Постанова 4803 № 199/8457/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2703/20 Справа № 199/8457/19 Суддя у 1-й інстанції - Подорець О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 березня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: Головуючого Куценко Т.Р. судді: Демченко Е.Л., Макаров М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз», на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року про забезпечення позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову (а.с. 6). Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року вищевказану заяву задоволено в повному обсязі (а.с. 11). Не погодившись з вказаною ухвалою суду, АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду, оскільки вважає дану ухвалу незаконною та необгрунтованою (а.с. 15-16). ОСОБА_1 скористалась свої правом передбаченим ст. 360 ЦПК України та подала відзив на апеляційну скаргу. АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» подало відповідь на відзив. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» про захист прав споживача, в якому просить визнати протиправним рішення комісії з розгляду актів про порушення ПАТ «Дніпрогаз» про нарахування у розмірі 26 366,29 грн. за необлікований об`єм природного газу за період з 24.01.2019 року по 25.07.2019 року (а.с. 1-3). В подальшому ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просила заборонити АТ Оператор газорозподільної системи Дніпрогаз вчиняти певні дії, а саме: припиняти газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення суду у вказаній справі (а.с. 6). В обґрунтування заяви посилається на те, що відповідач направив лист позивачу, в якому вимагає в найкоротчий термін оплатити суму донарахованого об`єму природного газу вартістю 23 366,29 грн., в протилежному випадку, погрожує припинити газопостачання. 18.10.2019 року позивачу зателефонували з АТ Дніпрогаз та попередили про те, що у разі несплати хоча б половини вартості донарахованого об`єму природного газу, її адресу включать до списку таких, що підлягають відключенню від газопостачання. Тому, вважає, що відсутність забезпечення позову може призвести до істотного порушення прав позивача, фактично зробить неможливим користування належним позивачу житловим приміщення, істотно ускладнить ефективний захід оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також, до заяви надала копію листа на який посилається у заяві (а.с. 7). Суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову прийшов до висновку, що з`ясувавши обсяг позовних вимог, відповідність забезпечення позову заявленим позовним вимогам, а також оцінивши співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом якого представник позивача звернувся до суду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Право кожного на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, при вирішенні спору щодо його прав та обов`язків цивільного характеру передбачено і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст. 2, 8 ЦПК України. У розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «суд встановлений законом» поширюється не лише на правову основу створення чи законності існування суду, але й на положення щодо його компетенції та повноважень і на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року та «Лавентс проти Латвії» від 7 листопада 2002 року). Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Статтею 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову має запобіжний характер і спрямоване на забезпечення можливості виконання ймовірного рішення суду та на недопущення порушень прав осіб, інтересів яких стосується спір. Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке вона заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Пунктом 4 вищезазначеної Постанови роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позов, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Відповідно до п. 12 гл. 5 розділу ХІ Кодексу ГРМ, якщо об`єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватись споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Однак, як вбачається з виділених матеріалів справи, відповідачем на адресу позивача було надіслано лист згідно якого позивачу направлено рахунок на оплату необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, розрахованого на підставі Акту про порушення від 25.07.2019 року № 128, який є предметом розгляду у вказаній справі. А також, зазначено, що у разі ненадходження оплати АТ Дніпрогаз буде змушене вжити заходів зокрема і припинення газопостачання (а.с. 7). Також, АТ Дніпрогаз було направлено повідомлення про припинення газопостачання від 21.10.2019 року, тобто вже після звернення позивача до суду з позовом, який наданий ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу. Верховним Судом України у постанові від 25.05.2016 року по справі № 6-605цс16 зроблено висновок, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігати ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Виходячи з викладеного та з урахуванням того, що зміст поданої ОСОБА_1 заяви про вжиття заходів забезпечення позову містить належне обґрунтування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вказаної заяви. За таких обставин, оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди заявника із мотивами ухвали суду, які наведені в її обґрунтування. Також, заявником не надано доказів на спростування мотивів суду та їх необгрунтованості. Доводи заявника про те, що судом першої інстанції не зазначено мотивів з яких суд дійшов висновку, що невжиття позову у майбутньому може утруднити тачи зробити неможливим виконання судового рішення, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані доводи не були предметом розгляду при постановлені оскаржуваної ухвали, також, дані доводи не були покладені в обгрунтування заяви про забезпечення позову. Доводи заявника стосовно того, що нарахування боргу в розмірі 26 366,29 грн. не має жодного відношення до забезпечення позову шляхом припинення газопостачання, є такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки в матеріалах справи містяться лист АТ Дніпрогаз щодо вжиття заходів зокрема і припинення газопостачання та про повідомлення про припинення газопостачання, в яких є посилання на сплату суми донарахованого об`єму природного газу згідно акту, який є предметом розгляду у вказаній справі. Доводи заявника, що ухвала порушує права АТ Дніпрогаз на здійснення незалежної господарської діяльності та виконання зобов`язань покладених на АТ Дніпрогаз чинним законодавством, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки останнім не обгрунтовано, яким чином заборона вчиняти певні дії, а саме: припинення газопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , порушує право на господарську діяльність АТ Дніпрогаз в цілому. Крім того, обмеження встановлені ухвалою суду, яка є обов`язковою для виконання всіма установами, підприємствами та організаціями незалежно від їх організаційно-правових форм, таким чином, доводи, що ухвала порушує виконання АТ Дніпрогаз зобов`язань покладених на останнього чинним законодавством є безпідставними та надуманими. Доводи апеляційної скарги щодо незастосування судом зустрічного забезпечення, не беруться до уваги. Колегія суддів звертає увагу на те, що реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом, а не обов`язком суду. Підстав для обов`язкового застосування таких заходів зустрічного забезпечення встановлено не було. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» залишити без задоволення. Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров