Постанова 4803 № 211/4778/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3220/20 Справа № 211/4778/18 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 року м.Кривий Ріг Справа № 211/4778/18 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. сторони: позивачка ОСОБА_1 , відповідачі - Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», ОСОБА_2 , розглянувши у спрощеному позовному провадженні у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційні скарги позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року, яке ухвалено суддею Ніколенко Д.М. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року, - В С Т А Н О В И В: У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі ПАТ «СК «Країна»), ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Позовна заява мотивована тим, що 18 жовтня 2017 року о 14-00 годині ОСОБА_3 , рухався на автомобілі Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1 , в крайньому лівому ряду по об`їзній дорозі у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Перед ним їхав автомобіль ИЖ НОМЕР_2 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який ввімкнувши лівий покажчик повороту, з`їхав в крайню праву полосу для руху. Вважаючи, що ОСОБА_2 буде заїжджати на заправку, ОСОБА_3 зменшив швидкість, проте, відповідач так і не заїхав на заправку, а ще деякий час здійснював рух у крайній правій полосі з ввімкненим лівим покажчиком повороту. На відстані 3-5 метрів для розвороту водій автомобіля ИЖ здійснив маневр повороту на 90 градусів з крайньої правої полоси. Через такий маневр ОСОБА_3 був змушений також вивернути руль вліво, однак уникнути зіткнення автомобілів не вдалося. Вказана дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення відповідачем ОСОБА_2 п.п. 10.1, 10.4 ПДР, що підтверджується постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року. Власником автомобіля Daewoo Sens, номерний знак НОМЕР_1 , є позивачка ОСОБА_1 , якій в результаті ДТП завдано збитки пошкодженням автомобіля. Так, за висновком спеціаліста від 17.09.2018 року, вартість відновлювального ремонту складає 29029,23 грн., оціночна вартість матеріального збитку складає 22773,00 грн. Посилаючись на вину відповідача ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді, внаслідок якої їй завдано збитків, та обов`язок відповідача ПАТ «СК «Країна», як страховика, виплатити страхове відшкодування, позивачка просила суд стягнути з відповідача ПАТ «СК «Країна» суму матеріального збитку в розмірі 22773,23 грн. та з відповідача ОСОБА_2 суму матеріального збитку в розмірі 6256,23 грн., а також судові витрати. Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму в розмірі 6256 гривень 23 коп., 1500 гривень вартості проведеної оцінки шкоди, та судовий збір в сумі 704 гривні 80 копійок. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивачка ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні її позовних вимог до ПАТ «СК «Країна» про стягнення матеріальної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування того, що постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року встановлено вину відповідача ОСОБА_2 . При цьому, зазначає, що суддя, який розглядає справу про адміністративне правопорушення може тільки закрити адміністративне провадження, а притягнути до адміністративної відповідальності іншу особу, тобто винного у ДТП, він не може, у зв`язку з чим належними доказами вини відповідача є саме висновки суду, викладені у мотивувальній частині постанови. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог до нього у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що у постанові Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року суд не приходив до висновків про вину ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди та жодного судового рішення з цього приводу до матеріалів справи не долучено. При цьому, відповідач зазначає, що судом взагалі не було наведено норми права, відповідно до яких судом визнана його вина у вчиненні ДТП. Порушення норм процесуального права, на думку відповідача, полягає в тому, що оскаржуване рішення суду не містить його доводів, викладених у письмових поясненнях до справи, та судом відкрито провадження у справі без урахування того, що позивачкою сплачено судових збір у розмірі 704,80 грн., тобто за її позовні вимоги до ПАТ «СК «Країна», тоді як за позовні вимоги до нього судовий збір не сплачено. Відповідач ПАТ «СК «Країна» надав суду відзиви на апеляційні скарги, в яких просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. Інші учасники справи правом надання відзиву не скористалися. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзивів на неї, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_2 частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власником автомобіля Daewoo Sens, р/н НОМЕР_1 (а.с. 8, 12). 18 жовтня 2017 року о 14.00 годині по вулиці Об`їзна дорога, навпроти АЗС «ОККО» в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів DAEWOO SENS, н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та ИЖ 27175 ЗНГ, н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , про що складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого водій ОСОБА_3 , рухаючись по вулиці Об`їзна дорога, навпроти АЗС «ОККО» в Довгинцівському районі міста Кривого Рогу, на транспортному засобі DAEWOO SENS, н/з НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не вибрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, при виникненні перешкод у вигляді транспортного засобу ИЖ 27175 ЗНГ, н/з НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_2 , своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, натомість виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, перетнувши подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки 1.3, де і допустив зіткнення з автомобілем ИЖ 27175 ЗНГ, н/з НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який виконував маневр розвороту. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, що завдало матеріальні збитки. Постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. (а.с. 13). Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ИЖ 27175 ЗНГ, номерний знак НОМЕР_3 , застрахована в ПАТ «СК «Країна» на підставі полісу № АК/2294823 (а.с. 31), що не заперечується сторонами по справі. Відповідно до звіту про оцінку майна № 077/МУ-18 від 17 вересня 2018 року, ринкова вартість автомобіля DAEWOO SENS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату ДТП - 18.10.2017 року - складає 68569,92 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 29029,23 грн., коефіцієнт фізичного зносу складає 0.70 грн., оціночна вартість матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 22773,00 грн. (а.с.13-18). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна» про стягнення матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «СК «Країна»» не повинно відповідати за завдання шкоди внаслідок ДТП, яке сталося за участю водія ОСОБА_2 та призвело до пошкодження автомобіля позивачки, оскільки відсутня встановлена судовим рішенням вина ОСОБА_2 у настанні ДТП, а, отже, цей випадок не є страховим. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частин першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. З огляду на зазначені положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166 - 1168 ЦК України, факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник). За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України). Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок. Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року N 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон N 1961-IV). Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон N 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону N 1961-IV). Згідно зі статтею 6 цього Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. За змістом статей 9, 22 - 31, 35, 36 Закону N 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Отже, необхідною умовою виникнення обов`язку страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). При цьому, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо вини відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивачки. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Як слідує з матеріалів справи, обґрунтовуючи вину відповідача ОСОБА_2 у настанні ДТП, позивачка послалася, як на належний та допустимий доказ у справі, на постанову Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 124 КУпАП, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (а.с. 13). Інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, позивачкою ОСОБА_1 суду не надано, клопотань про призначення відповідної судової експертизи для встановлення наявності винних дій відповідача ОСОБА_2 , які перебувають у причинному зв`язку з настанням ДТП не заявляла, фактично самоусунувшись від доведення заявлених позовних вимог. Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що у мотивувальній частині постанови Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року зазначено про створення ОСОБА_2 аварійної ситуації, яка потягла за собою вимушене порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки у вказаній постанові судом не було встановлено ступінь вини відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «СК «Країна» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та доводи апеляційної скарги правильність висновків суду в цій частині не спростовують. Разом з тим, дійшовши вірного висновку про недоведеність вини відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивачки, суд першої інстанції поклав на останнього обов`язок з відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 188 ЦПК України, згідно якого шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне. Так, за положенням ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України). Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004року №18-рп/2004 року надано тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, вина відповідача ОСОБА_2 у настанні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивачки, не доведена належними та допустимими доказами, а тому відсутні правові підстави для покладення на останнього обов`язку з відшкодування матеріальної шкоди, завданої позивачці ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля, і доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 в цій частині є обґрунтованими. Доводи ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та відкриття провадження у справі без сплати позивачкою судового збору у повному обсязі колегією суддів не приймаються, як такі, що ґрунтуються на невірному тлумаченні правових норм. Так,відповідно до ч.1, п.п. 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ( в редакції на час подання позову) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною-особою підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на місяць на 1 січня 2018 року становив 1 762,00 грн., тобто за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір не може бути меншим 704,80 грн. та не може перевищувати 8 810,00 грн. За правилом пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Згідно матеріалів справи, позовна заява містить вимогу майнового характеру про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 29 029,46 грн., тобто один відсоток від ціни позову становить 290,29 грн., а тому до сплати підлягав судовий збір у розмірі 704,80 грн., який сплачено позивачкою ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 1). За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, апеляційна скарга відповідача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч.2, ч.13 ст. 141 ЦПК України, з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1 057, 20 грн. (а.с. 131, 132), понесені на оплату судового збору за подання апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судових витрат- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та судових витрат відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у справі у розмірі 1 059 (одна тисяча п`ятдесят дев`ять) гривень 20 (двадцять) копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 08 квітня 2020 року. Головуючий: Судді: