Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/9039/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 квітня 2020 року м. Дніпросправа № 160/9039/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Бишевської Н.А. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі №160/9039/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області третя особа Новомосковського міськрайонного територіального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- ВСТАНОВИВ: "17" вересня 2019 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14215-53у від 15.11.2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове Державне соціальне страхування в сумі 15819, 54 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`ятнадцять) грн. 54 коп. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 р. у справі № 160/9039/19 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Новомосковський міськрайонний територіальний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 р. у справі № 160/9039/19, як таке що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 26.01.2004 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. 15.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-14215-53у, якою позивачу визначено до сплати недоїмку по єдиному соціальному внеску у сумі 15819,54 грн. на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Позивач, вважаючи оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, звернувся до суду. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон). Згідно з пунктами 2, 6 частини першої статті 1 Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі, як і до того - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Приписами пункту 4 частини першої статті 4 Закону передбачено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У пунктах 2, 3 частини першої статті 7 Закону визначено базу нарахування єдиного внеску, зокрема, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. У пункті 5 частини першої статті 1 Закону визначено, що мінімальний страховий внесок це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця. Таким чином, фізичні особи-підприємці, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні. Законами України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», «;Про Державний бюджет України на 2018 рік» відповідно, установлено щомісячний розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2017 - 3200 грн, з 1 січня 2018 року - 3723 грн. Частиною п`ятою статті 8 Закону визначено, що для зазначеної категорії платників встановлена обов`язкова ставка єдиного внеску, що дорівнює 22% бази нарахування. Право на звільнення від сплати єдиного внеску у 2017-2018 роках за себе мали фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону). Нарахування платнику єдиного внеску здійснюється автоматично на рівні ДФС поквартально в розмірі мінімального страхового внеску, що відображається в інтегрованій картці платника. Враховуючи обов`язок нарахування єдиного внеску до сплати, навіть у разі відсутності доходу, фізичні особи-підприємці, зобов`язані сплатити до 09.01.2018 за звітний 2017 рік, щонайменше 8448 грн (3200 грн х 12 х 22% = 8448 грн). Крім того, з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 внесені зміни до Закону, що діють з 01.01.2018, зокрема щодо строків сплати зобов`язань фізичними особами-підприємцями, які перебувають на загальній системі оподаткування. Так, з 01.01.2018 всі фізичні особи-підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої статтею 4 Закону категорії страхувальників, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 частини 8 статті 9 Закону). Відповідно, щоквартальний платіж складає 2457,18 грн (3723 грн х 3 х 22% = 2457,18 грн), поквартально: - до 19.04.2018 - за 1 квартал 2018 року 2457,18 грн; - до 19.07.2018 - за 2 квартал 2018 2457,18 грн; - до 19.10.2018 - за 3 квартал 2018 року 2457,18 грн; до 19.01.2019 за 4 квартал 2018 року 2457,18 грн. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначає стаття 9 Закону. Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає «Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Інструкція). Пунктами 2 - 4 розділу 6 Інструкції визначено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів. З матеріалів справи видно та це встановлено судом першої інстанції, що згідно облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 31.01.2019 заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становила 15819,54 грн. Заборгованість виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8448 грн та за 9 місяців 2018 року в сумі 7371,54 грн. Вказане і стало підставою для формування контролюючим органом вимоги. Крім того, судом встановлено, що позивачем не було припинено реєстрацію підприємницької діяльності ФОП. Доказів наявності пільг у сплаті єдиного внеску позивачем не долучено до матеріалів справи та заперечується відповідачем. Разом з тим, доводи скаржника на те, що формуванню та направленню платнику вимоги має передувати перевірка та складення акта за її результатами, є недоречними та суперечать вимогам Інструкції. Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду висловленою, зокрема, у постанові від 13 листопада 2018 року у справі №813/4686/16. Посилання скаржника на відсутність його в базі даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як на підставу скасування податкової вимоги колегією суддів відхиляються з огляду на те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується, у тому числі, на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Отже не внесення платника податків до Єдиного реєстру не свідчить про відсутність останнього сплачувати обов`язкові платежі та збори. Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року в адміністративній справі № 826/11623/16. Відтак, оскаржувана вимога прийнята контролюючим органом правомірно, у межах своїх повноважень та у законний спосіб, тому підстави для визнання цієї вимоги протиправною та її скасування відсутні. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 р. у справі № 160/9039/19 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 р. у справі № 160/9039/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України. Головуючий - суддя Н.А. Бишевська суддя І.Ю. Добродняк суддя Я.В. Семененко