Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/326/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 09 квітня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/326/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кравця О.О. судді -Домусчі С. Д. судді -Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі № 540/326/20 прийняту у складі судді Пекний А.С. за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ: 07.02.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області, в якому просив суд: - визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у зв`язку з відмовою ОСОБА_1 провести перерахунок та виплати пенсії, встановлених частиною 3 статті 59 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року, - неправомірною; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області провести ОСОБА_1 , починаючи з 25.04.2019 року перерахунок та виплату щомісячних пенсій, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно частини 3 статті 59 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування формули, зазначеної в Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року за №1210, із змінами та доповненнями), з урахуванням раніше проведених виплат. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відмовлено у відкритті провадження. II. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ , УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯНТА ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Не погоджуючись з ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом 1-ї інстанції було порушено норми процесуального права та просив її скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду 1-ї інстанції. Вимоги апеляційної скарги представник ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що задоволені вимоги, вказані в рішенні суду від 12.08.2019 року по справі 540/1403/19 не співпадають з предметом позову, поданого після цього рішення, в рішенні суду відсутня вимога нарахування пенсії без урахування формули, вказаної в Постанові Кабінету міністрів України від 26.06.2019 року за № 543, що має значення. Отже, на думку апелянта, суд неправомірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, відповідно до якого, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили. 10.03.2020 р. начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надав Відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року по справі № 540/326/20 - залишити без змін. III. ПРОЦЕДУРА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2020 року розгляд справи призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав IV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ : Судом 1-ої інстанції було встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №540/1403/19 був задоволений позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області , визнана протиправною відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, викладену у листі від 18.06.2019 року № 389/П-99-1, щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, відповідно до ч. 3 ст. 59 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи",зобов`язане Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 25.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, з урахуванням проведених виплат. Вказане рішення суду набрало законної сили 18.12.2019р. Згідно листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 30.01.2020р. №167-145/П-02/8-2100/20, перерахунок пенсії ОСОБА_1 проведено з 01.07.2019р. на підставі Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ та Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року за №1210, із змінами та доповненнями, за формулою, встановленою вказаним Порядком №1210. Зі змісту позовної заяви та доданих до неї письмових доказів убачається, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №540/1403/19, що набрало законної сили, а саме позивачу здійснено перерахунок та виплату пенсії із застосуванням формули, встановленої Порядком №1210 з 01.07.2019р., однак позивач вважає протиправними строки перерахунку пенсії та застосування при перерахунку пенсії формули, встановленої Порядком №1210. Разом з тим, при розгляді даного позову суд має повторно дослідити і встановити наявність/відсутність протиправності дій відповідача, підстав для перерахунку і виплати позивачу пенсії на підставі ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що вже було здійснено при розгляді справи №540/1403/19. V. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ОЦІНКА СУДУ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом . Згідно ч.2,4,5 ст.372 КАС України ,судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання,примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом, процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.373 КАС України ,виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Згідно ч.1,4,5 ст.383 КАС України ,особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII). За ч. 1 ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства. Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно п. 63,64 Рішення ЄСПЛ по справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), рішення набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року, стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI). Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року). (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновку суду першої інстанції. З аналізу норм зазначених у ст.14, ч. 1, 2 ст. 370 ,ч.2,4,5 ст.372 , ч.1 ст.373, ч.1,4,5 ст.383 КАС України ,ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII, у рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. Твердження апелянта , що суд 1-ої інстанції неправомірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, так як вказані в рішенні суду від 12.08.2019 року по справі 540/1403/19 не співпадають з предметом позову, поданого після цього рішення, так як, в рішенні суду відсутня вимога нарахування пенсії без урахування формули, вказаної в Постанові Кабінету міністрів України від 26.06.2019 року за № 543, що має значення є необґрунтованим . так як рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №540/1403/19 ,яке набуло законної сили, вже вирішеного спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а обраний позивачем спосіб захисту стосується порядку виконання вказаного судового рішення , не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Подібна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 816/2016/17 та від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а. Апеляційний суд погоджується із висновком суду щодо відмови у відкритті провадження у адміністративній справі та вважає, що належним та ефективним засобом юридичного захисту в порядку ст.383 КАС України, в цьому випадку ,має бути звернення позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, до суду першої інстанції із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (2) Висновки апеляційного суду: Апеляційний суд доходить до висновку, що не має підстав для скасування чи зміни ухвали суду 1-ої інстанції , так як суд 1-ої інстанції правомірно застосував п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України та відмовив у відкритті провадження у адміністративній справі, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав за наявністю рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 12.08.2019р. у справі №540/1403/19 ,яке набуло законної сили Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні апелянтом фактичних обставин і норм процесуального права, так як судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених у ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми процесуального права, судове рішення прийнятне та підписано суддею , яка зазначена у судовому рішенні . В порядку ч.6 ст.139 КАС України, відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст.8,19,22 Конституції України, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3, 6, 7,14,78,242,243,250, 308, 309,311, п.1 ч.1 ст.315, 316,321,322,325,328,329,370,372,373,383 КАС України, суд апеляційної інстанції,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року - без змін . Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття ,та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складене та підписане 09.04.2020 року Головуючий суддя Кравець О.О. Судді Домусчі С.Д. Коваль М.П.