Постанова Одеський апеляційний суд № 520/2592/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.04.2020 року м. Одеса Єдиний унікальний номер справи №520/2592/19 Апеляційне провадження №22-ц/813/2451/20 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач), суддів-Гірняк Л.А.,Сегеди С.М., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу адвоката Хлєбнікова Максима Павловича в інтересах ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 травня 2019 року, постановленого під головуванням судді Коваленко О.Б., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов У лютому 2019 року ОСОБА_2 (до розірвання шлюбу- ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, зміну способу стягнення аліментів, збільшення розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на її користь на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 11 березня 2015 року. З моменту розірвання шлюбу у червні 2015 року син проживає з нею, відповідач участі у вихованні та утриманні сина не приймав, мав заборгованість з виплати аліментів за період з 11 березня 2015 року, яку сплатив 29 та 31 січня 2019 року відповіднов сумі 9 900 грн. і 27 800 грн. У зв`язку із зростанням витрат на утримання сина, невиконанням батьківських обов`язків ОСОБА_1 позивачка просила змінити спосіб стягнення аліментів з 1/4 частки на тверду грошову суму в розмірі 2 027 грн. та стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 36 232, 82 грн. за період з 11 березня 2015 року по 31 січня 2019 року ( а.с.1-9). Представник відповідача позов не визнав, просив у позові відмовити, посилаючись на те, що між подружжям існувала домовленість щодо відмови ОСОБА_2 від виплати ОСОБА_1 аліментів на користь дитини у зв`язку з виділом на її користь частки в бізнесі, тому у останнього відсутня вина в утворенні заборгованості зі сплати аліментів за вказаний період. Стосовно вимоги про зміну способу стягнення та збільшення розміру аліментів зазначив, що позивачкою не доведена зміна матеріального стану відповідача, погіршення здоров`я та інших підстав, передбачених СК України. Короткий зміст судового рішення першої інстанції Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 28 травня 2019 року позов задоволено частково. Змінено спосіб стягнення та збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2015 року (справа № 520/3270/15-ц), на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 грн., щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеня за прострочення сплати аліментів у розмірі 36 232,32 грн. за період з 11 березня 2015 року по 31 січня 2019 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн. Вирішено питання про стягнення з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн.(а.с.88-90). Короткий зміст доводів апеляційної скарги та відзиву на скаргу В апеляційній скарзі адвокат Хлєбніков М.П. в інтересах ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені за прострочення сплати аліментів та постановити в цій частині нове рішення про відмову в позові. Неправильність рішення суду мотивував порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт, зазначив, що: - судом не взято до уваги розписка, яка укладена між сторонами, відповідно до якої позивачка відмовилась від стягнення аліментів в рахунок залишення їй спільного бізнесу; - не зважаючи на існування вказаної домовленості, відповідач приймав участь у вихованні та утримання сина, оскільки сплатив вартість його путівки до дитячого табору у розмірі 7 455грн., де син знаходився з 18 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року; - про існування заборгованості відповідач дізнався 11 грудня 2018 року після направлення йому державним виконавцем розрахунку заборгованості в сумі 29 543,75 грн.; - судом не досліджено наявність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів; - пеня в сумі 36 232,82 грн. перевищує 100 відсоткову заборгованість по аліментам, що є порушенням ст.196 СК України; - розрахунок заборгованості не відповідає висновкам Великої Палати в постанові від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15 (а.с.94-97). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення суду в частині стягнення пені залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, позивачка посилається на те, що: - доводи апелянта про угоду щодо відмови від аліментів є безпідставними, оскільки вона не є власником аліментів та не може укладати правочин з приводу відмови від аліментів на малолітню дитину; - правочин оформлений у вигляді розписки не відповідає ч.1 ст.215 ЦК України; - відповідач з липня 2015 року був обізнаний про сплату ним аліментів на дитину, знав про розмір аліментів та про наявність заборгованості станом на 02 липня 2015 року за період з 11 березня по 31 червня 2015 року; - відповідач не оскаржив розрахунок заборгованості по аліментам, сплатив борг двома платіжками 29 січня 2019 року в сумі 9 900грн., 31 січня 2019 року в розмірі 27 800грн.; - розрахунок заборгованості нею зроблено на підставі ст.196 СК України та відповідає визначеній формулі для розрахунку пені. Згідно ч.2 ст.282 ЦПК України, розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження. З урахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів палати з розгляду цивільних справ зменшилась з 48 до 15 суддів), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством. Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства ( ст.7 СК України). Відповідно до ч.2ст.141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку. Відповідно до ст.51 Конституції України та ст.180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, врахувавши розрахунок розміру заборгованості по аліментам у виконавчому провадженні №55177002 від 03 лютого 2019 року,згідно якого ОСОБА_1 в порушення рішення Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2015 рокуу справі №520/3270/15, аліменти на утримання свого сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не сплачував щомісяця, дійшов висновку про наявність визначних ст.196 СК України правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 11 березня 2015 року по 31 січня 2019 року у розмірі 36 232,32 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з наступних підстав. Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 06 серпня 1992 року. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.30). Рішенням Київського районного суду м.Одеси від 22 червня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11 березня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10-11). Постановою державного виконавця від 16 листопада 2017 року відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28,28 зворот). За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ст.182 СК України). Так, ч.1ст.196 СК України (в редакції до 07 липня 2017 року) передбачено, що при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Згідно абзацу1ч.1ст.196 СК України (в редакції від 07 липня 2017 року) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1ст.196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника. Доводи ОСОБА_1 про відсутність його вини є необґрунтованими, оскільки він був повідомлений про рішення суду від 22 червня 2015 року про стягнення з нього аліментів на утримання дитини, оскільки був присутній в судовому засіданні про стягнення аліментів, а тому зобов`язаний виконувати свої обов`язки по сплаті аліментів за рішенням суду. Посилання ОСОБА_1 на розписку про відмову позивачки від стягнення аліментів в рахунок залишення їй спільного бізнесу до уваги не приймаються, оскільки аліменти, одержані на дитину є її власністю, а позивачка розпоряджується аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Позивачка не є власником аліментів, тому не може вчиняти правочини у вигляді розписці з приводу відмови від аліментів. Відповідачем не надано суду належних доказів щодо наявності обставин, які б перешкоджали йому добровільно сплачувати аліменти на утримання малолітнього сина за період з 11 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Згідно інформації про виконавче провадження №55177002 від 03 лютого 2019 року щодо виконання виконавчого листа від 14 листопада 2017 року №520/3270/15-ц, виданого Київським районним судом м.Одеси, державним виконавцем встановлена заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 за період з 11 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 29 543,75 грн. (а.с.13-22). На підставі розрахунку заборгованості по аліментам від 23 січня 2019 року за боржником ОСОБА_1 станом на 31 грудня 2018 року заборгованість складає 8 370,97 грн. за період з березня 2018 року по грудень 2018 рік (а.с.27-28). Вказані розміри заборгованості відповідачем не спростовані. При цьому в зв`язку з невиконанням рішення суду від 22 червня 2015 року щодо стягнення аліментів з відповідача, 21 листопада 2018 року ОСОБА_2 зверталась до Головного територіального управління юстиції Одеської області зі скаргою на дії державних виконавців щодо невиконання рішення суду про стягнення з відповідача аліментів, посилаючись на те, що з 16 листопада 2017 року рішення суду про стягнення аліментів не виконується ( а.с.23-26). Як вбачається з матеріалів справи, відповідач сплатив заборгованість по аліментам 29 січня 2019 року в сумі 9 900 грн. та 31 січня 2019 року в розмірі 27 800грн.(а.с.29). Згідно довідки про доходи від 04 квітня 2019 року, ОСОБА_1 працює директором в ТОВ «Фокус +» з 15 жовтня 2012 року, його сукупний дохід з 01 січня 2019 року по 31 березня 2019 року склав 15 112,50 грн. (а.с.48). Відповідно до розрахунку, який наданий позивачкою, пеня за прострочення сплати аліментів склала у розмірі 36 232,32грн. за період з 11 березня 2015 року по 31 січня 2019 року (а.с.4-8). Згідно із ч.4ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом. Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження N 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі N 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі N 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі N 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі N 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. З огляду на викладене, суд першої інстанції встановивши, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пені, передбаченої ст.196 СК України. Колегія суддів погоджується з наведеним розрахунком заборгованості, який надано позивачкою. Доводи відповідача про те, що заявляючи вимогу про стягнення пені, позивачка не врахувала положення ч.1 ст.196 СК України, яка визначає, що пеня за прострочення сплати аліментів може бути стягнута в розмірі не більше 100 відсотків заборгованості по аліментам до уваги не приймається, оскільки заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 складає за період з 11 березня 2015 року по 28 лютого 2018 року в сумі 29 543,75 грн., а станом на 31 грудня 2018 року в сумі 8 370,97 грн. за період з березня 2018 року по грудень 2018 рік, в загальному розмірі 37 913,75 грн., тобто не перевищує 100% заборгованості по сплаті аліментів за визначений позивачкою спірний період. Стягнення пені в сумі 36 232,32грн. за період з 11 березня 2015 року по 31 січня 2019 рокувідповідає положенню ч.1ст.196 СК України. Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, беручи до уваги заявлений позивачкою розмір пені, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів у вказаній сумі. Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання ОСОБА_1 на те, що позивачкою неправильно обрахована пеня, оскільки згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обов`язок доведення того, що вчинений позивачкою розрахунок пені є неправильним покладається на відповідача ОСОБА_1 . За весь час перебування справи в провадженні суду першої та апеляційної інстанцій заявник про неправильність поданого позивачем розрахунку пені не спростував, власного розрахунку пені за вказаний період не подав, хоча не був обмежений у такій можливості. Тобто, відповідачем не надано власного розрахунку з обґрунтуванням його правильності та повноти, як того вимагає цивільно-процесуальне законодавство. Доводи апелянта про те, що він допомагав матеріально утримувати дитину, оплатив вартість путівки до дитячого табору у розмірі 7455грн. в якому син знаходився з 18 липня 2017 року по 07 серпня 2017 року, до уваги не приймається, оскільки сплата відповідачем аліментів не звільняє його від обов`язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, такими як розвиток здібностей. Інші доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, тому мають бути відхилені. Враховуючи викладене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому апеляційним судом не переглядається. Керуючись ст.ст.368,374,375,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу адвоката Хлєбнікова Максима Павловича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 28 травня 2019 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: