Ухвала КАС ВС № 9901/99/20

УХВАЛА 10 квітня 2020 року Київ справа №9901/99/20 адміністративне провадження №П/9901/99/20 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Верховної Ради України, за участю третіх осіб - Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Представництва організації об`єднаних націй, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В: 02 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із адміністративним позовом до Верховної Ради України (далі - ВР України), в якому просила: зобов`язати ВР України усунути бездіяльність і вжити заходів щодо усунення проявів закликів до терору від парламентарів ВР України та заборонити всім державним службовцям ВР України вживати алкоголь і психотропні речовини на робочому місці; зобов`язати ВР України дати оцінку діям державного службовця ОСОБА_2 , яка на робочому місці у ВР України 31 березня 2020 року умисно здійснила наругу над Україною; відшкодувати позивачу шкоду у розмірі заробітної плати депутата; витребувати у ВР України стенограму виступу державного службовця ОСОБА_2 31 березня 2020 року; зобов`язати ВР України утриматися від дій щодо позбавлення її права власності та порушення рішення Європейського суду з прав людини від 22 травня 2018 року «Зеленчук і Ціцюра проти України»; постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Службу безпеки України надати оцінку діям ОСОБА_2 . Позов обґрунтовано тим, що вона є власником 2,7 га сільськогосподарської землі та чотири роки намагається анулювати заборону на продаж своєї власності. Посилаючись на те, що 31 березня 2020 року ВР України прийняла закон, який дозволяє їй реалізувати свої права власника, проте через заклики депутата ВР України ОСОБА_2 позбавитися Президента України, парламенту та уряду, існує загроза знищення держави, що є порушенням її прав, як виборця, просила суд задовольнити позов. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Перевіряючи матеріали позовної заяви, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі необхідно відмовити з таких підстав. За приписами частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Водночас гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист передбачає, що особа може звернутись до суду за таким захистом, за умови реальності такого порушення, яке дійсно зачипає індивідуально виражені права або інтереси особи, яка звернулася з позовом. У позові ОСОБА_1 зазначила, що ВР України порушує Конституцію України і Закон України «Про державну службу», оскільки основними обов`язками державного службовця (депутатів) є додержання Конституції та актів законодавства України, не допущення порушень прав і свобод людини та сумлінне виконання своїх службових обов`язків у межах законів. Проте мотиви позову зводяться до оцінки діяльності народного депутата ВР України ОСОБА_2 та особистого сприйняття ситуації, що позивач тлумачить як порушення її права саме відповідачем. За змістом частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України. Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів визначені статтею 266 КАС України. У абзаці 1 пункту 4.1 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 (далі- рішення КС України №19-рп/2011) зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами ( абзац 3 пункту 4.1 рішення КС України №19-рп/2011). Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів (абзац 1 пункту 4.2 рішення КС України №19-рп/2011). За визначенням, наведеним у частині першій статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи в публічно-правових спорах, зокрема, фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (пункт 1 частини першої статті 19 КАС України). У порядку адміністративного судочинства до Верховного Суду як суду першої інстанції можуть бути оскаржені тільки ті правові акти, дії чи бездіяльність, зокрема, ВР України, які виникли у правовідносинах, в яких вона реалізовує свої владні (управлінські) повноваження. Водночас функції контролю під час здійснення народними депутатами України своїх повноважень не є повноваженнями парламенту. Позивач просить зобов`язати орган законодавчої влади України вжити заходів щодо народного депутата України за його висловлювання у парламенті, що заборонено статтею 80 Конституції України та вимагає вчинити дії, які на її думку, спрямовані на захист її майнових прав. Проте аргументи ОСОБА_1 грунтуються на оціночних судженнях суб`єктивного характеру, що свідчить про відсутність порушеного права з боку відповідача та, як наслідок, відсутність публічно-правового спору, що належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Верховний Суд зазначає, що розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, тому підстави для роз`яснення позивачеві до суду якої юрисдикції належить його вирішення відсутні. За таких обставин, у відкритті провадження у цій справі необхідно відмовити. Керуючись статтями 19, 22, 170, 248, 256, 266, Кодексу адміністративного судочинства України, Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, за участю третіх осіб - Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Представництва організації об`єднаних націй, про визнання незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та відшкодування шкоди.

2. Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п`ятнадцяти днів із дня її прийняття.

3. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

4. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду. Суддя С.А. Уханенко