Постанова 4804 № 233/6295/19

Єдиний унікальний номер 233/6295/19 Номер провадження 22-ц/804/1369/20 Номер провадження 22-ц/804/1369/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2020 року (ухваленого під головуванням судді Наумик О.О. у м. Костянтинівка Донецької області, повний текст складено 06 лютого 2020 року) у цивільній справі №233/6295/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У вересні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що згідно із заявою б/н від 18.08.2011 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30.06.2019 року має заборгованість в розмірі 202 364,13 грн., із яких: заборгованість за кредитом 1 988,04 грн., заборгованість по процентах 195 176,09 грн., заборгованість за пенею та комісією 5 200 грн.. Просив стягнути з боржника лише частину зазначеної заборгованості у розмірі 119 367,84 грн., яка складається: 1 988,04грн. заборгованість за кредитом та 117 376,80 грн. загальний залишок заборгованість за відсотками користування кредитом за період з 18.08.2011 року по 30.12.2018 року. Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 18.08.2011 року у розмірі 1988,04 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги банку задовольнити; в іншій частині залишити рішення без змін; стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права; вважає, що оскаржуване рішення прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи та належної оцінки доказів у справі. Вважає, що ним надані належні та допустимі докази по справі. Зокрема відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком Договір. Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодився з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредитом. Крім заяви, відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна,55 днів пільгового періоду» за якою базова відсоткова ставка за користування кредитом складає 2,5 % в місяць (30%). Таким чином відповідач був належним чином поінформований про умови кредитування, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитом, однак не виконував свої зобов`язання належним чином у результаті чого утворилась заборгованість. Наданими ним документами підтверджується, що відповідач не лише отримав кредитну карту, звертався за її перевипуском, а й визнав укладення кредитного договору та погоджується з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на його виконання, зокрема погашення заборгованості. Враховуючи зазначене, на думку позивача, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 119367,84 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, то відповідно до статті 367 ЦПК України законність рішення в іншій частині колегією суддів не перевіряється. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кошти та зобов`язувався повернути їх банку, однак в укладеному договорі (заяві-анкеті) не зазначено строку їх повернення (користування ними). Крім того банком не були запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в сумі 2000 грн. на картковий рахунок шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.06.2019 року становить 202364,13 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 1988,04 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками за користування кредитом 195176,09 грн., заборгованість за комісією та пенею 5200,00 грн. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н) 18.08.2011 року позичальнику був встановлений кредитний ліміт 0,00 грн., 14.11.2012 року кредитний ліміт склав 2000 грн. . Відповідачу за кредитним договором №б/н було надано кредитні картки № НОМЕР_1 18 серпня 2011 року з терміном дії 02/15 та №5211537321088275 10 серпня 2012 року з терміном дії 04/16 (а.с.59) З виписки за період з 01.01.1999 року по 30.10.2019 року вбачається,що кредитний ліміт за основною карткою 5577212707550102 становить 2000 грн.. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 634 цього Кодексу передбачено,що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 18 серпня 2011 року процентна ставка не зазначена. Відповідно до ч.1 с. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять особистого підпису відповідачки, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника. Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що у заяві позичальника, підписаною відповідачем, відсутні умови договору про розмір відсоткової ставки, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Висновки суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, відповідають нормам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 . При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах, розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. А тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 08.08.2011 року. Отже, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв`язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг умов щодо пені та комісії, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова) також не містить. Документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис пам`ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, до суду першої інстанції також не було надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом,пенею та штрафом. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. Відповідно до положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частинами 1,5-7 статті 81 ЦПК України передбачено,що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Згідно статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи. Позивач в позовній заяві зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи. При зверненні з позовною заявою у позивача не було перешкод для надання відповідних доказів в підтвердження його позовних вимог. Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Позивачем до апеляційної скарги додано довідку про умови кредитування, яка є нечитабельною. Проте, як доказ вона не може бути прийнята до уваги, оскільки позивач зобов`язаний був подати її разом з поданням позовної заяви відповідно до положень статті 83 ЦПК України. Позивач не надав доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього і не просить залучати в якості доказу. Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 119 367,84 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду від 06 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: