Постанова 4856 № 120/3103/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/3103/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар Павло Анатолійович Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В. 08 квітня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ватаманюка Р.В. суддів: Драчук Т. О. Капустинського М.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року (прийняте у м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу, В С Т А Н О В И В : позивач 26.09.2019 звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 08.05.2019 № 2-6776/15-19-СГ "Про відмову надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою"; - зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Яланецької сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту), кадастровий номер земельної ділянки - 0523986800:01:000:0685 (загальна площа: 16,4956 га, землі запасу). Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 08.05.2019 №2-6776/15-19-СГ "Про відмову надання дозволу на розроблення документацій із землеустрою". Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання в частині звернення ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, за кадастровим номером 0523986800:01:000:0685, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту села Яланець Томашпільського району Вінницької області із урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір в сумі 384,20 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, посилаючись на рішення Верховного Суду вказав, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що наказ відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документацій із землеустрою є протиправним, тому відповідач зобов`язаний надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою. Також, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, позивач вказав, що в разі зловживання суб`єкта владних повноважень своїм правом та обов`язком, суд для належного та ефективного судового захисту прав та інтересів особи, має право постановити судове рішення, яким зобов`язати суб`єкта владних повноважень на вчинення конкретних дій. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу вказавши, що на виконання рішення суду першої інстанції відповідачем прийнято наказ від 26.12.2019 щодо надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини. 19.04.2019 позивач та інші особи через свого представника звернулися до відповідача з клопотанням про надання їм дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, за кадастровим номером 0523986800:01:000:0685 (загальна площа: 16,4956 га), орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із заявників окремо, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту села Яланець Томашпільського району Вінницької області. 08.05.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-6776/15-19-СГ позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. В наказі зазначено, що бажана земельна ділянка згідно з рішеннями Яланецької сільської ради від 11.06.1992, 03.04.1993, 28.01.1994, 29.04.1996, 11.04.1997, 19.05.1998, 26.03.1999, 25.09.1999, 13.10.2000, 25.05.2001 є наданою в користування іншим особам з урахуванням того, що земельні ділянки перебувають у відкритому і безперервному користуванні громадян. Не погоджуючись із вказаним наказом позивач звернувся з даним позовом до суду. Приймаючи рішення в оскаржуваній частині суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, буде зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою з прийняттям відповідного владного рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у цьому судовому рішенні. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині за такими доводами. Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок. Згідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, частиною шостою цієї статті визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, за кадастровим номером 0523986800:01:000:0685 (загальна площа: 16,4956 га), орієнтовною площею по 2,0 га на кожного із заявників окремо, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту села Яланець Томашпільського району Вінницької області. Проте, 08.05.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-6776/15-19-СГ позивачу відмовлено у наданні вказаного дозволу на підставі ст. 119 та ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою стало посилання відповідача на те, що зазначена на графічних матеріалах земельна ділянка згідно з рішеннями Яланецької сільської ради є наданою в користування іншим особам з урахуванням того, що земельні ділянки перебувають у відкритому і безперервному користуванні громадян. Однак, з матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності чи права користування спірної земельної ділянки не проводилася ані до 01.01.2013, ані після 01.01.2013, що підтверджується копіями документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, витягу з ДЗК №НВ-0501252652013 від 25.11.2013, Поземельної книги на земельну ділянку за кадастровим номером 0523986800:01:000:0685 рішення Яланецької сільської ради із додатками, на які посилається відповідач в оскаржуваному наказі від 08.05.2019 № 2-6776/15-19-СГ. Разом з тим, судом першої інстанції вірно вказано про розбіжності між даними, які містяться в наданих відповідачем документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 0523986800:01:000:0685 та Поземельній книзі на земельну ділянку (кадастровий номер 0523986800:01:000:0685), де вказано різні підстави виділення вказаної земельної ділянки. Вказані розбіжності щодо однієї і тієї ж земельної ділянки не дають можливості стверджувати про набуття іншими особами речових прав на земельну ділянку (її частини). Отже, відповідачем не доведено тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у законному користуванні інших осіб, у зв`язку з чим необхідна згода таких осіб на вилучення земельної ділянки. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області протиправно відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. При цьому, стосовно вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати йому дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (ч. 2). Згідно зі ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Частиною 4 ст. 245 КАС України вказано, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі № 826/7631/15 та від 10.04.2019 у справі №826/11251/18. При цьому, колегія суддів зазначає, що Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області приймаючи оскаржуваний наказ від 08.05.2019 №2-6776/15-19-СГ, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою не досліджено наявність чи відсутність інших обставин, передбачених Земельним кодексом України, які можуть слугувати підставою для відмови у наданні такого дозволу. Наявність чи відсутність таких підстав ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом також не встановлювалося, оскільки не було предметом позову. Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що з метою захисту прав та інтересів позивача, з урахуванням вимог ст. 245 КАС України, необхідним є задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання в частині звернення ОСОБА_1 із проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, за кадастровим номером 0523986800:01:000:0685, орієнтовною площею 2,0 га за межами населеного пункту села Яланець Томашпільського району Вінницької області із урахуванням правової оцінки, наданої судом у судовому рішенні. На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Драчук Т. О. Капустинський М.М.