Постанова 4807 № 337/3560/19

Дата документу 08.04.2020 Справа № 337/3560/19 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Є.У.№ 337/3560/19 Головуючий у 1 інстанції: Кучерук І.Г. № 22-ц/807/747/20 Суддя-доповідач: Крилова О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 8 квітня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Крилової О.В. суддів: Полякова О.З. Кухаря С.В. розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та порядку стягнення аліментів на дитину, ВСТАНОВИВ В серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та порядку стягнення аліментів на дитину. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з 2013 року по червень 2018 року вони з відповідачем перебували в офіційному шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2018 року з відповідача були стягнені аліменти на утримання неповнолітньої дитини в твердій грошовій сумі у розмірі 950 гривень щомісячно, починаючи з 06 серпня 2018 року до досягнення повноліття дитини. Дитина ОСОБА_3 проживає разом з нею і знаходиться повністю на її утриманні. На теперішній час дитині виповнилось 6 років та на її утримання в цьому віці необхідні відповідні кошти, яких у позивача не вистачає в достатній кількості. Окрім безпосереднього утримання доньки, вона також має сплачувати за комунальні послуги за квартиру у якій вона з донькою мешкає, понесені витрати на підготовку доньки до навчання у школі. Також, з 01.09.2019 року на неї будуть покладені всі витрати за відвідування донькою школи, її харчування, придбання одежі, та багато інших витрат. Отримуваних нею доходів не вистачає для забезпечення всіх потреб їхньої з відповідачем спільної дитини. Аліментів у розмірі 950 гривень, які повинен сплачувати відповідач не вистачатиме на повноцінне забезпечення потреб дитини, належний рівень матеріального утримання дитини, оскільки даний розмір навіть менший ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилаючись на зазначені обставини просила суд, змінити розмір стягуваних аліментів з твердої грошової суми у розмірі 950 гривень на 1\4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення не відповідає таким вимогам. Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2018 року з ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 950 грн., щомісячно, починаючи з 06.08.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Натомість суд першої інстанції не врахував зазначених положень та залишив розмір стягнених аліментів у твердій грошові сумі на рівні, який не забезпечує половину прожиткового мінімуму. Позивач просила змінити розмір та спосіб стягнення аліментів, посилаючись саме на те, що натепер дитинна подорослішала, її утримання вимагає більш суттєвих витрат, а 950 гр, які сплачує відповідач, не покривають навіть половину витрат, та є меншою сумою ніж половина прожиткового мінімуму. Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 2037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку». У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Суд першої інстанції виходив з того, що зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до ст. 192 СК України. Натомість суд не врахував, що позивач посилалася не на зміну закону а на фактичну зміну прожиткового мінімуму, зазначаючи про те, що з урахуванням соціально-економічних умов мінімальний розмір грошових сум, на які можна утримувати дитину збільшився. Виходячи зі змісту статей 181, 182 та 192 СК України, судова колегія констатує, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів, що стягується з відповідача є незначним та не забезпечує належний рівень матеріального утримання дитини, а визначення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на дитину, щомісячно, встановить справедливий баланс між захистом прав дитини та обов`язком відповідача по сплаті аліментів. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до ст.ст. 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною другою статті 182 СК України в редакції Закону України № 2037-VIII від 17 травня 2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Згідно із статтею 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили. Відповідно до пункту 17 цієї постанови за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом. У правовій позиції Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі за № 6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отримувати підвищений розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (статті 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", статті 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", статті 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі"). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Законом України № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", який набрав чинності 08 липня 2017 року внесені зміни до ч. 2 ст. 182 СК України та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років на даний час становить 2 118 грн, з 01 грудня 2019 року - 2 218 грн. Таким чином, на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, розмір отримуваних позивачкою аліментів на дитину не є достатнім. Колегія судів, враховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на необхідність належного матеріального забезпечення дитини обома батьками, вважає, що позов підлягає задоволенню, а визначений позивачем спосіб стягнення аліментів та їх розмір не суперечить закону. Такий розмір аліментів, на думку колегії суддів, буде відповідати інтересам дитини, враховуючи, що дитина подорослішала, що потребує витрат на її утримання, зросли споживчі ціни на продовольчі товари, одяг та комунальні послуги, а також те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, а тому можливо вважати, що наявні підстави, про які йдеться у статті 192 СК України. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 26 листопада 2019 року по цій справі скасувати та ухвалити нове рішення. Змінити розмір аліментів, присуджених рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2018 року з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у розмірі 1\4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складено 8 квітня2020 р. Головуючий О.В. Крилова Судді: О.З. Поляков С.В. Кухар