Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/10444/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4344/20 Справа № 212/10444/19 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 212/10444/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П., суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони позивачка: ОСОБА_1 , відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, та відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 21 лютого 2020 року, яке ухвалене суддею Дехтою Р.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., звернулась до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (надалі ПАТ «Кривбасзалізрудком») про стягнення моральної шкоди, посилаючись на отримання нею професійного захворювання внаслідок роботи протягом тривалого часу в шкідливих умовах праці. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона, працюючи у відповідача в шкідливих умовах праці, отримала професійне захворювання, у зв`язку із чим, висновком МСЕК від 10.11.2015 року їй первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 25 % ХОЗЛ з 02 листопада 2015 року до 01 грудня 2016 року, з наступним переоглядом 01.11.2016 року. При наступних переоглядах у 2016-2017 роках відсоток втрати професійної працездатності було збільшено до 50%, з 01 листопада 2018 року визнано на безстроковий термін та визнано особою з інвалідністю третьої групи, безстроково. Висновком МСЕК від 30.07.2019 року ОСОБА_1 , при повторному переогляді, збільшено відсоток втрати професійної працездатності до 60 % з 15 липня 2019 року безстроково. Вважає, що у зв`язку з отриманим професійним захворюванням їй спричинено моральну шкоду, яка завдана з вини відповідача та підлягає відшкодуванню ним, а тому просила суд стягнути на її користь моральну шкоду з відповідача у розмірі 250 380,00 грн. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 79 999,00 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ПАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати у розмірі 799,00 грн. В апеляційній скарзі позивачкаОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., ставить питання про зміну рішення суду в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивачки, просить збільшити її розмір до заявленого нею у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності позивачка не має змоги вести звичне життя, вимушена постійно проходити курси лікування, не має можливості приділяти належної уваги своїй родині. Судом першої інстанції не повністю враховано, що позивачку, внаслідок отриманого професійного захворювання, постійно турбує приступоподібний кашель, задишка при мінімальному фізичному навантажені, щоденні приступи задухи, вона постійно відчуває головний біль, запаморочення, порушення сну, швидку втому. При цьому, наводить в апеляційній скарзі, як приклад, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року у справі № 210/5258/16-ц, якою з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 275 000 гривень, за умови що позивачем втрачено 100 % професійної працездатності. Також посилається на постанову Верховного Суду України від 12 грудня 2019 року по справі № 227/1240/17, якою визнано розумним та справедливим розмір грошової компенсації на відшкодування позивачці моральної шкоди, завданої смертю чоловіка в розмірі 300 000,00 гривень. В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту рішення, необ`єктивне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції стягнуто моральну шкоду в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості та судової практики. Факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Крім того, відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та отриманням позивачкою професійного захворювання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач ПАТ «Кривбасзалізрудком» просить залишити без задоволення апеляційну скаргу позивачки, задовольнити апеляційну скаргу відповідача та скасувати рішення суду. Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» - адвоката Колесниченко І.В. та представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Гузєва І.Г. надійшли заяви про розгляд справи без їх участі, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційних скарг та відзиву відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга позивачки, від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв І.Г., підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , у період з 01.02.1993 року по 22.04.2005 року, працювала підземним машиністом підіймальної машини шахти «Гвардійська» ШБУ ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та з 22.04.2005 року по 04.12.2015 року підземним машиністом підіймальної машини дільниці ГКР № 3 проходки шахти «ім. Леніна» ШБУ ВАТ "Криворізький залізорудний комбінат", ПАТ «Кривбасзалізрудком». 31.10.2019 року позивачка звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України (а.с. 56). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 16 липня 2015 року № 996 позивачці встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.) група В, ЛН першого-другого ступеню ( а.с.28). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 04 серпня 2016 року № 1062 позивачці встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень другої стадії (пиловий бронхіт другої ст., емфізема легень другої ст.) група В, загострення середнього ступеню важкості. ЛН другого ступеню ( а.с.34). Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії Українського НДІ промислової медицини від 21 червня 2019 року № 1041 позивачці встановлено професійне захворювання з діагнозом: хронічне обструктивне захворювання легень третьої стадії (пиловий бронхіт третьої ст., емфізема легень третьої ст.) група С, загострення середнього ступеню важкості. ЛН третього ступеня. Хронічне легеневе серце, НК першої стадії ( а.с.43). Відповідно до п. 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.10.2015 року, причинами виникнення профзахворювання є : перевищення гранично допустимого рівня та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу: умови праці машиніста підіймальної машини з повним робочим днем в підземних умовах, за концентрацією аерозоля переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, відноситься до 3 класу 2 ступеня шкідливості. переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, концентрація в мг/м3 : з вмістом кристалічного кремнію діоксиду у пилу від 10% до 70% - 4,4 мг/м3 при гранично допустимій до 2,0 мг/м3. Відповідно до п. 16 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12.10.2015 року, професійне захворювання виникло за таких обставинах: працюючи підземним машиністом підіймальної машини на дільниці ГКР №3 проходки шахти імені Леніна, з повним робочим днем у підземних умовах, виконувала роботи з керування підіймальними машинами під час спускання і підіймання людей, вантажів, матеріалів та різного обладнання по вертикальних стовбурах, стежила за технічним станом підіймальної машини, перевіряла стан сигналізації, захисних, пускових і контрольно-вимірювальних приладів, гальмівної системи барабанів, канатів і стежила за ними, подавала і приймала сигнали, усувала дрібні неполадки підіймальної машини. При цьому внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушення систем вентиляції та режимів експлуатації гірничого обладнання, підпадала під вплив підвищених параметрів аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони ( а.с.17-20). Висновком МСЕК від 10.11.2015 року ОСОБА_1 первинно встановлено втрату професійної працездатності у загальному розмірі 25 % ХОЗЛ з 02 листопада 2015 року до 01 грудня 2016 року, з наступним переоглядом 01.11.2016 року ( а.с.10,11) Висновком МСЕК від 30.10.2017 року, при повторному переогляді, (серія 12 ААА № 046267) ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50% ХОЗЛ з 17 жовтня 2017 року до 01 листопада 2018 року та визнано особою з інвалідністю третьої групи (а.с.12,13). Висновком МСЕК від 27.09.2018 року, при повторному переогляді, (серія 12 ААА № 054003) ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 50% ХОЗЛ з 01 листопада 2018 року безстроково та залишено третю групу інвалідності з 01 листопада 2018 року на безстроковий термін. (а.с.12,13,14,15). Висновком МСЕК від 30.07.2019 року, при повторному переогляді, (серія 12 ААА № 054820) ОСОБА_1 визначено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 60% ХОЗЛ з 15 липня 2019 року та залишено третю групу інвалідності (а.с.12,13). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивачки моральну шкоду у зв`язку з отриманим нею на виробництві професійним захворюванням. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. З Акту розслідування професійного захворювання від 12.10.2015 року, вбачається, що причиною професійного захворювання позивачки є тривалий стаж роботи (23 роки) в умовах шкідливих виробничих факторів, що характеризувались запиленістю повітря робочої зони, яка перевищувала ГДК. Отже, роботодавець - ПАТ «Кривбасзалізрудком», під час роботи позивачки допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Доводи апеляційної скарги ПАТ «Кривбасзалізрудком» щодо відсутності причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивачки, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Суд, на підставі медичних документів про лікування позивачки у зв`язку з отриманим професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачці була заподіяна моральна шкода, так як порушено та порушуються її нормальні життєві зв`язки, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки відчуває складності із диханням, в неї часто виникає слабкість, втома. Позивачка постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, розпачу, у неї поганий сон. Лікарями виявлений відсутній стабілізаційний процес у її здоров`ї, що підтверджується чисельними виписними епікризами, що містяться в матеріалах справи, в яких зафіксований нестійкий дистабілізаційний стан її здоров`я, внаслідок чого переносить моральні страждання. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів відхиляє доводи відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» про те, що факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами. Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачці ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивачки щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на її користь. Враховуючи те, що позивачка працювала в шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, а саме 23 роки, що зазначено у Акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 12 жовтня 2015 року, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, тяжкість наслідків отриманого професійного захворювання, наявність фізичних страждань позивачки, що в свою чергу викликають моральні страждання, вважає, що розмір моральної шкоди визначений без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачкі моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, в судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачці заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що вона, на теперішній час, втратила професійну працездатність у розмірі 60 %, безстроково та її визнано особою з інвалідністю третьої групи. Після втрати працездатності, у позивачки змінилися умови життя, вона позбавлена можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки позивачка постійно відчуває задишку при незначному фізичному навантажені, кашель, біль у грудях, слабкість, підвищену втому, запаморочення, головний біль. Такий стан не дає їй спокійно спати по ночам, займатись фізичною роботою. Періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивачки, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, тривалості праці позивачки в шкідливих умовах, що перевищували нормативи на ПАТ «Кривбасзалізрудком», (23 роки), що потягло втрату працездатності, розмір втрати професійної працездатності та визнання її особою з інвалідністю третьої групи, які встановлені на безстроковий термін, вважає за необхідне, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і збільшити її з 79 999,00 грн. до 100 000,00 грн., а не до заявленого у позові та апеляційній скарзі розміру у 250 380, 00 грн. В зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів не бере до уваги доводи відповідача щодо стягнення судом першої інстанції моральної шкоди в завищеному розмірі без врахування засад розумності, виваженості й справедливості. Посилання представника відповідача ПАТ «Кривбасзалізрудком» на практику розгляду аналогічних справ є безпідставними та суперечать чинному законодавству, згідно якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ч.1 ст. 8 ЦПК України). Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. З урахуванням того, що позивачка звільнена від сплати судового збору за п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави, пропорційно задоволених вимог, судовий збір у розмірі 1 000 грн. за подання позову та судовий збір у розмірі 1500 грн. за подання апеляційної скарги позивачкою. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 2 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Гузєв Ігор Григорович, задовольнити частково. Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року змінити, збільшивширозмір моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 з 79999 000,00 гривень до 100 000 ( сто тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2020 року змінити, збільшивши розмір стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судового збору з 799 гривень 00 копійок до 1000 (одна тисячі ) гривень 00 (нуль) копійок. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» за подання апеляційної скарги позивачкою на користь держави судовий збір у розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 копійок Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повне судове рішення складено 09 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: