Постанова 4804 № 219/8100/19

Єдиний унікальний номер 219/8100/19 Номер провадження 22-ц/804/1107/20 Номер провадження 22-ц/804/1107/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 квітня 2020 року Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Халаджи О.В., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в м. Бахмуті апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 05 грудня 2019 року (ухваленого під головуванням судді Медінцевої Н.М. у м. Бахмут Донецької області, повний текст складено 05 грудня 2019 року) у цивільній справі №219/8100/19 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - В С Т А Н О В И В: У липні 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовувало тим, що згідно із заявою б/н від 09.07.2010 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. В порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 30.06.2019 року має заборгованість в сумі 112 062,54 грн., яка складається: заборгованість за кредитом 3330,00 грн., заборгованість по процентах 100 550,04 грн., заборгованість за пенею та комісією 2400,00 грн. а також штраф (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в розмірі 5 312,50 грн.. Просив стягнути зазначену суму заборгованості з відповідача. Заочним рішенням Артемівського міськрайонного суду від 05 грудня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 09 липня 2010 року у сумі 3330, 00 грн. та судовий збір у розмірі 56,57 грн.; решта позовних вимог залишена без задоволення. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні суми заборгованості та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги банку задовольнити; вирішити питання щодо судових витрат. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права. Вважає, що ним надані належні та допустимі докази по справі, а відповідач не спростував розрахунок заборгованості, наданий банком. Судом першої інстанції не враховано, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку викладеними на банківському сайті, складає між ним та банком Договір. Відповідач, підписавши анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та користуючись кредитною карткою, погодився з такими умовами договору та порядком зміни процентів за користування кредитом. Однак позичальник не виконував свої зобов`язання належним чином, що підтверджується наданими позивачем документами про розрахунок заборгованості за договором від 09.07.2010 року. Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. У ч.1 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи, що по даній справі ціна позову становить 112062,54 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб і справа не відноситься до справи, яка не підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом, пені, комісії та штрафів, то відповідно до статті 367 ЦПК України законність рішення в іншій частині колегією суддів не перевіряється. Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір, згідно якого відповідач отримав кошти та зобов`язувався повернути їх банку, однак в укладеному договорі (заяві-анкеті) не зазначено строку їх повернення (користування ними). Крім того банком не були запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, а в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту. Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Судом першої інстанції встановлено, що 09.07.2010 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 3300 грн. шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації. У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Пам`яткою клієнта і Тарифами становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 30.06.2019 року становить 112062,54 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом в сумі 3300,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом 100 550,04 грн., заборгованість за комісією 2 400,00 грн., заборгованість за штрафами -5 812,50 грн. . Анкета-заява позичальника ОСОБА_1 від 09.07.2010 року не містить умов щодо розміру процентної ставки та штрафів. За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ПАТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). В анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 09.07.2010 року процентна ставка не зазначена. Відповідно до ч.1 с. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Визначальним у даній категорії справ є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які надані суду першої інстанції не визнаються відповідачем та не містять його особистого підпису, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви позичальника. Таким чином, судом першої інстанції правильно враховано, що у заяві позичальника, підписаною відповідачем, відсутні умови договору про розмір відсоткової ставки , встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. До апеляційної скарги додана довідка про умови кредитування з використанням платіжної карти «Кредитка Універсальна» 30 днів льотного періоду, яка є нечитабельною та не містить підписи клієнта на всіх сторінках. Крім того, слід зазначити, що вказаний документ у порушення норм цивільного процесуального кодексу не поданий до суду першої інстанції,що входило в обов`язки Банку при зверненні до суду з зазначеним позовом. Апелянт не заявляє клопотання про його долучення до матеріалів справи та не зазначає про причини неможливості їх подання до суду першої інстанції, а тому судом апеляційної інстанції не приймається як належний доказ . Висновки суду першої інстанції про те, що без наданих підтверджень про конкретно запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, відповідають нормам закону. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Надані позивачем Умови не містять підпису відповідача ОСОБА_1 . При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ КБ «ПриватБанк» не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання зі сплати саме того, який зазначено в Умовах, розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. А тому, відповідно, вказані Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 09.07.2010 року. Отже, надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг позичальником не підписані й оригінали цих документів кредитором відповідачеві передані не були, у зв`язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору. Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг умов щодо пені та комісії, штрафу (фіксована складова), штрафу (процентна складова) також не містить. Документ, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис пам`ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування, до суду першої інстанції також не було надано. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом,пенею та штрафом. Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам та узгоджуються з положеннями статей 207,638,1054,634,1056-1,1048 ЦК України. З урахуванням наведеного, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до посилань про доведеність пред`явлених позовних вимог та незаконність відмови у позові з підстав його недоведеності, оскільки суд першої інстанції розглянув дану справу, дотримавшись принципу диспозитивності цивільного судочинства, який передбачено ст. 13 ЦПК України, та вирішив спір в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. Так як апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового рішення немає. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на позивача. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 24 лютого 2020 року було зупинено дію оскаржуваного рішення. Так як апеляційне провадження закінчено, то дія рішення суду підлягає поновленню. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 112062,54 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду від 05 грудня 2019 року залишити без змін, відновивши його дію. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: