Постанова Київський апеляційний суд № 753/23534/19

Справа № 753/23534/19 Суддя в суді першої інст. - Домарєв О.В. Провадження № 33/824/883/2020 Суддя-доповідач - Полосенко В.С. КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-А, м. Київ, 03110, тел./факс (044) 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 лютого 2020 року м. Київ Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Полосенко В.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, що притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 січня 2020 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 , визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, В С Т А Н О В И В: Відповідно до постанови судді І-ї інстанції, 30.11.2019 року приблизно о 04 годині 20 хвилин ОСОБА_1 біля будинку № 2 по вул. Драгоманова у м. Києві керував автомобілем марки «Ford» д.н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в порушення п.2.5 ПДР України відмовився в присутності двох свідків. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 03 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 10200 (десять тисяч двісті) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Не погоджуючись із зазначеною постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Вказує, що постанова є незаконною та необґрунтованою; ухвалена з істотним порушенням вимог матеріального та процесуального права; висновки суду суперечать фактичним обставинам у справі; не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та обставинам, що призвело до не повного та не об`єктивного розгляду справи. Зокрема, суддя І-ї інстанції не взяв до уваги надані ним письмові пояснення, в яких він зазначив, що не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. В свою чергу працівники поліції порушили вимоги чинного законодавства України щодо порядку зупинки транспортного засобу, пред`явлення документів для огляду та проведення медичного огляду. Зазначає, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, не було дотримано вимог закону: відсутні будь-які зафіксовані докази вчинення ним адміністративного правопорушення, які стали підставою для зупинки автомобіля під його керуванням; в порушення Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року до адмінпротоколу не додано рапорту посадової особи органів поліції та інших документів та матеріалів; йому не було роз`яснено права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП; письмові пояснення свідків події надавались ними на шаблонно підготовлених зразках та не містять відомостей про проведення його огляду на визначення стану сп`яніння, а лише фіксують його відмову від огляду; в порушення ст.266 КУпАП патрульними поліцейськими йому не було запропоновано пройти відповідний огляд з використанням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків; відеозапис не є безперервним і не фіксує всього періоду складання протоколу, що є порушенням п.5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року. Крім того, стверджує, що з відеозапису вбачається, що один із свідків вказує, що не бачить у нього ознак алкогольного сп`яніння. Вказує, що в порушення ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, в матеріалах справи відсутній акт огляду на визначення стану сп`яніння, копія якого йому не вручалась, а також відсутнє письмове направлення до ЗОЗ для проходження медичного освідування, що є обов`язковим у випадку відмови водія від проходження огляду на місці зупинки автомобіля або незгоди із його результатами. Зазначає, що суд І-ї інстанції не врахував ту обставину, що його нестійка хода мала місце внаслідок того, що він спіткнувся. Крім того, не враховано судом також того, що він є професійним спортсменом, керівником ТОВ «Футбольний клуб «Футбол Сіті» та його професійна діяльність безпосередньо пов`язана із тренуванням дітей грі у футбол. А тому на час складання протоколу про адміністративне правопорушення він не перебував у стані алкогольного сп`яніння. Також зазначає, що він раніше жодного разу не притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП. Крім того, апелянт вказує, що суддя не викликав і не допитував свідків події у судовому засіданні, та всупереч позиції ВСУ визнав їх покази належними доказами у справі. Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи із наступного. За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі. Суддя першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №361364 від 30 листопада 2019 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в присутності двох свідків; письмові пояснення свідків події ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою приладу «Драгер» та у лікаря-нарколога; відеозапис з бодікамери патрульного поліцейського, де зафіксований факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, та прийшов до обґрунтованого висновку про достатність цих доказів, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції. Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з п.3 розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (п.6 розділу І Інструкції). Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду. Аналізуючи вищевикладене та з урахуванням досліджених доказів в їх сукупності, суддя І-ї інстанції дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд критично ставиться до пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про те, що він не відмовлявся від проходження огляду на визначення стану сп`яніння, оскільки вони суперечать об`єктивним даним, встановленим місцевим судом та під час апеляційного розгляду даної справи, а також спростовуються наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, дослідженими під час судового розгляду як в суді І-ї інстанції, так і під час розгляду апеляційної скарги. Крім того, відсутність в матеріалах справи акту огляду, направлення на проходження огляду на стан сп`яніння та рапорту працівника поліції, як на те вказує апелянт, не може виключати наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та впливати на законність постанови, за наявності у справі інших належних та допустимих доказів, які в сукупності підтверджують факт відмови водія від проходження огляду на визначення стану сп`яніння. Як встановлено апеляційним судом, огляд було запропоновано водію транспортного засобу - ОСОБА_1 , оскільки щодо нього у поліцейського були підстави вважати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Тому його твердження щодо порушення порядку зупинки автомобіля та проведення огляду є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи про адміністративне правопорушення. Всупереч доводам апеляційної скарги, суддя І-ї інстанції надав належну та об`єктивну оцінку всім доказам у справі, а також всебічно, повно та об`єктивно врахував обставини події, дійшовши вірного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України. Водночас, не дотримання поліцейськими вимог щодо безперервності відеозапису, на що посилається апелянт, не може спростовувати факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, який зафіксований на цьому відеозаписі. Твердження ОСОБА_1 на те, що суд І-ї інстанції не врахував його пояснення з приводу помилкового виявлення у нього такої ознаки алкогольного сп`яніння як нестійка хода, є безпідставним, оскільки у постанові місцевий суд досить обґрунтовано надав оцінку цій обставині, з правильністю якої погоджується і суд апеляційної інстанції. Крім того, інші доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду. Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків судді щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить. Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення та під час розгляду справи місцевим судом, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає. Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для закриття провадження по справі, в зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 03 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП - без змін. Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає. Суддя В.С. Полосенко