Постанова 4854 № 400/2618/19

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 10 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2618/19 Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В. Місце ухвалення: м. Миколаїв Дата складання повного тексту: 17.12.2019 р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Бітова А.І. суддів - Лук`янчук О.В. - Ступакової І.Г. у зв`язку з відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, справа розглянута згідно п.1 ч. 1 ст. 311 КАС України, розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про стягнення коштів за час невиплаченої пенсії, В С Т А Н О В И Л А : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду (далі Центральне ОУПФ) України м. Миколаєва Миколаївської області (у теперішній час Головне управління Пенсійного фонду (далі ГУПФ) України в Миколаївській області) про стягнення грошових коштів за минулий час невиплаченої пенсії, а саме з 22 грудня 2017 року по дату початку пенсійних виплат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що відповідач протиправно не призначив йому пенсію з дати первинного звернення, оскільки виявлені помилки в написанні його прізвища та імені у необхідних для призначення пенсії документах є об`єктивними обставинами, які перешкоджали реалізації його права на пенсію за віком. Вважає, що Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області діяло в порушення вимог ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідач позов не визнав, вказуючи, що причиною відмови у призначенні пенсії позивачу за його заявою від 22 грудня 2017 року став факт відсутності документів на підтвердження необхідного страхового стажу. Відповідні документи позивач подав лише 25 березня 2019 року, і з цього дня Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області призначило ОСОБА_1 пенсію. На думку відповідача, вимоги позивача про стягнення коштів за минулий час невиплаченої пенсії, а саме з 22 грудня 2017 року по дату початку пенсійних виплат є безпідставними. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ГУПФ України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності поданих документів на підтвердження стажу позивача. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Так згідно п.1 ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вказано, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. У відзиві ГУПФ України в Миколаївській області на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного. Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження: 22 грудня 2017 року позивач звернувся до Центрального ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". До заяви позивач додав, зокрема, оригінали та копії трудових книжок БТ-ІІ НОМЕР_6 ( ОСОБА_1 ) та БТ- ІІ № НОМЕР_3 ( ОСОБА_1 ), копію військового квитка ( ОСОБА_1 .). Прізвище ОСОБА_1 не відповідало даним паспорта позивача ( ОСОБА_1 ). З цих підстав Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області не врахувало вказані у трудовій книжці НОМЕР_4 та у військовому квитку періоди роботи та служби до стажу, необхідного для призначення пенсії. Оскільки підтвердженого трудовою книжкою НОМЕР_5 та архівними довідками страхового стажу (11 років 5 місяців 3 дні) було недостатньо для призначення пенсії, Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області рішенням від 20 березня 2018 року №19/4-з відмовило позивачу у призначенні пенсії. Рішенням від 27 червня 2018 року №41/9-з Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області внесло зміни до Рішення про відмову в частині стажу позивача, зазначивши, що страховий стаж складає 11 років 9 місяців 3 дні. 19 лютого 2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва прийняв рішення у справі №487/5560/18, яким встановив факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_4 . За результатами повторного звернення позивача (заява про призначення пенсії від 25 березня 2019 року) Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області, з урахуванням встановлення судом факту належності позивачу трудової книжки НОМЕР_4 , 28 березня 2019 року прийняло рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії з 25 березня 2019 року. 10 травня 2019 року позивач звернувся до Центрального ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області із заявою, в якій просив "… виплатити грошові кошти призначених мені через зарахування пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" …". Листом від 13 травня 2019 року №382-Г-01 Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області, з посиланням на ч.1 ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", повідомило позивача про відсутність підстав для призначення йому пенсії з грудня 2017 року. Також Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області зауважило, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2019 року жодних зобов`язань щодо нарахування та виплати пенсії з 05 грудня 2017 року на управління не покладено. На думку позивача, відповідач був зобов`язаний виплатити суму пенсії за період з 22 грудня 2017 року по 24 березня 2019 року. Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки виникнення права на призначення пенсії нерозривно пов`язане з фактом звернення особи за її призначенням та наданням необхідних документів, а позивач після відмови у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують страховий стаж, не подав у визначений п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 строк, всіх документів, Центральне ОУПФ України м. Миколаєва Миколаївської області правомірно призначило пенсію позивачу на підставі його заяви про призначення пенсії від 25 березня 2019 року. Таким чином, підстави для стягнення грошових коштів за минулий час виплат відсутні. Судова колегія частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Згідно ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до пенсійного органу про призначення пенсії) звернення право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років. Відповідно до п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) і пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25 листопада 2005 року №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію відповідної заяви. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 19 лютого 2019 року у справі №487/5560/18 встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки НОМЕР_4 . На цей факт посилався позивач у заяві про виплату йому пенсії з грудня 2017 року, оскільки лише після набрання законної сили судовим рішенням, позивачу було призначено пенсію. Отже, обставини в даній справі призвели до того, що фактично за період судового розгляду вищезазначеної судової справи позивач не отримав належні йому пенсійні виплати. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що трудова книжка НОМЕР_4 , яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи позивача, була подана ним 22 грудня 2017 року до пенсійного органу разом із заявою про призначення пенсії. Судова колегія вважає, що право позивача на отримання належних йому пенсійних виплат в цьому випадку не може ставитися в залежність від підтвердження в судовому порядку тих обставин, які існували на час звернення позивача із первинною заявою, та викликали сумнів у пенсійного органу, та таке право підлягає поновлення з моменту його виникнення, з врахуванням первинного звернення до пенсійного органу. Положеннями ст. 46 Конституції України гарантовано право особи на соціальний захист, що включає і право на забезпечення громадян у старості. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (ст. 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (ст. 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ст. 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Враховуючи вищенаведене, та керуючись принципом верховенства права закріпленим п.1 ч.3 ст. 2 КАС України, судова колегія вважає, що, в даному випадку, належить забезпечити судовий захист прав позивача передбачених ст. 46 Конституції України, ст. 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Враховуючи встановлені обставини даної справи, судова колегія вважає за можливе вийти за межі позовних вимог, заявлених позивачем з метою належного способу захисту прав позивача, який можна було б визнати ефективним, сприятливим для нього, тобто такого, який міг би відновити порушене право позивача. Судова колегія вважає, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача призначити пенсію з грудня 2017 року та здійснити нарахування та виплату пенсії з цієї дати по 25 березня 2019 року. Така позиція суду апеляційної інстанції в повній мірі відповідає п.145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що норма ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.3 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Судова колегія вирішила питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1446210051.1 від 23 серпня 2019 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 1 152, 60 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1585479241.1 від 17 січня 2020 року. Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.3 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 частково. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 22 грудня 2017 року, та здійснити нарахування та виплату пенсії за період з 22 грудня 2017 року по 25 березня 2019 року. Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за подачу адміністративного позову та 1 152,60 (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 коп.) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий: Бітов А.І. Суддя: Лук`янчук О.В. Суддя: Ступакова І.Г.