Постанова 4850 № 222/1602/19

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2020 року справа №222/1602/19 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу адвоката Некрасова Юрія Петровича на рішення Володарського районного суду Донецької області від 20 листопада 2019 року у справі № 222/1602/19 (суддя в 1 інстанції -Подліпенець Є.О.) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Рассолова Владислава Олексійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И В: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Рассолова В.О. (далі - відповідач). Позовні вимоги вмотивовані тим, що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 та ч.1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. (арк.справи 1-7) Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 20 листопада 2019 року у справі № 222/1602/19 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. В наслідок чого скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП і накладення на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень. Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 121 КУпАП - закрито. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 122 КУпАП залишити без змін, змінивши стягнення у виді штрафу в розмірі 340 (триста сорок) гривень на стягнення у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень. Позовну заяву ОСОБА_1 до Поліцейського роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Донецькій області Департаменту патрульної поліції Рассолова В.О. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 649560 від 26.08.2019 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП залишено без задоволення. (арк.справи 48-51) Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, а справу закрити. (арк.справи 78-81) Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач 26.08.2019 року о 13-13 год. рухався в м. Маріуполь по проспекту Будівельників - перехрестя бульвару Шевченка, керуючи транспортним засобом ГАЗ-САЗ 3507 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено», чим порушив 33 розділ ПДР України, а також в транспортному засобі відсутні бризковики, передбачені конструкцією даного транспортного засобу, чим порушив п. 31.4.7 «е» ПДР України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції, що визначено ч. 2 ст. 258 КУпАП. На підставі п. 10 Розділу ІІІ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказ Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Згідно ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Колегією суддів оглянуто відеозапис, наданий відповідачем, який також підтвердив факт, викладений у постанові про адміністративне правопорушення серії НК № 649560 від 26.08.2019 року, а зокрема факт того, що позивач, керуючи транспортним засобом - вантажний самоскид ГАЗ-САЗ 3507 ЗНГ , номерний знак НОМЕР_1 на регульованому перехресті здійснив поворот праворуч та здійснив рух вантажного транспортного засобу під знак 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено», чим порушив вимоги розділу 33 ПДР України. Розділом 33 Правил дорожнього руху України передбачені вимоги дорожніх знаків. Так, до заборонних знаків відноситься знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено». Забороняється рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т. (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машині механізмів. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками. Отже, факт порушення позивачем розділу 33 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні. Щодо порушення позивачем п. 31.4.7 е ПДР України, а саме керування транспортним засобом вантажним самоскидом ГАЗ-САЗ 3507 ЗНГ, н.з. НОМЕР_1 на якому відсутні передбачені конструкцією даного транспортного засобу бризковики, то відповідачем належних доказів з цього приводу суду як першої, так і апеляційної інстанції, не надано. Згідно п.6.8.13 ДСТУ 364962010 колісні транспортні засоби мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з - під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин. З дослідженого, відеозапису вбачається, що транспортний засіб під керуванням позивача, на задніх колесах містить пристрої захисту від викидання з - під коліс сторонніх предметів і бруду, ширина цих пристроїв візуально не менше ніж ширина встановлених шин. Відомості про те, що конструкцією транспортного засобу - вантажного самоскиду ГАЗ-САЗ 3507 ЗНГ передбачені бризковики, стороною відповідача не надано та матеріали справи не містять, а тому підстав вважати, що експлуатація даного транспортного засобу без бризковиків тягне порушення п. 31.4.7 е ПДР України і як наслідок відповідальність за ч.1 ст. 121 КУпАП у суду не має, в зв`язку з чим, підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП відсутні. Щодо невідповідності змісту відзиву відповідача обставинам справи, колегія суддів зазначає. Дійсно, перший абзац вступної частини відзиву містить дані іншої справи. Однак, колегія суддів зазначає, що в даному випадку з боку відповідача мала місце описка, яка не вплинула на оцінку фактичних обставин справи судом першої інстанції, а також не була врахована у рішенні суду першої інстанції. Зміст відзиву на позовну заяву, окрім зазначеного абзацу містить фактичні данні та суть скоєного правопорушення позивачем. Тому описка відповідача у відзиві не є підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції. Тому, колегія суддів дійшла висновку, що в діях ОСОБА_1 дійсно наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення вимог дорожнього знаку. Отже обставини, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи при апеляційному перегляді справи, тому колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Некрасова Юрія Петровича на рішення Володарського районного суду Донецької області від 20 листопада 2019 року у справі № 222/1602/19 - залишити без задоволення. Рішення Володарського районного суду Донецької області від 20 листопада 2019 року у справі № 222/1602/19 - залишити без змін. Повне судове рішення складено 13 квітня 2020 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.В. Гайдар Судді Е.Г. Казначеєв І.Д. Компанієць