Постанова 4873 № 910/12435/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "09" квітня 2020 р. Справа№ 910/12435/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Агрикової О.В. суддів: Чорногуза М.Г. Мальченко А.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 (повний текст рішення складено 21.11.2019) у справі №910/12435/19 (суддя Плотницька Н.Б.) За позовом Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 39 777, 11 грн., - ВСТАНОВИВ: У 2019 році Приватне акціонерне товариство "Укренерготранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 39 777, 11 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок бездіяльності Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які належать Приватному акціонерному товариству "Укренерготранс" на праві власності (оренди), такі вагони були розкомплектовано, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у загальному розмірі 39 777, 11 грн., що складаються з вартості придбання запасних частин у розмірі 36 720, 00 грн. та витрат, пов`язаних з виконанням поточного ремонту з відчеплення пошкоджених (розукомплектованих) вагонів у розмірі 3 057, 11 грн. Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Укренерготранс" 39 777 грн. 11 коп. збитків та 1 921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення, а саме протиправна бездіяльність відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів № 56675614, № 52725876 та № 53777470), завдана шкода - пошкодження складових частин вагонів, та причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому місцевим господарським судом зазначено, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та не відповідає фактичним обставинам справи. Зокрема скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги той факт, що у позивача взагалі відсутні підстави для подання позову так як останній не є стороною по договору на перевезення вантажу (залізнична накладна), а витрати понесені позивачем на придбання деталей та ремонт вагонів в цілому сталися внаслідок розукомплектування вагонів сторонніми особами, а не з вини залізниці, при цьому оплату цих витрат ПрАТ «Укренерготранс» гарантувало та здійснило у повному обсязі згідно гарантійних листів, що свідчить про відсутність всіх елементів цивільного правопорушення з боку залізниці. Крім того на думку відповідача судом першої інстанції не досліджено та не встановлено недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору по вагону №53777470 відповідно до вимог УМВС. Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2020 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2881 грн. 50 коп. та звернутися з заявою про поновлення строку з зазначенням поважності причин пропуску такого строку та подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 2881 грн. 50 коп. 17.02.2020 року від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі №910/12435/19, вирішено розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі №910/12435/19 здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі №910/12435/19. 02.03.2020 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в період з квітня по травень 2019 року відповідачем здійснювалися перевезення вантажів у приватних вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні позивача, а саме №56675614, №52725876, №53777470. Відповідно до повідомлення про ремонт форми ВУ-23М № 6280 від 18.04.2018 року (а.с. 28) було встановлено відсутність головної частини повітророзподільника у вагоні № 566675614, який прибув 18.04.2019 року у складі потягу № 2309 на станцію Кривий Ріг РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за залізничною накладною № 44237246 від 08.04.2019 року (а.с. 24). Після чого вагон був направлений до "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" РФ "Придніпровська залізниця" на технічне обслуговування Також відповідно до повідомлення про ремонт ВУ-23М № 5841 від 18.05.2019 року (а.с. 29) було встановлено відсутність головної частини повітророзподільника у вагоні № 52725876, який прибув 18.05.2019 року у складі потягу № 3501 на станцію Кривий Ріг РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Укрзалізниця" за залізничною накладною № 41122789 від 26.04.2019 року (а.с. 25). Після чого вагон був направлений до "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" РФ "Придніпровська залізниця" на технічне обслуговування. Крім того відповідно до повідомлення про ремонт форми ВУ-23М № 6998 від 27.04.2019 року (а.с. 30) було встановлено відсутність головної та магістральної частини повітророзподільника у вагоні № 53777470, який прибув 27.04.2019 року у складі потягу № 3557 на станцію Інгулець РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" за залізничною накладною № 001293 від 16.04.2019 року (а.с. 23). Відповідно до п. 4 телеграфної вказівки № Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018 року, після проведення розукомплектованих вагонів у неробочий парк ВЧД організовує та здійснює відновлення їх технічного стану. На підставі телеграфної вказівки позивач звернувся до Регіональної філії "Придніпровська залізниця" щодо складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, проте відповідачем такі акти складені не були. В подальшому, як вбачається з матеріалів справи позивач вимушений був надати гарантійні листи №3.6-0762 від 18.04.2019 року, №3.6-0826 від 27.04.2019 року та №3.6-0941 від 18.05.2019 року (а.с. 31-33) щодо оплати ремонту вагонів. Отже, позивачем було придбано у ТОВ "Об`єднання Євротрейд" нові головні частини повітророзподільника у кількості 50 шт. та магістральних частин повітророзподільника у кількості 20 шт., що підтверджується рахунок-фактурами № 00000000186 від 28.03.2019 року (а.с. 39), № 00000000075 від 18.02.2019 року (а.с. 44), платіжними дорученнями № 367 від 04.04.2019 року (а.с. 40), № 600022368 від 22.02.2019 року (а.с. 45), видатковими накладними № 00000000187 від 28.03.2019 року (а.с. 41), № 00000000076 від 18.02.2019 року (а.с. 46), актом приймання-передачі від 28.03.2019 року за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017 року у м. Кривий Ріг щодо головних частин повітророзподільника у кількості 20 шт. (а.с. 42), актом приймання-передачі від 18.02.2019 року за Договором 1310 ПСТ від 13.10.2017 року в м. Кривий Ріг щодо головних частин повітророзподільника у кількості 30 шт. (а.с. 47-48). Також, позивачем було придбано магістральні частини повітророзподільника у кількості 20 шт., що підтверджується рахунок-фактурою 00000000607 від 09.10.2018 року (а.с. 50), платіжним дорученням № 2108 від 12.10.2018 року (а.с. 51), видатковою накладною № 00000000621 від 09.10.2018 року (а.с. 52), акт приймання-передачі від 09.10.2018 року за Договором 1310ПСТ від 13.10.2017 року (а.с. 53). З зазначених вище документів вбачається, що вартість магістральної частини повітророзподільника складає 9 120, 00 грн. з урахуванням ПДВ, а вартість головної частини повітророзподільника станом на 28.03.2019 року складала 8 800, 00 грн., а станом на 18.02.2019 року - 9 840, 00 грн. Також в матеріалах справи наявний акт приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 28.03.2019 року (а.с. 43) відповідно до якого позивач передав, а СП "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 15 шт., з яких були використані частини за № 12/18.22071, 12/18.22154. З акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 28.02.2019 року (а.с. 49) вбачається, що позивач передав, а СП "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" прийняв головні частини повітророзподільника у кількості 30 шт., з яких була використана частина за № 12/18.70700. Відповідно до Акту приймання-передачі деталей вантажних вагонів від 23.10.2018 року (а.с. 54) позивач передав, а СП "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" прийняв магістральні частини повітророзподільника у кількості 20 шт., з яких була використана частина за № 01/18.4509. Окрім цього в матеріалах справи наявні дефектні відомості форми ВУ-22 (а.с. 55-57) та акти від 25.04.2019 року , від 23.05.2019 року та від 04.05.2019 року (а.с. 58-60) з яких вбачається, що у вагоні № 56675614 - встановлено головну частину повітророзподільника за № 22154, у вагоні №52725876 - встановлено головну частину розподільника за № 70700, а у вагоні №53777470 - встановлено головну частину повітророзподільника за № 22071 та магістральну частину за № 4509. По факту передачі вагонів до ремонту вагоноремонтними підприємствами були видані відповідні повідомлення форми ВУ-36М № 5996 від 25.04.2019 року на вагон № 56675614, № 9274 від 23.05.2019 року на вагон № 52725876, № 6689 від 04.05.2019 року на вагон 53777470. (а.с. 61-63). Також, факт виконання робіт з технічного обслуговування вагонів з відчепленням підтверджується актами виконаних робіт згідно гарантійних листів № 1 від 10.05.2019 року, № 2 від 13.05.2019 року, № 4 від 31.05.2019 року (а.с. 64, 67, 71). Загальна вартість деталей, які були придбані позивачем та встановлені на вагони при виконанні поточного ремонту з відчепленням складає 36 720, 00 грн., вартість виконаних експлуатаційними вагонним депо робіт з технічного обслуговування вищевказаних вагонів склала 3 051, 11 грн., що також вбачається з переліку до акту приймання-здавання наданих послуг №1 від 10.05.2019 року (а.с. 65-66), з переліку до акту приймання-здавання наданих послуг №2 від 13.05.2019 року (а.с. 68-70) та з переліку до акту приймання-здавання наданих послуг №4 від 31.05.2019 року (а.с. 72-75). Окрім цього в матеріалах справи наявна претензія №3.5-615 від 29.07.2019 року, яку позивач направив відповідача та в якій просив останнього відшкодувати витрати пов`язані з відновленням пошкоджених вагонів у сумі 39 777, 11 грн. (а.с. 76-78). Докази надсилання позивачем та отримання відповідачем 05.08.2019 року зазначеної претензії наявні в матеріалах справи (а.с. 79-82), однак доказів надання будь-якої відповіді на претензію матеріали справи не містять. Отже, ообґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що у зв`язку з незабезпеченням збереженості його майна - вагонів під час перевезення, відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім у зв`язку з ремонтом вагонів вартістю 39 777, 11 грн. Дослідивши матеріали справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог виходячи з наступного. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання в т.ч. Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, та Правил обчислення термінів доставки вантажів і Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту). Згідно зі ст. 5 Статуту, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до п. 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 28.09.2004 № 856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)". Отже, як було вище встановлено матеріалами справи підтверджується, що в період квітня - травня 2019 року по коліях загального користування Української залізниці здійснювалося перевезення вантажних вагонів, що перебувають у користуванні та власності позивача №56675614, №52725876 та №53777470. У ст. 8 Статуту вказано, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам. За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 2.04.2001 (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон". Згідно з п. 3.4 Правил власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона. Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14). При дослідженні матеріалів справи, колегія суддів встановила відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №56675614, №52725876 та №53777470 при прийнятті їх відповідачем до перевезення. Обставини допуску перерахованих вагонів до руху залізничними коліями у технічно справному стані не спростовується також самим відповідачем. Відповідно до п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця. Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці. Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування. На виконання вищезазначених Правил, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Експлуатаційного вагонного депо Батуринська РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується описаними вище документами, які знаходяться в матеріалах справи. Також, матеріали справи містять документальне підтвердження фактичного понесення повивачем витрат у заявленій до стягнення з відповідача сумі. Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Стаття 224 Господарського кодексу України зобов`язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов`язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов`язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною. Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода). Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства. Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення. Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10). Відповідно до п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній. Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Слід зазначити, що у даному випадку йде мова про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи пусті вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення не мають. Відтак, колегія суддів вважає, що позивач має право на пред`явлення позову до суду як особа майну якої завдано шкоду через бездіяльність Акціонерного товариства "Українська залізниця" у забезпеченні схоронності вагонів. В апеляційній скарзі відповідач також вказує на відсутність його вини у розукомплектуванні вагонів. Колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати збитки, завдані позивачеві через те, що Українська залізниця не забезпечила схоронності вагонів, адже такий обов`язок випливає з приписів абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України. Використовуючи залізничні шляхи Української залізниці та направляючи по них власні та/або орендовані вагони, позивач виступає оператором вантажних перевезень, що відповідно до Технічного регламенту безпеки рухомого складу залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2015 № 1194 визначається як суб`єкт господарювання, що володіє або має в користуванні чи в управлінні вантажні вагони та на підставі договорів з перевізником, а у деяких випадках, пов`язаних із процесом перевезення, з оператором локомотивної тяги і вантажовідправниками бере участь у процесі перевезення вантажів. Отже, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов`язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, або втрати частини вагонів із групи - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах. Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт", підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. За приписами п. 110 Статуту, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Враховуючи вищевикладене та з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Крім того, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму. Також, доводи скаржника про те, що перевезення вагону №53777470 згідно залізничної накладної №001293 здійснювалось згідно з умовами Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС), яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, і на підставі статті 46 та параграфу 1 статті 47 якої передбачено обов`язкове пред`явлення претензії перевізнику, чого позивачем не було дотримано - колегією суддів відхиляються з огляду на наступне. Дійсно, відповідно до частини 1 статті 315 Господарського кодексу України до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Щодо спорів, пов`язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред`явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (частини 6 статті 315 ГК України). Перевезення вантажів у міжнародному сполученні здійснюється, зокрема, відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - "УМВС"), яка є чинною для України відповідно до Закону України "Про правонаступництво в Україні" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів. Пунктом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлений тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника. У пункті 2 статті 47 УМВС зазначено, що право пред`явлення претензії і позову виникає: про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення терміну доставки - з дня видачі вантажу одержувачу, щодо відшкодування за втрату вантажу - зі спливом 30 днів після спливу строку доставки; про повернення переплати провізної плати - з дня сплати провізних платежів; для інших вимог - з дня настання обставин, які стали підставою для їх пред`явлення. Таким чином, статтею 46 та статтею 47 УМВС врегульовано обов`язковість пред`явлення претензії перевізнику стосовно вантажу. В свою чергу, статтею 53 УМВС передбачено претензійне регулювання та пред`явлення позовів за втрату або пошкодження вагону, і якою передбачено, що право пред`явлення претензії та позову до перевізника за втрату або пошкодження вагону належить володільцю вагону (параграф 1), претензія пред`являється перевізнику, в веденні якого знаходився вагон в момент його пошкодження чи втрати (параграф 2), претендатель зобов`язаний прикласти до претензії документи, які обґрунтовують претензію (параграф 3). Тобто, статтею 53 УМВС, якою передбачено претензійне регулювання та пред`явлення позовів саме за пошкодження вагону і яка підлягає застосуванню в контексті спірних правовідносин учасників спору щодо відшкодування збитків саме за пошкодження вагонів, не встановлено саме обов`язку особи щодо пред`явлення претензії до пред`явлення позову, а є її правом. Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача. Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції. Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010). Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано відповідачу вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається. Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника. Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" структурний підрозділ "Експлуатаційне вагонне депо Батуринська" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі №910/12435/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі № 910/12435/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2019 року у справі №910/12435/19.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12435/19. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України. Головуючий суддя О.В. Агрикова Судді М.Г. Чорногуз А.О. Мальченко