Постанова Дніпровський апеляційний суд № 178/1155/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1296/20 Справа № 178/1155/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Цаберябий Б. М. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду області в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. при секретарі - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ опіки та піклування Криничанської селищної ради, про зобов`язання виключення з актового запису про народження відомостей про батька,- ВСТАНОВИЛА: В липні 2014 року до Криничанського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ опіки та піклування Криничанської селищної ради про зобов`язання виключення з актового запису про народження відомостей про батька. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , відділу реєстрації актів цивільного стану Криничанського районного управління юстиції, треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , відділ опіки та піклування Криничанської селищної ради про зобов`язання виключення з актового запису про народження відомостей про батька відмовлено. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішенням Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року-залишено без змін, виклавши мотивувальну частину рішення суду в іншій редакції. Постановою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 лютого 2017 року - скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року та постановити нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 . Відзивів на апеляційну ОСОБА_1 на рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року від інших учасників справи до суду не надходило. Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що необхідною умовою для задоволення поданого позивачем позову є наявність поважних причин, тобто позивач повинен довести суду факт того, що померлий ОСОБА_6 за життя не знав про те, що він записаний батьком ОСОБА_4 з поважних причин. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , однак з інших правових підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 1985 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 уклали шлюб. Прізвище дружини змінено на « ОСОБА_8 ». Позивач ОСОБА_1 та треті особи у справі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , є дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_2 (а.с. 61, 66 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 12 вересня 2000 року відділом реєстрації актів цивільного стану Криничанської райдержадміністрації на підставі статті 122 СК України було вчинено актовий запис № 45 про народження ОСОБА_4 , в якому батьком дитини був зазначений ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с. 54 т.1). Із спадкової справи, розпочатої 12 червня 2013 року після смерті ОСОБА_6 , вбачається, що 12 червня 2013 року із заявою про прийняття спадщини від свого імені та від імені малолітнього сина ОСОБА_4 до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л. М. звернулась відповідач ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 звернувся 24 жовтня 2013 року з заявою до нотаріуса, в якій зазначив, що спадщину в установлені законом строки він не прийняв, на спадщину не претендує, за встановленням додаткового строку до суду звертатись не буде. 14 листопада 2013 року із заявою до нотаріуса звернулась третя особа у справі ОСОБА_3 , в якій зазначила, що спадщину в установлені законом строки вона не прийняла, на спадщину не претендує, за встановленням додаткового строку до суду звертатись не буде. Суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження лише у разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною (ч.2 ст.136 СК України). Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Статтею 133 СК України передбачено, що якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік батьком дитини. Згідно зі ст. 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком. Як роз`яснено у п.п.11,12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст.136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 СК України якщо той, хто записаний батьком дитини, помер після пред`явлення ним позову про виключення свого імені як батька з актового запису про народження дитини, позовну заяву можуть підтримати в суді його спадкоємці. Якщо через поважні причини особа не знала про те, що записана батьком дитини, і померла, оспорити батьківство можуть її спадкоємці: дружина, батьки та діти. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї, що передбачено частиною третьою статті 1268 ЦК України. Частиною четвертою статті 1268 ЦК України передбачено, що малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою четвертою статті 1273 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України (у редакції, що була чинною на час відкриття спадщини та подання заяв від спадкоємців) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Статтею 1272 ЦК України встановлений наслідок пропущення строку для прийняття спадщини: якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша цієї статті). Згідно з частинами першою, п`ятою статті 1273 ЦК України (у редакції, що була чинною на час відкриття спадщини та подання заяв від спадкоємців) спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Отже, прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину. Між тим, відмова від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців допускається лише протягом строку для прийняття спадщини. Відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, передбачених ЦК України. Отже, ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_6 , подавши 24 жовтня 2013 року приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Убієнних Л.М. відповідну заяву (т.1 а.с.58), а тому запис про батьківство його покійного батька по відношенню до ОСОБА_4 , який він оспорює та просить скасувати, не порушує його прав або майнових інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина друга статті 59 ЦПК України 2004 року). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті (стаття 212 ЦПК України 2004 року). З урахуванням зазначеного, у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити саме з тих підстав, що він відмовився від прийняття спадщини, а отже не є спадкоємцем померлого, а як наслідок, не має підстав для звернення до суду з даним позовом. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року необхідно змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови в позові. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Криничанського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року змінити в частині правового обґрунтування підстав відмови в позові. Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича