Постанова 4801 № 136/1453/19

Справа № 136/1453/19 Провадження № 22-ц/801/773/2020 Категорія: 39 Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т. Доповідач:Голота Л. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2020 рокуСправа № 136/1453/19м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - Голоти Л.О. (суддя-доповідач), суддів Денишенко Т.О., Оніщука В. В., розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року, ухвалене у складі судді Кривенка Д. Т., - в с т а н о в и в : У серпні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 14 квітня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено вищевказаний кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, утім в порушення узятих на себе зобов`язань станом на 24.04.2019 має заборгованість в сумі 32 943,17 грн., з яких: 9757,81 грн. заборгованість за тілом кредиту; 7973,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12117,18 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1050,00 грн. нараховано пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1544,91 грн. штраф (процентна складова), які у добровільному порядку не погашає. Виходячи з наведеного, АТ КБ «ПриватБанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № б/н від 14 квітня 2010 року станом на 24 квітня 2019 року в сумі 32943,17 грн. Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 16 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено позовні вимоги, документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання нею кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, отож підстав вважати, що у неї виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутні. Позивачем не надано документів, на яких би містилися підписи відповідача, що позбавляє суд можливості встановити на яких умовах взагалі мало відбуватись кредитування відповідача, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15). Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача не містить повних відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків позивачем тощо, строки виникнення заборгованості за кожним платежем та напрямки зарахування грошових коштів, якщо такі проводились, отож такий розрахунок не може слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог позивача до відповідачів, а інших первинних документів на підтвердження руху грошових коштів матеріали справи не містять. Не погодившись із рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Основними доводами апеляційної скарги є те, що у даній справі договір відповідачем не оспорювався, розмір заборгованості не оспорювався, факт укладання договору, отримання кредитних коштів, ознайомлення з Умовами та правилами, Тарифами банку відповідач не заперечував. Суд першої інстанції не мав правових підстав відмовляти у стягненні заборгованості за тілом кредиту. Крім цього, крім анкети-заяви відповідачем також підписано довідку про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в даній довідці, підписаній відповідачем вказано : тип кредитної лінії; пільговий період (55 днів), базова відсоткова ставка за користування кредитом - 2,5 % в місяць, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням. Відповідач звертався до АТ КБ «ПриватБанк» для перевипуску картки та отримав перевипущені кредитні картки з новими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 Відзив на апеляційну скаргу не надходив. 07 квітня 2020 року на адресу Вінницького апеляційного суду надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги представника АТ КБ «ПриватБанк» Роя В. Л. вх. № 1173. Справа розглядається в порядку частини першої статті 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків. За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції частково не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. 14 квітня 2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н, за яким позичальник отримав кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 24 квітня 2019 рокузаборгованість за кредитним договором № б/н від 14 квітня 2010 року становить 32 943,17 грн., з яких: 9757, 81 грн. заборгованість за тілом кредиту;7973, 27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 12 117, 18 грн. нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1050, 00 грн. нараховано пеня за несвоєчасну сплату боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500 грн. штраф (фіксована частина); 1544, 91 грн. штраф (процентна складова). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено позовні вимоги, документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання нею кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі, отож підстав вважати, що у неї виникли будь - які зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з подачею анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутні. Позивачем не надано документів, на яких би містилися підписи відповідача, що позбавляє суд можливості встановити на яких умовах взагалі мало відбуватись кредитування відповідача, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Роздруківка із сайта позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження N 6-16цс15). Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача не містить повних відомостей, які б дозволили перевірити вірність нарахування відсотків позивачем тощо, строки виникнення заборгованості за кожним платежем та напрямки зарахування грошових коштів, якщо такі проводились, отож такий розрахунок не може слугувати безспірним доказом розміру грошових вимог позивача до відповідачів, а інших первинних документів на підтвердження руху грошових коштів матеріали справи не містять. Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі зроблений за неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування усіх обставин справи, з огляду на наступне. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в стягненні фактично отриманих відповідачем коштів з наступних підстав. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів, викладених у позовній заяві, у суду першої інстанції не було підстав для висновку про недоведеність факту отримання відповідачем 9757,81 грн заборгованість за тілом кредиту; 7973,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, адже факт отримання кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором та випискою по кредитному рахунку, анкетою-заявою від 14 квітня 2010 року. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте, відповідач відзиву на позовну заяву, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 1 частини першої статті 274 ЦПК України), не подав, як і жодних доказів на спростування факту використання ним кредитних коштів. З огляду на те, що фактично отримані та використані відповідачем кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь - який час, що свідчить про порушення його прав, то в суду першої інстанції не було підстав для відмови у стягненні з відповідача суми фактично отриманих відповідачем кредитних коштів в розмірі 17731,08 грн, з них : 9757,81 грн заборгованість за тілом кредиту; 7973,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту. Щодо вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по пені та штрафам. Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відмовляючи у стягненні заборгованості по штрафу (процентна складова) суд першої інстанції не звернув увагу на те, що сторони в довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 55 днів пільгового періоду /а. с. 13/ погодили розмір штрафу (процентна складова) у разі порушення позичальником терміну платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу (процентна складова) за кредитним договором від 14 квітня 2010 року враховуючи його погодження сторонами. Водночас, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафу (фіксована складова) з огляду на наступне. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме вищевказаний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що зазначені документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати пені і комісії, та, зокрема саме у передбачених у цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Установлено, що в анкеті-заяві від 14 квітня 2010 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді пені та штрафів. Аргументи апеляційної скарги про те, що у довідку про умови кредитування з використання кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» підписаній відповідачем вказано серед - іншого розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу (фіксована складова) при порушенні строків платежів по грошовим зобов`язанням, колегія суддів вважає такими, що не дають правових підстав для задоволення позову в цій частині з огляду на наступне. Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в стягненні заборгованості по штрафу (фіксована складова) та пені, оскільки вимога про стягнення штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн не відповідає суті і змісту частини другої статті 549 ЦК України, за яким штраф визначено як неустойку, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного, або неналежно виконаного зобов`язання. Також, як видно з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором б/н від 14 квітня 2010 року, відповідачу нараховувалася пеня щомісячно в твердій грошовій сумі (50 та 100 гривень), а не у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання, як передбачено частиною третьою статті 549 ЦК України. Як вбачається з умов, пеня складається з двох частин: відсоткової, що нараховується за кожний день порушення зобов`язання та твердої суми. Відсоткова частина позивачем не нараховувалась, а лише пред`явлено до стягнення тверду частину, по 50 та 100 гривень щомісячно. Колегія суддів вважає, що завчасне визначення пені у твердій сумі не є пенею у розумінні закону, оскільки пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України), а тому вказані щомісячні нарахування не можуть бути стягнуті як пеня. Відповідно до пункту 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, штрафу (процентна складова) та розподілу судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову в цій частині. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Таким чином, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 квітня 2010 року станом на 24 квітня 2019 року в розмірі 18617,63 грн., з них : 9757,81 грн заборгованість за тілом кредиту; 7973,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, штраф (процентна складова) в сумі 886,55 грн. Щодо розподілу судових витрат. Беручи до уваги положення частини тринадцятої статті 141, підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1085.56 грн /розрахунок 1921 х 56,51 % = 1085.56/ та в сумі 1628.33 грн. за подання апеляційної скарги /розрахунок 2881,50 х 56,51 % = 1628.33/. Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року в частині відмовлених позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту, штрафу (процента складова) та розподілу судових витрат скасувати та ухвалити нове. Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по тілу кредиту та штрафу (процентна складова) задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 квітня 2010 року станом на 24 квітня 2019 рокув розмірі 18617,63 грн., з них : 9757,81 грн заборгованість за тілом кредиту; 7973,27 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 886,55 грн штраф (процентна складова). Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1085.56 грн., та за подання апеляційної скарги в сумі 1628.33 грн., всього 2713.89 грн. В іншій частині рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 30 січня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя Л. О. Голота Судді: Т. О. Денишенко В. В. Оніщук