020 року в частині відмови у стягненні додаткових витрат на дитину - змінити. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину в сумі 275,00 грн. В задоволенні іншої частини вимог про стягнення додаткових витрат на дитину - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і, в силу п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: Судді:О.В. Маміна С.С. Кругова Н.П. Пилипчук