Постанова 4818 № 639/3302/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Додаткова Постанова Іменем України 09 квітня 2020 року м.Харків справа № 639/3302/18 провадження № 22-з/818/126/19 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Маміної О.В., Кругової С.С. розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за заявою адвоката Лиска Павла Олександровича, який діє в інтересах до ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (розподіл судових витрат) по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газ, в с т а н о в и в : Заочним рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2019 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» заборгованість у вигляді вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу в сумі 30 390 (тридцять тисяч триста дев`яносто) гривень 44 копійки, з яких 29 880,43 грн. вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, 211,21 грн. 3% річних, 298,80 грн. інфляційні витрати та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок. Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 08 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Постановою Харківського апеляційного суду від 14 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» до ОСОБА_1 про стягнення вартості необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу. Адвокат Лиска ОСОБА_3 , який діє в інтересах до ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення (розподіл судових витрат). В обґрунтування заяви вказував, що на підставі ст. 137, ч.8 ст. 141 ЦПК України, наявні підстави для стягнення з апелянта на користь ОСОБА_4 понесені нею та документально підтверджені судові витрати в сумі 3027,20 грн., які складаються із витрат понесених при подачу заяви про перегляд заочного рішення та апеляційної скарги, також просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу 4500 грн. Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що заява адвоката Лиска П.О., який діє в інтересах до ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК Українивизначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу(ч. 3 ст. 246 ЦПК України). Відповідно до статті 270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено. За правилами цієї норми додаткове судове рішення ухвалюється в тому ж порядку, що і судове рішення. Апеляційний розгляд справи, за результатами якого ухвалене основне судове рішення відбувався у спрощеному порядку без повідомлення сторін. У такому ж порядку розглядається питання про ухвалення додаткового судового рішення. Стаття 133 ЦПК Українивизначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Зі змісту статті 58 ЦПК Українивбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно до статті 60 ЦПК Українипредставником у суді може бути адвокат або законний представник. Згідно статті 15 ЦПК Українипредставництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Частиною четвертою статті 62 ЦПК Українивизначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Судом встановлено, що 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 уклав договір № 49/19 про надання правової допомоги - адвокатських послуг з адвокатом Лиска П.О. За умовами вказаного договору адвокат Лиска П.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , зобов`язувався здійснити захист, представництво клієнта та надати інші види правової допомоги з усіх правовідносин, що виникають у останнього, на умовах і в порядку, що визначені договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Із оригіналів квитанцій вбачається, що відповідачем за розгляд даної справи сплачено судового збору на загальну суму 3027 грн. 20 коп. (384,20 грн - за подання заяви про перегляд заочного рішення рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2019 року та 2643 грн - за подання апеляційної скарги на заочне рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 21 лютого 2019 року. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвокатом надано детальний звіт про надані послуги згідно договору про надання правничої допомоги від 09.09.2019, № 49/19 та копію квитанції до прибуткового ордера № 1-2102 від 21.02.2020 року про сплату ОСОБА_1 на користь адвоката ОСОБА_2 гонорару у сумі 4500 грн Зазначені документи перевірені судом апеляційної інстанції, які колегія суддів вважає належними, що відповідають фактично наданій правовій допомозі. При цьому апеляційний суд при визначенні розміру зазначених витрат враховує обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт та їх вартість. Харківський апеляційний суд, постановляючи 14 лютого 2020 року судове рішення по даній справі не вирішив питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а саме: витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката та витрат, пов`язаних із сплатою судового збору. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необхідність ухвалення додаткового судового рішення, яким з позивача в користь відповідача слід стягнути судові витрати по справі, а саме: судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Зі змісту ст. 137 ЦПК України вбачається, що сторона з якої на користь іншої сторони стягуються такі витрати повинна бути обізнана про розгляд судом такого питання. За правилами ч. 7 ст. 43 ЦПК України учасники справи звільняються від обов`язку надсилати учасникам справи копій документів лише у разі якщо вони подаються до суду у електронній формі. До заяви про розподіл витрат на правничу допомогу подану представником відповідача надано докази доказів направлення копії такої заяви іншій стороні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява адвоката Лиска П.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення підлягає задоволенню. Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Заяву адвоката Лиска Павла Олександровича, який діє в інтересах до ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення (розподіл судових витрат) задовольнити. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Харківміськгаз» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із сплатою судового збору у розмірі 3027,20 грн (три тисячі двадцять сім) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн. (чотири тисячі п`ятсот) Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді О.В. Маміна С.С. Кругова