Постанова Львівський апеляційний суд № 466/1125/17

Справа № 466/1125/17 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г.Б. Провадження № 22-ц/811/2764/19 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія:39 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 квітня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Судді-доповідача: Левика Я.А., суддів: Струс Л.Б., Шандри М.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Львовіцивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Львова в складі судді Білінської Г.Б. від 13 червня 2019 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и л а : рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 13 червня 2019 року у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» - Кадирова Владислава Володимировича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено. Вказане рішення оскаржило ПАТ «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» - Кадирова В.В. В апеляційній скарзі просять скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважають, що при ухваленні судового рішення суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи та не надав належної оцінки доказам та поясненням, які були надані в судовому засіданні, що є підставою для скасування судового рішення. Зазначають, що ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №1129875000 від 14.02.2008 року. Факти надання кредитних коштів і уступки права вимоги ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 1129875000 від 14.02.2008 року встановлений рішенням Шевченківського районного суду міста Львова від 12.11.2010 р. в справі №2-287/10. Зазначають, що заборгованість Відповідача за Кредитним договором не погашена. Також звертають увагу, що ПАТ «Дельта Банк» зверталося до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11298795000. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2010 по справі «2-2878/10 позовні вимоги банку було задоволено в повному обсязі. Проте, дане рішення на момент розгляду №466/1125/17 не було виконане, про що свідчить постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження №34548025 від 03.10.2012, але судом першої інстанції було проігноровано даний факт. Отже, вищезазначеним судовим рішенням встановлено факт порушення Позичальником основного зобов`язання за Кредитним договором №1129875000, а також факт відступлення прав вимоги за вищезазначеним кредитним договором на користь АТ «Дельта Банк». Відповідно до ст. 368, ч.2 ст. 369 ЦПК України, розгляд справи проводився без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали, оцінивши доводи учасників справи в межах мотивів позовної заяви, заяви про уточнення позовної заяви, відзиву на позов, апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 52, 256, 526, ч.1 ст. 598, ст.ст. 599, 610, 611, ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, ст. 1050, ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, Постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, та відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що 14 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №11298795000 з додатками та змінами до нього. Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 23.07.2014 року припинена. Таким чином, у разі припинення фізичної особи підприємця, боржником в кредитному зобов`язані залишається фізична особа (Відповідач). Згідно п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 970 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором. В п. 1.2.2. Договору обумовлено, що відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а саме до 14 лютого 2014 року. 08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов, якого «УкрСиббанк» передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечуваними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого Дельта Банк змінив «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року. 03.09.2010 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 552084,46 грн. та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2010 року у справі №2-2878/10 з Відповідача було стягнуто заборгованість за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року у сумі 552084 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 46 коп. Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника. Сторони досягли згоди, що датою, якою починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення. Відповідно до пункту 9.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зазначеної у пункті 9.2 цього договору письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений у пункті 9.2 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов`язань за цим договором та/або пред`явити позов до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору, з будь-якого майна позичальника. У відповідності до п. 11

1. Кредитного договору, строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком такої вимоги позичальнику. Зверненням з позовною заявою до суду кредитор змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк». У такому випадку з цього моменту строк кредитування вважається таким, що сплинув, кредитор втратив право на нарахування процентів. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору, після спливу визначеного договором строку кредитування нарахування відсотків є безпідставним. Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначив, що вимоги банку про стягнення заборгованості за відсотками, комісією та пенею, що передбачені умовами кредитного договору, однак нарахованими після закінчення строку його дії у зв`язку зі зміною строку виконання основного зобов`язання, не підлягають задоволенню у зв`язку з їх безпідставністю, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку за безпідставністю позовних вимог. Колегія суддів вважає, що підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає. Висновки суду відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, а також судовій практиці Верховного Суду, що враховується судами при виборі та застосуванні норм права у спірних правовідносинах. 17.02.2017р. ПАТ «Дельта банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. звернулося в суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь ПАТ «Дельта Банк» суму заборгованості за Кредитним договором №11298795000 від 14.02.2008р. по відсоткам, які нараховані за період з 14.02.2014 року по 30.04.2014 року, в розмірі 3290, 09 доларів США, що еквівалентно 89595,40 гривень; судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 11298795000 з додатками та змінами до нього. Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 23.07.2014 року припинена. Згідно п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 970 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором. В п. 1.2.2. Договору обумовлено, що відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а саме до 14 лютого 2014 року. 08.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов, якого «УкрСиббанк» передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечуваними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого Дельта Банк змінив «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року. Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції - 14 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір №11298795000 з додатками та змінами до нього. Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 23.07.2014 року припинена. У разі припинення фізичної особи підприємця, боржником в кредитному зобов`язані залишається фізична особа. Згідно п. 1.1. Кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 62 970 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором. В п. 1.2.2. Договору обумовлено, що відповідач зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (Додаток № 1 до Договору), а саме до 14 лютого 2014 року, як вбачається із додатку до Договору. 3.09.2010 року ПАТ «Укрсиббанк» звернувся в суд з позовною заявою, у якій просив постановити рішення, яким стягнути поряд з іншими двома особами поручителями за кредитним договором і з ОСОБА_1 достроково заборгованість за кредитним договором в сумі 552084,46 грн. та судові витрати. Згідно з пунктом 9.2 кредитного договору вимога про дострокове повернення кредиту та процентів за користування ним направляється позичальникові у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її надіслання банком за адресою позичальника. Сторони досягли згоди, що датою, якою починається відлік зазначеного вище тридцятиденного строку, вважається дата, зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення. Відповідно до пункту 9.3 кредитного договору, у випадку невиконання позичальником зазначеної у пункті 9.2 цього договору письмової вимоги банку про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним у строк, визначений у пункті 9.2 договору, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом за власним вибором, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов договору іпотеки чи скористатися іншими видами забезпечення виконання зобов`язань за цим договором та/або пред`явити позов до позичальника та задовольнити свої вимоги, що випливають із цього договору, з будь-якого майна позичальника. У відповідності до п. 11

1. Кредитного договору, строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення Банком такої вимоги позичальнику. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2010 року у справі №2-2878/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 достроково заборгованість за згаданим кредитним договором у сумі 552084 (п`ятсот п`ятдесят дві тисячі вісімдесят чотири) грн. 46 коп., 1700 (одну тисячу сімсот) грн. судового збору, 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 553904,46 грн. 8.12.2011 р. між АКІБ «УкрСиббанк», АТ «Дельта Банк» і Національним банком України укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань АКІБ «УкрСиббанк» на користь АТ «Дельта Банк», відповідно до умов, якого «УкрСиббанк» передав (відступив) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечуваними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов`язань, внаслідок чого Дельта Банк змінив «УкрСиббанк» як кредитора (став новим кредитором). Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набуло право вимоги за кредитним договором №11298795000 від 14 лютого 2008 року. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав (не виконав, чи виконав не в повному обсязі), не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, оскільки строк дії договору змінився. У такому випадку кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів. З матеріалів справи вбачається, що попередній кредитор ПАТ «Укрсиббанк» скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до позичальника і поручителів про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором, а також отримав судовий захист своїх прав. Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правову позицію про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним. Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 12.11.2010 року у справі №2-2878/10 достроково стягнуто із позичальника та поручителів заборгованість за кредитним договором, а тому нарахування заборгованості зі сплати відсотків за кредитом, тіло якого достроково стягнуто за раніше винесеним рішенням суду, законодавством не передбачено, у такому випадку кредитор має право на стягнення з позичальника коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, однак позивач таких вимог не заявляв. Встановивши, що первісний кредитор змінив строк виконання основного зобов`язання, пред`явивши до позичальника і поручителів вимогу про стягнення кредитної заборгованості у 2010 році, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказане відповідає, також, правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.09.2018 року у справі № 186/1974/14-ц. Відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21.01.1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане колегія суддів вважає за можливе схвалити мотиви суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення, без додаткового дублювання. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу - відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 13 червня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 09 квітня 2020 року. Головуючий: Я.А. Левик Судді: Л.Б. Струс М.М. Шандра