Постанова 4813 № 505/3872/15-ц

Номер провадження: 22-ц/813/1882/20 Номер справи місцевого суду: 505/3872/15-ц Головуючий у першій інстанції Вергопуло А.К. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 505/3872/15-ц Номер провадження: 22-ц/813/1882/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання Віцько А.І., учасники справи: - позивач Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», - відповідач ОСОБА_1 , правонаступниками якого є - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього, заапеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником Крупкою Оленою Олександрівною, на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Вергопуло А.К. о 14 годині 40 хвилині 01 грудня 2015 року, встановив: У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» (далі Банк) звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на нерухоме майно. Банк обґрунтовує свої вимоги тим, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 17 липня 2008 року було укладено кредитний договір №11372941000, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит у сумі 26 645,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення - до 17 липня 2015 року. Відповідач зобов`язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 17 липня 2008 року було укладено іпотечний договір № б/н, предметом якого є - двокімнатна квартира, загальною площею - 41,7 кв. м., житловою площею - 29,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 . 08 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Банком було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «УкрСиббанк» передає Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Внаслідок чого Банк замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до Банку прав вимоги боржників, до Банку переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Однак, відповідач не виконує належним чином свої зобов`язання та не дотримується терміну повернення наданого йому кредиту, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Банк просить в рахунок виконання основного зобов`язання щодо оплати заборгованості у розмірі 1 091 501,87 грн. за договором про надання споживчого кредиту, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру, загальною площею - 41,7 кв. м., житловою площею - 29,6 кв. м., що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , шляхом визнання права власності на квартиру за Банком (а. с. 1 5). У судове засідання представник позивача не з`явився. Надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу без його участі. Відповідач у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, згідно якої позов не визнає, просить розглянути справу за його відсутності. Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Надав суду заяву, згідно якої проти задоволення позову заперечує. Просить розглянути справу за його відсутності. Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року в задоволенні вищевказаного позову Банку відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач всупереч частини 1 статті 35 Закону № 898-IV та п. 6.5 договору іпотеки не направив відповідачу письмової вимоги про усунення порушень з виплати кредиту. Суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що вищевказаний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним (а. с. 81 - 82). Банк в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення вищезазначеного позову. Апеляційна скарга Банку обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Банк в апеляційній скарзі посилається на те, що законодавством передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки. Відсутність письмової вимоги про усунення порушення не є перешкодою для звернення з позовом до суду у будь-який час. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 лютого 2016 року вищевказану апеляційну скаргу було залишено без руху (а. с. 98). Після виконання вимог вказаної вище ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2016 року було відкрито апеляційне провадження по справі (а. с. 106). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 лютого 2016 року справу було призначено до розгляду (а. с. 107). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 квітня 2016 року апеляційним судом задоволено клопотання Банку про зупинення провадження у справі для залучення до участі у справі правонаступників ОСОБА_1 у зв`язку зі смертю останнього (а. с. 119 119 зворотна сторона). Зупинено провадження по вищевказаній цивільній справі для вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників померлого ОСОБА_1 (а. с. 124 125). Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 27 вересня 2016 року, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_4 , замінено колегію суддів у складі: судді доповідача Ісаєвої Н.В.; суддів - Журавльова О.Г., Комлевої О.С., на склад колегії суддів: Черевко П.М. суддя доповідач; судді Сватаненко В.І., Артеменко І.А. (а. с. 131). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 30 вересня 2016 року відновлено провадження по справі (а. с. 132). Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року витребувано з Котовської районної державної нотаріальної контори відомості про спадкоємців ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 139). В подальшому указом Президента України № 452/2017 від 29 грудня 2017 року «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах», ліквідовано апеляційний суд Одеської області, створено Одеський апеляційний суд, який здійснює правосуддя в апеляційному окрузі, який включає Одеську область, з місцезнаходженням у м. Одесі. Відповідно до частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно - територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду. Частиною 5 статті 31 ЦПК Українипередбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду. На виконання вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ЦПК Українирішенням зборів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 року №1 днем початку роботи суду визначено 03.01.2019 року, до якого підлягають передачі всі справи, що перебували в провадженні апеляційного суду Одеської області. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 26 січня 2019 року справу передано для розгляду колегією суддів Одеського апеляційного суду в складі: судді-доповідача - Заїкіна А.П.; суддів-членів колегії - Калараш А.А., Погорєлової С.О. (а. с. 185). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду Одеським апеляційним судом (а. с. 186 187). У зв`язку із ненадходженням відомостей щодо спадкоємців ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 травня 2019 року витребувано з Котовської районної державної нотаріальної контори відомості про звернення із заявами, заведення спадкової справи, видачу відповідних Свідоцтв про прийняття спадщини, якщо таке відбулося, тощо після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 201 - 202). Відповідно до листа Подільської районної державної нотаріальної контори від 06 червня 2019 року про перенаправлення запиту до Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси, листа Приморської державної нотаріальної контори м. Одеси від 11.06.2019 року після смерті ОСОБА_1 спадкова справа не заводилася (а. с. 205, 207). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 вересня 2019 рокувитребувано з Подільської міської ради Одеської області відомості про те, хто був зареєстрований та проживав разом з померлим ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , на час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 215 218). Відповідно до відповіді Подільської міської ради Одеської області, яка надійшла до апеляційного суду у жовтні 2019 року, на час смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою проживання померлого були зареєстровані: 1) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - дружина; 2) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - син; 3) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - онук (а. с. 228). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2019 року залучено до участі у справі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в якості правонаступників відповідача по справі ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 234 237). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили. Заяв, клопотань не надали. Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19: 1, на всій території України установлено карантин. Рада суддів України рекомендувала у період з 16 березня до 03 квітня 2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (Лист Ради суддів України від 16.03.2020 р., адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам). Між тим, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надійшло. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, освідомленість її учасників про розгляд справи, відсутність заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності її учасників. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції вищезазначеним вимогам законодавства не відповідає. Суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів дійшов правильних вищевказаних висновків щодо відмови у задоволенні вищенаведеного позову Банку. Разом з тим, вищевказані висновки суду першої інстанції щодо обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову є такими, яких суд першої інстанції дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 11, 16 ЦК України, ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку») та процесуального (ст. ст. 263, 264 ЦПК України) права. Судом встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 17 липня 2008 року було укладено кредитний договір №11372941000, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ОСОБА_3 кредит у сумі 26645,00 доларів США з кінцевим терміном повернення до 17 липня 2015 року, а відповідач зобов`язався у встановлені кредитним договором строки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов`язань за даним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 17 липня 2008 року було укладено іпотечний договір № б/н, предметом якого є двокімнатна квартира, загальною площею 41,7 кв. м., житловою площею 29,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 08 грудня 2011 року між АКІБ «УкрСиббанк» та Банком було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, АТ «УкрСиббанк» передає Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого Банк замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора у зазначених зобов`язаннях, а внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до Банку прав вимоги боржників, до Банку переходить право вимагати від боржників повного, належного та реального виконання обов`язків за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, Банк має право вимоги до відповідача щодо належного виконання обов`язків за кредитним договором від 17 липня 2008 року. Як вбачається з п. п. 4.2 Договору іпотеки від 17.07.2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього Договору та Закону України «Про іпотеку». Право визначення підстави та способу звернення стягнення належить Іпотекодержателю. Звернення стягнення на Предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства України. Звернення стягнення на Предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до розділу 5 цього Договору та відповідно до Закону України «Про іпотеку». Згідно розділу 5 «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя», який міститься у Договорі іпотеки від 17 липня 2008 року, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється, зокрема шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». Позасудове врегулювання може бути застосоване сторонами в будь-який момент звернення стягнення на Предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на Предмет іпотеки (п. п. 5.1., 5.2., 5.3.) . Між сторонами склалися правовідносини з договору іпотеки. За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. За правилами, передбаченими ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. За правилами ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Після аналізу статей 36, 37 Закону України «Про іпотеку», приписами яких Банк обґрунтовує апеляційну скаргу, суд суд апеляційної інстанції зазначає про необхідність з`ясування наявності згоди іпотекодателя на визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. Аналіз правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 27 квітня 2017 року у справі № 6-679цс17, від 02 листопада 2016 року у справі №6-2457цс16, від 24 травня 2017 року у справі № 6-1388цс16, від 27 вересня 2017 року у справі №6-2853цс16, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1243цс16, від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1446цс17, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-1625цс16, дає підстави підсумувати, що Верховний Суд України дійшов висновку про те, що можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у статтях 335 та 376 ЦК України. В усіх іншихвипадках право власності набувається зінших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові, а саме на підставі виконавчого напису нотаріуса та відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. У всіх наведених вище постановах Верховний Суд України указав на неправильне застосування судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки у цих справах суди задовольнили позовні вимоги про визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Разом з тим, зазначаючи про право іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки шляхом прийняття його у свою власність на підставі іпотечного договору, Верховний Суд України вказав, що суди, які задовольнили позовні вимоги та визнали право власності іпотекодержателя на обтяжене іпотекою майно, не звернули уваги на те, що цей спосіб захисту є позасудовим і не передбачений як спосіб захисту права шляхом звернення до суду ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку», ні укладеним між сторонами договором. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-38цс18, суд касаційної інстанції, не знайшов підстав для відступлення від вищевказаного правового висновку. За правилами ч. 4 ст. 263, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З урахуванням вищенаведеного апеляційний суд приходить до висновку про те, що апелянтом обрано спосіб захисту, а саме - подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за Банком права власності на іпотечне майно, який не передбачений як спосіб захисту права ні статтею 16 ЦК України, ні Законом України «Про іпотеку». Отже, доводи апеляційної є такими які не мають наслідком задоволення вимог позову. Між тим, з урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд вважає за необхідне змінити обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову, адже саме невірність обраного способу захисту має наслідком відмову у позові. Таким чином, апеляційна скарга Банку є частково обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. За правилами ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права призвело до невірного обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову необхідно змінити за вищевказаного обґрунтування. В решті рішення необхідно залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником Крупкою Оленою Олександрівною, - задовольнити частково. Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 01 грудня 2015 року - змінити в частині обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову. В решті рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 08 квітня 2020 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: С. О. Погорєлова О. М. Таварткіладзе