Постанова Рівненський апеляційний суд № 565/2410/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2020 року м. Рівне Справа № 565/2410/17 Провадження № 22-ц/4815/175/20 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Гордійчук С.О., суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: Сихівський районний суд м. Львова, розглянув в порядку письмового позовного провадження у м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2019 року, ухвалене в складі судді Малкова В.В., повний текст рішення виготовлено 11 жовтня 2019 року, у справі №565/2410/17 , в с т а н о в и в : У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Позов обґрунтований тим, що 20 листопада 2014 року відповідачем ухвалено судове рішення у справі № 464/8904/14-ц, однак у визначений процесуальним законодавством строк зазначене рішення їй не було надіслане. Крім того, Сихівським районним судом міста Львова були допущені інші процесуальні порушення. Вказаними діями відповідача їй завдано моральну шкоду. Враховуючи наведене, просила стягнути з відповідача на свою користь 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Сихівського районного суду м. Львова про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю відмовлено. Рішення суду мотивовано недоведеністю позовних вимог. В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач, посилається на порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що під час розгляду справи нею неодноразово заявлялись клопотання (заяви) про відвід головуючому судді Малкову В.В., який порушив порядок невідкладного розгляду таких заяв, зокрема не розглянув заяву про відвід від 24.09.2019 року, а залишив заяву без розгляду. Крім того, позивач не була належним чином повідомлена про судовий розгляд. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд враховує, що правовідносини сторін засновані на письмовій документарній формі, докази, які сторони вважали за необхідне подати, подані, позиції скаржника викладені письмово згідно із п.5 ч.2 ст.356 ЦПК України, а тому вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні без повідомлення сторін. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Статтею 352ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду таким вимогам відповідає. Судом першої інстанції встановлено, що 20.11.2014 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалено рішення в справі №464/8904/14-ц. Відповідно до копії супровідного листа від 20.11.2014 року №17966/14-Вих/2/464/1913/14, ОСОБА_1 направлено копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.11.2014 року. Крім того, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2. отримано копію рішення Сихівського районного суду м. Львова від 20.11.2014 року в справі №464/5904/14-ц 03.04.2015 року. Підставами пред`явлення цього позову є неправомірні, на думку позивача, дії (бездіяльність) відповідача щодо не направлення їй копії судового рішення у справі №464/8904/14-ц, чим спричинена моральна шкода. Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. За приписами частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. До випадків, які містяться у частині 2 статті 1167 Цивільного кодексу України, наведені позивачем у позові обставини не відносяться. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Згідно з роз`ясненнями постанови Пленумом Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 (із змінами і доповненнями від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд у таких спорах повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу що позивається із таким позовом. Колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги. Обов`язок доказування встановлений статтею 12,81 ЦПК України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо. Подібні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17. Оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту протиправних дій чи бездіяльності відповідача, понесення ОСОБА_1 моральної шкоди, суд першої інстанцій правильно відмовив у задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги проте, що судом не розглянуто заяву від 24.09.2019 року про відвід головуючого судді Малкова В.В. з підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, апеляційним судом відхиляється, оскільки із матеріалів справи убачається, що ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25 вересня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 24.09.2019 року про відвід судді Малкова В.В., у даній справі, залишено без розгляду на підставі ч.3 ст. 44 ЦПК України.(а.с.180-181). Ухвала є чинною. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що позивач не була належно повідомлена про судовий розгляд, апеляційний суд зазначає таке. Ч.3,4 ст.130 ЦПК України передбачено, якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання , вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Убачається, що судова повістка про виклик до суду на 07.10.2019 року надіслана ОСОБА_1 25.09.2019 року, а 02 жовтня 2019 року повернута до місцевого суду з відміткою «за відсутністю адресата».(а.с.217-219). Будь-яка заява про зміну місця проживання (перебування, знаходження) ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутня. Інших доводів апеляційна скарга не містить. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим судове рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд , п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 09 квітня 2020 року. Головуючий : Судді :