Ухвала КЦС ВС № 210/1754/14-ц

Ухвала 06 квітня 2020 року м. Київ справа № 210/1754/14-ц провадження № 61-2527ск19 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору, ВСТАНОВИВ: 31 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року, з пропуском строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 просив поновити пропущений строк на касаційне оскарження, посилаючись на частину третю статті 390 ЦПК України. Заява мотивована тим, що 08 лютого 2019 року він отримав оскаржувану постанову, а 05 березня 2019 року його представник ОСОБА_2 , через кур`єра, направив касаційну скаргу до Верховного Суду. Згодом, ОСОБА_1 стало відомо, що його касаційна скарга, з невідомих йому причин, до Верховного Суду так і не надходила. Кур`єр не виконав свій обов`язок щодо доставлення поштового відправлення адресату. На підтвердження обставин викладених у заяві про поновлення строку надано копію розрахункового документу № 0941151 від 05 березня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року вказані підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнано неповажними, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк, зокрема, для подання заяви про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження разом із належними доказами на підтвердження обставин, що перешкоджали подати касаційну скаргу до 04 березня 2019 року. На виконання вимог наведеної ухвали Верховного Суду ОСОБА_1 направив заяву про усунення недоліків. Зазначає, що строк пропущено з поважних причин, оскільки ним здійснені належні заходи щодо оскарження рішень у встановлені законом строки і строк пропущено з причин, що не залежали від його волі. Вважає, що відсутність у нього спеціальних знань щодо порядку оформлення кореспонденції кур`єром та неналежне виконання зобов`язань надавачем послуг поштового зв`язку не може бути достатньою підставою для відмови у доступі до суду, а докази направлення касаційної скарги є належними. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Разом з тим наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке. Касаційна скарга подана майже через один рік після спливу строку на касаційне оскарження. ОСОБА_1 наводить ті ж самі підстави, що викладені в попередній заяві, які визнані неповажними. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша стаття 44 ЦПК України). Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBOBEHEER B.V. v. THENETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року). Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)». Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)». Відповідно до частини третьої статті 393, пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Оскільки ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2020 року наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення пропущеного строку на звернення до суду із касаційною скаргою визнані неповажними, а додатково наведені причини для поновлення строку на касаційне оскарження є аналогічними, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити. Керуючись статтями 260, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 червня 2017 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Є. В. Краснощоков