Ухвала КЦС ВС № 625/7/15-ц

Ухвала 07 квітня 2020 року м. Київ справа № 625/7/15-ц провадження № 61-5525ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргуОСОБА_1 на ухвалу Коломацького районного суду Харківської області від 29 листопада 2019 року в складі судді: Лосєва Д. К., та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Бровченка І. О., Пилипчук Н. П., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 19 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» та головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» Шаптали Володимира Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відновлення права на відпустку та компенсацію коштів на оздоровлення за 2014 рік, стягнення моральної шкоди з винних осіб, ВСТАНОВИВ: У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» та головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» Шаптали В. М. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відновлення права на відпустку та компенсацію коштів на оздоровлення за 2014 рік, стягнення моральної шкоди з винних осіб. Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Наказ Комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» від 19 грудня 2014 року № 164 в частині визначення юридичної кваліфікації та формулювання причин звільнення змінено. Зобов`язано головного лікаря Комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» привести у відповідність до вимог пункту З статті 40 КЗпП наказ від 19 грудня 2014 року № 164 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря загальної практики-сімейного лікаря амбулаторії, у відповідність з чинним законодавством про працю. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішенням апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині зміни визначення юридичної кваліфікації та формулювання причин звільнення в наказі Комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» від 19 грудня 2014 року № 164 та зобов`язання головного лікаря Комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико- санітарної допомоги Коломацького району» привести у відповідність до вимог пункту 3 статті 40 КЗпП наказ від 19 грудня 2014 року № 164 про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря загальної практики - сімейного лікаря амбулаторії у відповідність з чинним законодавством про працю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 червня 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області від 19 лютого 2015 у не скасованій апеляційним судом частині та рішення апеляційного суду Харківської області від 06 квітня 2015 року залишено без змін. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Коломацького районного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» та головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» Шаптали В. М. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відновлення права на відпустку та компенсацію коштів на оздоровлення за 2014 рік, стягнення моральної шкоди з винних осіб. Ухвалою Коломацького районного суду Харківської області від 29 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 19 лютого 2015 за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» та головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» Шаптали В. М. про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відновлення права на відпустку та компенсацію коштів на оздоровлення за 2014 рік, стягнення моральної шкоди з винних осіб. Ухвала суду першої інстанцій мотивована тим, що у пункті 1 частини другої статті 424 ЦПК України передбачено, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. З заявою про перегляд рішення Коломацького районного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 звернувся до суду 26 листопада 2019 року. Недодержання строку, визначеного пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку із нововиявленими обставинами незалежно від поважності причин пропуску цього строку. Тому заявником пропущено строк звернення до суду з такою заявою. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що недодержання умови щодо подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами в межах трьох років з дня набрання рішенням законної сили є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку. Вказаний строк є присічним і поновленню не підлягає, а недодержання умови щодо цього строку є підставою для відмови у відкритті провадження у зв`язку з нововиявленими обставинами незалежно від поважності пропуску цього строку. Доводи апеляційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції мав застосувати до спірних правовідносин положення ЦПК України 2004 року, які не містили трирічного присічного строку є необґрунтованими, оскільки положеннями абзацу 2 частини першої статті 362 ЦПК України 2004 року передбачено, що заява про перегляд судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 361 цього Кодексу, може бути подана протягом трьох років. Так, три роки - це строк, після закінчення якого така заява за будь-яких обставин вже не може бути подана (преклюзивний строк), а якщо вона подана протягом трьох років, але після спливу одного місяця з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду, то за наявності відповідного клопотання учасника справи (стаття 72 ЦПК України 2004 року) такий строк може бути поновлений. Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 704/1393/15-ц у постанові від 24 липня 2019 року. 18 березня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Коломацького районного суду Харківської області від 29 листопада 2019 рок та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували, як норми прямої дії, норми статті 21 Конституції України, щодо рівності прав громадян адже в статті 461 ЦПК України немає трирічного обмежувального строку який передбачений пунктом 1 частини другої статті 424 ЦПК України, порушили Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, допустили затримку розгляду справи та порушили таємницю нарадчої кімнати. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року). Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року). Відповідно до пункту 1 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Згідно частини третьої статті 424 ЦПК України строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені. Встановивши, що ОСОБА_1 подав 26 листопада 2019 року заяву про перегляд рішення рішення Коломацького районного суду Харківської області від 19 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами із пропуском присічного строку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обґрунтований висновок про відмову у відкритті провадження. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Згідно частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених рішень свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Коломацького районного суду Харківської області від 29 листопада 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 27 лютого 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення від 19 лютого 2015 року за нововиявленими обставинами по справі за позовом ОСОБА_1 до комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» та головного лікаря комунального закладу охорони здоров`я «Центр медико-санітарної допомоги Коломацького району» Шаптали Володимира Миколайовича про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відновлення права на відпустку та компенсацію коштів на оздоровлення за 2014 рік, стягнення моральної шкоди з винних осіб. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков